- •2Методологія дослідження,, принципи аналізу структура та функції культури
- •3.Концепції розвитку культури
- •4.Основні етапи розвитку світової та укр..Культури.
- •5.Історія української культури у творах вітчизняних та зарубіжних мислителів.
- •6.Етногенез в істор.Ретроспективі
- •7.Проблема походження укр. Етносу.
- •8.Географічні фактори формування укр.Етносу та його культури.
- •9.Специфіка духовного світу українців:світогляд, менталітет, нац..Характер.
- •10.Проблема датування та початок творення укр.Культури.
- •11. Фактори впливу на формувукр.Культури.
- •12. НЕслов.К-ри на тер.У-ни
- •13. Формування словьянської культури на тер. Укр.
- •14.Релігійні вірув.Та міфологія східнослов. Племен
- •15.Світоглядні та соціально-економічні передумови формування культури Київської Русі.
- •Язичницька культура Київської Русі.
- •17. Християнство як чинник нових культурних процесів в Київській Русі.
- •18. Розвиток освіти та науки в Київській Русі.
- •19.Література та книжна справа Київської Русі.
- •Мистецтво Київської Русі.
- •Побут та військова справа Київської Русі.
- •Соціально-політична та економічна ситуація на українських землях у XIV-XVII ст., її вплив на розвиток української культури.
- •Осередки культурного життя на території України XIV-XVII ст.
- •Розвиток освіти та науки в Україні у XIV-XVII
- •25.Література та книгодрукування в Україні у XIV-XVII ст.
- •Розвиток архітектури та інших видів мистецтва в Україні у XIV-XVII ст.
- •Матеріальна культура (побут, оселі, кухня, ремесла та домашнє господарство, одяг) українського народу у XIV-XVII ст.
- •Початки культури козацтва.
- •Соціально-політичні обставини розвитку української культури у XVII-XVIII ст.
- •Козацтво як явище української історії та культури.
- •Розвиток духовної культури в Україні у XVII-XVIII ст.: церква, освіта, наука.
- •Українське бароко як специфічне світовідчуття та напрямок мистецтва.
- •Ідеї Просвітництва в українській культурі XVIII ст. Життєвий шлях та творча спадщина г.С.Сковороди.
- •Народна культура та побут XVII - XVIII ст.
- •Передумови національної консолідації українців в кінці XVIII – XIX ст.
- •Формування української національної самосвідомості у XIX ст.
- •Розвиток науки та університетської філософії в Україні у XIX ст.
- •Українська література XIX ст.
- •Роль творчості т.Г. Шевченка у формуванні української національної культури та свідомості.
- •40.Образотворче мистецтво, музика, театр, архітектура XIX ст. В Україні.
- •41. Соціально-політичні умови розвитку української культури у 20-му ст.
- •42.Тенденції розвитку української культури початку 20-го ст. (до революції 1917 р.)
- •43.Українізація 20х рр 20 ст та її вплив на розвиток укр нації
- •44.Українська культура в умовах тоталітаризму (30-50-ті р.Р. 20 ст.).
- •45.Українська радянська література, театр та кіномистецтво: національна специфіка та тенденції розвитку.
- •46.Парадигма та специфіка розвитку української культури другої половини 20-го ст. (70-ті-кін 80-х років).
- •47.Рух «шестидесятників»: передумови виникнення, особливості та його роль в українській культурі.
- •48.Українська культура часів Незалежності: основні тенденції та проблеми розвитку.
Розвиток духовної культури в Україні у XVII-XVIII ст.: церква, освіта, наука.
Головним освітнім і науковим центром в Україні був Києво-Могилянський колегіум. Все ж за зразком Києво-Могилянської академії виникли колегіуми в інших містах — Чернігові;Харкові; Переяславі. Багато випускників Києво-Могилянської академії продовжували освіту в західноєвропейських університетах, обираючи здебільшого ті з них, де викладалися інженерія, медицина, природознавство тощо. Про високий рівень освіти в Україні свідчать іноземні автори. Через цих вихованців західних шкіл приходили в Україну нові культурні віяння. Великі бібліотеки, які виникали при навчальних закладах ще в XVI ст., особливого поширення набувають у XVII—XVIII ст. Так, у XVII ст. було впорядковано бібліотеку Київської академії. У XVIII ст. великі бібліотеки мали багаті шляхетські родини, козацька старшина, єпископи, монастирі, братські школи. Зацікавленість до знань проявлялася в тому, що збирали книги з астрономії, математики, медицини, географії, історії, права. 20-ті роки XVII ст. у православному церковному житті були позначені труднощами й напругою. З одного боку, зростали статки церкви, активізувалася діяльність братств. Але з іншого — постала проблема з православною ієрархією в Україні. Можливо, саме відтоді козацтво стає головним протектором Православної церкви в Україні й дедалі активніше впливає на перебіг релігійної боротьби як на церковних соборах, так і на сеймових зібраннях .Козаччина в цьому духовно-релігійному процесі виборювала свої станові права й висувала соціальні гасла, народжені серед українського селянства й нижчого міщанства. Гасло оборони православної віри відігравало в цьому особливу роль. Козацтво сприймало християнське служіння як активну боротьбу, і чернецтво виступило її духовним натхненником..На відміну від російських, українські монастирі, що зазнавали постійного впливу католицизму й змушені були співпрацювати як з католицьким, так і з уніатським чернецтвом, на той час вже будували монастирський уклад за західними зразками. Зокрема, вітчизняні православні монастирі були не лише релігійно-господарськими спільнотами, а й соціальними установами. Політика царату знищує зв’язки між козацтвом і чернецтвом. З падінням Запорізької Січі вичерпалося постійне джерело прибутків Києво-Межигірського монастиря.
Українське бароко як специфічне світовідчуття та напрямок мистецтва.
Наприкінці XVI ст. в Італії, в результаті кризи гуманістичної ренесансної культури, на зміну стилю Відродження прийшов стиль бароко. Мистецтво бароко, так само як і ренесанс, було занесено на Україну безпосередньо з Італії, батьківщини цього стилю; там перші Джерела для нього відкрив у своїй творчості великий Мікельaнджело Буонаротті. чимало майстрів мистецтва барокового стилю було й між самими патерами -- членами єзуїтського ордену. Ці отці-єзуїти занесли бароко й на Україну. Здається, чи не головну роль у популяризації барокового мистецтва на Україні треба відвести майстрові-архітекторові, єзуїтові Джакомо (Яків) Бріано (1586--1649), що був присланий на Україну з Риму спеціально як вправний архітектор; він завідував єзуїтським будівництвом у Львові, Перемишлі та Сандомирі. Хоч, можливо, ще раніше від цього майстра-єзуїта в Києві в бароковому складі вже працював Себастіано Браччі, що зрештою й зовсім осів у Києві, але слідів його мистецької праці не збереглося. Можливо, італійські майстри прибували тоді на Україну не тільки із Заходу через німецькі землі, але також і з Півдня, через генуезькі колонії. В кожнім разі, в Україні мистецтво бароко роздвоїлося: в Західній Україні (Підляшшя, Галичина, Волинь, Поділля) воно зберегло форми єзуїтського бароко, що залишилося ближчим до свого першоджерела; в Центральній та Східній Україні (Слобожанщина та Чорномор'я) воно сильно модифікувалося й набрало зовсім оригінального забарвлення --козацького бароко. Різниця між цими двома галузями в основі одного стилю особливо яскраво виявляється в архітектурі, менше -- в скульптурі, хоч добре помітна в літературі. Зорієнтованість українського бароко на символи мудрості та багатоманітність її зображення доходила іноді до перебільшення можливостей виразних засобів культури ХVІІ-ХVІІІ століть. Надмірна ускладненість символічного ладу барокової свідомості подекуди суперечила просвітницькій тенденції культури українського бароко. Ф. Прокопович посилався у своєму курсі риторики здебільше на алегоричну перевантаженість церковної проповіді католицьких священиків, його критика зачіпала вразливі пункти барокової образності в цілому. Важливою тенденцією барокового мистецтва на Україні стає героїзація зображуваних образів. Отже прояви героїко-патріотичної теми в українському бароко, тенденції життєстверджуючого сприйняття дійсності та розкриття здатності протистояння ворожим силам можна оцінити як певну його специфіку, що пов'язана не тільки з духовним кліматом епохи Гетьманської держави, а й з героїко-стоїстичними рисами українського менталітету.