1 Поняття культури, предмет історії УК.

Культура-історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, втілений у типах і формах організаціі життя і діяльності людини, а також утворення ними матер. Та дух. цінностей.

«Культура»- Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну культуру суспільства. Досягнення суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва, літератури, в організації державного і суспільного життя є його духовною культурою.

Предметом к. є дослідження закономірностей зародження, формування, розвитку світової та нац.. культури в історичному, філос, конкретно-наукових аспектах. Предметом курсу «Українська та зарубіжна культура» є історія розвитку культури народів світу та України від найдавніших часів до сьогодення. У курсі висвітлюється історія культурної еволюції людства і зокрема українського народу, з’ясовуються закономірності та основні етапи цієї еволюції., формує світогляд. Завданням курсу є розвинути у студентів почуття патріотизму, допомогти студентам прилучитися до культурної скарбниці людства, зорієнтуватися в сучасній проблематиці культурно-цивілізаційного процесу, розширити і поглибити попередні знання з проблем національної та світової культури, формувати у студентів широкий загальнокультурний гуманістичний світогляд.

2Методологія дослідження,, принципи аналізу структура та функції культури

Методи- сукупність аналітичних прийомів, операцій та процедур, що застосовуються при аналізі к. основний метод к- єдність пояснення та розуміння. Межу між суб’єктом та об’єктом пізнання в цій науці. Методологічні принципи полягають в тому, щоб показати логіку розвитку духовної культури впродовж століть. Важливе значення має принцип історичного матеріалізму, який є

визначальним для проблеми самосвідомості нації. При вивченні данного курсу слід опиратися на метрологічні принципи, які маємо в працях Т.Шевченка, М.Драгоманова, І.Франка, М.Грушевського, Б.Лепкого, Л.Курбаса, О.Гончара, М.Рильського ат ін., для яких характерним є принцип соціально-економічної зумовленості розвитку культури. При аналізі розвитку культури не можна обійтися без принципу історизму, тобто об’єктивного дослідження витоків художнього витвору, мистецької течії, духовності та їх місця в суспільстві. До конкретних методів дослідження слід віднести порівняльно-історичний, до якого входять: діагностичний (при зіставленні різних за жанром хронологічних джерел, н-д, билин, дум та літописів); син хронологічний (коли виділяється певна проблема і розглядається не в історичному, а в змістовому зіставленні). У вивченні культури слід застосовувати метод структурно-функціонального аналізу, коли досліджуваний об’єкт немовби розкладається на складові частини, виявляються співвідношення між цими частинами, правила їх поєднання в групи (при співвідношенні культури і суспільних процесів первинні складові к-ри етнічні нац. вторинні соціальні, класові). Важливим методом є метод системного аналізу коли всі феномени к-ри розглядаються у взаємодії її складових частин як основи, на якій формуються нові якості.Функції культури:*Людинотворча(гуманістична- це культура, яка форм.людську особистість, специфічну для кожної людини.

*пізнавальна(гносеологічна) - концентрує в собі накопичені знання про світ, створюючи умови для подальш.пізнання.*Регулятивна – регулює поведінку людей у всіх сферах життя, спир. На мораль та права.

*акумулятивна(трансляційна) – накопичує зберігає людський досвід,\

*Ціннісна(аксіологічна)-форм.ціннісні потреби та орієнтації.

*комунікативна – між індивідами та соціальними групами.

*компенсаторна-забезп.культурну, духовну та психологічну розрядку, відволікає від повсякд.пробл.

*виховна – синтезує в цілісну форму всі складові .пристосовує до певного прир.та соц..середовищ.

3.Концепції розвитку культури

Перші спроби характеристики культурно-істор.процесу мали місце в античну епоху. Гесіод : Золотий вік, Срібний, Мідний, Героїчний, Залізний віки. У період СВ (реліг.світогляд) провідними концепціями розвитку людства та його культури стають ідеї креаціонізму про створ.світу Богом та провіденціалізму (істор.та культ. процеси є здійсн.плану Божого).Духовна атмосфера Відродж. сприяла формуванню класичної Європ.моде лі культури. У думці епохи Просв.виникає думка про природну людину, котра не зіпсована цивілізацією, а вихід з кризового стану людства вбачався у поверненні до ідеалів минулого. (Античності). У ЖЖ Руссо формув. Ідея природного існув.людини, коли в результ.удосконалення сусп.-ва, розв.науки та мист-ва відбув.виховання індивідів, які не протиставляють себе природі. Нім.просвітники: Кожен індивід,пов»яз. З іншими людьми соціальними зв’язками ,які реалізуються в процесі навчання або виховання. За Гердером культура – це процес пост.засвоєння комплексів, традицій. Кант: найв.виявом люд.культури стає ідея морального вдосконалення людей та народів. Італ.вчений Вікко: кожен народ проход.цикл роз-ку в 3 етапи :а)бездержавний(дитинство) – період підкор.терцям;б)героїчний(юність)-створ. Держави;в)людяний (зрілість)-створ.найдоцільніших форм сусп..організаціі. У 19ст.продовжують розв.ідеї дискретного перервного розвитку св..культури. Данилевський у працях «Росія і Європа» поділив людство на 11 типів цив-ї:єгипетська, кит.,інд.,грецька, рим., германо-роман.,слов., цив-ї. Осн фази кожного культ-істор.типу: 1.Етнограф., коли спільнота виділ.як етнос на основі формув.самобутнього духовного світу.2. Виникн.держави, яка підтримує цей дух, надає йому легітимності. 3.Цивілізаційна – характер.втратою духу, занепадом і загибеллю – це її старість. Шпенглер ставив найважлив. М.Хвильовий виступав за європеїзацію укр..культури, її орієнтацію на трад.цінні джерела св..культуриДонцов вважав за необх.входження до св..культури створ.національної д-ви.