
- •2. Існують три основні аспекти геохімічних досліджень:
- •3. Прикладні аспекти геохімічних досліджень:
- •7. Основні джерела інформації про склад Всесвіту. Космічна розповсюдженість елементів.
- •8. Будова ядер атомів як чинник що визначає поширеність елементів та їх ізотопів
- •9. Походження та поширеність елементів в Сонячній системі.
- •10. Геохімія планет земної групи (Меркурій, Венера,Земля, Марс).
- •11. Метеорити, їх склад та класифікація.
- •12.Геохімія Місяця. Значення досліджень складу місячних порід для вирішення питань походження Землі.
- •13. Значення вивчення складу метеоритів для дослідження глибинних геосфер Землі.
- •14. Сучасні уявлення щодо походження і складу Землі
- •16. Розповсюдженість хімічних елементів в мантії та ядрі Землі. Моделі складу ядра.
- •17. Розповсюдженість хімічних елементів в земній корі.
- •18. Розсіяний та концентрований стан хімічних елементів в природі.
- •Поняття про кларки та методи їх оцінки. Коефіцієнти розсіяння та концентрації. Основний геохімічний закон Ферсмана- Гольшмідта.
- •26. Фактори, що контролюють міграцію та розподіл елементів в геосферах, взаємозв*язок між ними.
- •27. Основні методологічні засади геохімії радіогенних ізотопів.
- •28. Застосування радіоактивних ізотопів при вирішенні питань петрогенезису магматичних порід
- •29. Застосування радіогенних ізотопів при дослідженні водних систем та осадових утворень
- •30. Використання радіогенних ізотопів при визначенні віку порід
- •31. Радіоактивний розпад, як фактор, що контролює розподіл елементів.
- •32. Основні методологічні засади геохімії стабільних ізотопів
- •33. Залежність розподілу ізотопів від температури. Ізотопні геотермометри
- •35. Розподіл ізотопів в біологічних системах
- •36. Використання ізотопів кисню та водню при вирішенні питань петрогенезису порід.
- •37. Чинники що контролюють розподіл ізотопів сірки в геохімічних системах.
- •38. Інформативність вивчення розподілу ізотопів сірки при вирішенні питань петрогенезису гідротермальних систем.
- •39. Структура силікатного розплаву. Основні засади теорії полімерів.
- •41. Структурний контроль розподілу елементів в твердих тілах.
- •42. Використання закону діючих мас в геохімії.
- •43. Фугітивність і активність, їх значення для геохімії.
- •46. Побудова діаграм стійкості мінералів як функції парціального тиску газів.
- •Стійкість води
- •47. Побудова діаграм стійкості мінералів в координатах Eh-pH
- •55. Гідротермальні геохімічні системи
- •56. Метаморфогенні геохімічні бар'єри
- •57.Геохімічна характеристика пегматитів.
- •58. Геохімія ультраосновних магматичних порід
- •59. Геохімія основних магматичних порід
- •60. Геохімія гранітоїдів
- •61. Металогенічна спеціалізація магматичних порід.
- •62. Геохімія магматичних порід лужного ряду
- •65. Геохімічна роль живої речовини.
- •66. Геохімія атмосфери
- •67. Геохімія гідросфери
- •68. Геохімічні особливості магматогенних систем
- •69. Геохімія біосфери
69. Геохімія біосфери
Біосфера - це оболонка життя, та частина земної кори, у якій розвивається життя у всіх її різноманітних формах. Вона охоплює всю тропосферу, Світовий океан, грунт і більш глибокі частини літосфери, до 1 - 2 км
У навколишньому середовищі хімічні елементи знаходяться переважно у виді простих мінеральних з'єднань. У рослинах поглинені хімічні елементи входять до складу складних багатих енергією органічних сполук (наприклад, N і S містяться в білках, P - у нуклеопротеїнах), і також є геохімічними акумуляторами. Цей процес називається біогенною акумуляцією мінеральних з'єднань. Завдяки біогенній акумуляції елементи з води і повітря переходять у менш рухливий стан, тобто їхня міграційна спроможність знижується.
Основним джерелом живої речовини в ландшафтній оболонці є фотосинтез. Це окисно-відновна реакцію за участі хлорофілу і сонячної енергії, при якій за рахунок поглинання вуглекислого газу і води навколишнього простору створюються органічні сполуки, які мають великий запас внутрішньої енергії. Крім фотосинтезу, організми можуть накопичувати хімічні елементи й іншим шляхом - за рахунок різноманітних хімічних реакцій, що називаються реакціями хемосинтезу. До них належать: реакції окислення аміаку, сірки, сірководню, двовалентного заліза, марганцю, водню, вугілля й ін.
Основні геохімічні особливості більшості ландшафтів визначаються життєдіяльністю організмів (В.И.Вернадский). Живі організми є найважливішим чинником міграції елементів у земній корі, джерелом геохімічних і біохімічних процесів осадкоутворення. Утворені в біосфері з’єднання сприяють відновленню металів із сірчанокислих солей, дають стійкі комплексні солі.
Живі організми в основному складаються з елементів які утворюють газоподібні (повітряні мігранти) і розчинні (водні мігранти) з’єднання. Тому нема прямої пропорційності (залежності) між складом живої речовини та земної кори в цілому.
Головну масу живої речовини (понад 98%) складають повітряні мігранти - O, C, H, N.
Велика частина кисню зв'язана з воднем і утворює воду, кількість якої звичайно перевищує 50%. Особливо багато її у водних організмах - понад 90%, а для окремих тварин - навіть понад 99,7%. Але й організми суші також містять багато води: у травах - понад 85%, у великих ссавців - понад 60% і тільки спори та насіння рослин містить звичайно не більш 15% води. Менша частина О і Н живої речовини входить до складу білків, жирів, вуглеводнів та інших органічних сполук.
З водних мігрантів в організмах переважають найбільш рухливі елементи: кальцію більше, ніж алюмінію і заліза, калію більше, ніж кремнію, і т.д. (у земній корі навпаки).
Переваження в ландшафтах певних систематичних груп організмів, величезна розмаїтість клімату і геологічної будови визначають своєрідність хімічного складу живої речовини конкретних ландшафтів, її відмінність від середнього складу живої речовини Землі. Так, жива речовина солончаків збагачена натрієм, хлором і сіркою, у живій речовині степів багато кальцію, але мало алюмінію, заліза і марганцю, організми вологих тропіків, навпаки, бідні кальцієм і багаті алюмінієм.
Організми-концентратори. Види тварин і рослин відрізняються не тільки зовнішньо, за анатомічною будовою і фізіологічними особливостями, але і за хімічним складом. Елементарний хімічний склад є важливою систематичною ознакою. Так, у рясці малій 2,5% вуглецю, а в кладонії - 21,8%, в білій миші - 12,5, а в метелику-капустниці - 20,5%. Конюшина містить 0,01% натрію, багато нижчих тварин - 0,02-0,5% (усі дані в % від живої маси).
Багато сучасних водоростей, бактерії і найпростіші тварини накопичують кремній, залізо, стронцій, йод і інші елементи.
Хімічний склад різноманітних органів рослин також не однаковий. Найбільш високий вміст металів у листах і тонких гілках, менший - в коренях і корі, мінімальний - в деревині.
Хімічний склад організмів періодично змінюється.
Так, за Д.П.Малюгою, від весни до осені вміст кобальту, нікелю і міді в листах дерев збільшується в 2-3 рази.
Вміст калію і фосфору в золі трав зменшується від весни до осені.
Нерідко відносно високий вміст елементів у середовищі викликає різноманітні зміни у фізіології і морфології, що згодом закріплюються спадковістю.
Дефіцитними називаються такі елементи, додавання рухливих форм яких у ландшафт збільшує щорічну продукцію живої речовини.
У різних ландшафтах установлений дефіцит O, N, Р, K, Ca, Mg, Co, I, F, Mo, Mn і інших елементів.
Надлишковими називаються такі елементи, видалення яких із ландшафту збільшує (Cl, S, Na, Cu, Ni, Fe, F і ін.).