
- •2. Існують три основні аспекти геохімічних досліджень:
- •3. Прикладні аспекти геохімічних досліджень:
- •7. Основні джерела інформації про склад Всесвіту. Космічна розповсюдженість елементів.
- •8. Будова ядер атомів як чинник що визначає поширеність елементів та їх ізотопів
- •9. Походження та поширеність елементів в Сонячній системі.
- •10. Геохімія планет земної групи (Меркурій, Венера,Земля, Марс).
- •11. Метеорити, їх склад та класифікація.
- •12.Геохімія Місяця. Значення досліджень складу місячних порід для вирішення питань походження Землі.
- •13. Значення вивчення складу метеоритів для дослідження глибинних геосфер Землі.
- •14. Сучасні уявлення щодо походження і складу Землі
- •16. Розповсюдженість хімічних елементів в мантії та ядрі Землі. Моделі складу ядра.
- •17. Розповсюдженість хімічних елементів в земній корі.
- •18. Розсіяний та концентрований стан хімічних елементів в природі.
- •Поняття про кларки та методи їх оцінки. Коефіцієнти розсіяння та концентрації. Основний геохімічний закон Ферсмана- Гольшмідта.
- •26. Фактори, що контролюють міграцію та розподіл елементів в геосферах, взаємозв*язок між ними.
- •27. Основні методологічні засади геохімії радіогенних ізотопів.
- •28. Застосування радіоактивних ізотопів при вирішенні питань петрогенезису магматичних порід
- •29. Застосування радіогенних ізотопів при дослідженні водних систем та осадових утворень
- •30. Використання радіогенних ізотопів при визначенні віку порід
- •31. Радіоактивний розпад, як фактор, що контролює розподіл елементів.
- •32. Основні методологічні засади геохімії стабільних ізотопів
- •33. Залежність розподілу ізотопів від температури. Ізотопні геотермометри
- •35. Розподіл ізотопів в біологічних системах
- •36. Використання ізотопів кисню та водню при вирішенні питань петрогенезису порід.
- •37. Чинники що контролюють розподіл ізотопів сірки в геохімічних системах.
- •38. Інформативність вивчення розподілу ізотопів сірки при вирішенні питань петрогенезису гідротермальних систем.
- •39. Структура силікатного розплаву. Основні засади теорії полімерів.
- •41. Структурний контроль розподілу елементів в твердих тілах.
- •42. Використання закону діючих мас в геохімії.
- •43. Фугітивність і активність, їх значення для геохімії.
- •46. Побудова діаграм стійкості мінералів як функції парціального тиску газів.
- •Стійкість води
- •47. Побудова діаграм стійкості мінералів в координатах Eh-pH
- •55. Гідротермальні геохімічні системи
- •56. Метаморфогенні геохімічні бар'єри
- •57.Геохімічна характеристика пегматитів.
- •58. Геохімія ультраосновних магматичних порід
- •59. Геохімія основних магматичних порід
- •60. Геохімія гранітоїдів
- •61. Металогенічна спеціалізація магматичних порід.
- •62. Геохімія магматичних порід лужного ряду
- •65. Геохімічна роль живої речовини.
- •66. Геохімія атмосфери
- •67. Геохімія гідросфери
- •68. Геохімічні особливості магматогенних систем
- •69. Геохімія біосфери
65. Геохімічна роль живої речовини.
Жива речовина (згідно В.І.Вернадського та Тейара де Шардена) є сукупністю всіх організмів, які населяють нашу планету зараз і населяли її в минулому. На відміну від живих істот (які вивчаються біологією) жива речовина характеризується такими параметрами як елементний склад, маса, енергія тощо. Жива речовина акумулює сонячну енергію (енергію Космосу) і трансформує її в енергію земних процесів, а також захоплює неорганічну речовину в безупинний кругообіг.
Цілісність біосфери як єдиної планетарної системи, що охоплює велику кількість компонентів живої та неживої природи підтримується в результаті постійно діючого біологічного кругообігу речовини.
Характерною рисою всієї живої речовини біосфери є її кіральна чистота - всі органічні молекули що входять до складу живої речовини належать виключно до L-форм.
Геологічний ефект діяльності кожного організму нескінченно малий. Проте цих дій незліченна кількість і виявляються вони протягом багатьох мільйонів років. Тому, в результаті, ми маємо справу з цілком реальним геологічним процесом.
Жива речовина перетворює енергію сонячних променів у потенційну, а потім і кінетичну енергію геохімічних процесів. Живі організми є також агентами сортування і перерозподілу атомів. Вони змінили хімічний склад земної кори. Де ж найбільшою мірою зосереджена геологічна робота організмів? Це ландшафти суші і поверхневі шари моря.
Міграція хімічних елементів у ландшафті визначається двома протилежними і взаємозалежними процесами; 1) утворення живої речовини з елементів навколишнього середовища; 2) розкладання органічних речовин. У сукупності зазначені процеси утворюють біологічний кругообіг атомів (бік).
О.І.Перельман вказує на три основні аспекти геологічної діяльності організмів:
1) організми як безпосередні концентратори хімічних елементів; в результаті утворюються гірські породи з органоморфною структурою і текстурою: вугілля, вапняки, торф і ін.;
2) живі речовини як чинник, що визначає фізико-хімічні умови міграції елементів; в результаті життєдіяльності рослин в процеси міграції залучаються значні маси металів.
3) сумарний ефект діяльності живої речовини за період геологічної історії. Щоб уявити собі розмір цієї діяльності, достатньо зазначити, що тільки рослинний покров земної кулі щорічно асимілює з вуглекислого газу атмосфери і гідросфери близько 170 млн. т вуглецю.
Основним джерелом живої речовини в ландшафтній оболонці є фотосинтез. Це окисно-відновна реакцію за участі хлорофілу і сонячної енергії, при якій за рахунок поглинання вуглекислого газу і води навколишнього простору створюються органічні сполуки, які мають великий запас внутрішньої енергії. При цьому виділяється кисень.
6CO2 + 6Н2О + 2818,7 кДж ( світло хлорофіл) --> C6H12O6 + 6O2
Вуглець і водень органічних сполук, а також вільний кисень, що виділився при фотосинтезі, "зарядилися" сонячною енергією, піднялися на більш високий енергетичний рівень, стали "геохімічними акумуляторами".
У рослинах поглинені хімічні елементи входять до складу складних багатих енергією органічних сполук (наприклад, N і S містяться в білках, P - у нуклеопротеїнах), і також є геохімічними акумуляторами. Цей процес називається біогенною акумуляцією мінеральних з'єднань. Завдяки біогенній акумуляції елементи з води і повітря переходять у менш рухливий стан, тобто їхня міграційна спроможність знижується.
Крім фотосинтезу, організми можуть накопичувати хімічні елементи й іншим шляхом - за рахунок різноманітних хімічних реакцій, що називаються реакціями хемосинтезу. До них належать: реакції окислення аміаку, сірки, сірководню, двовалентного заліза, марганцю, водню, вугілля й ін.
Все це ілюструє закон геохімічної ролі живої речовини: основні геохімічні особливості більшості ландшафтів визначаються життєдіяльністю організмів (В.И.Вернадский). Живі організми є найважливішим чинником міграції елементів у земній корі, джерелом геохімічних і біохімічних процесів осадкоутворення. Утворені в біосфері з’єднання сприяють відновленню металів із сірчанокислих солей, дають стійкі комплексні солі.
Накопичення живої речовини в різних ландшафтах відбувається по-різному. Виділяють абіогенні, біогенні і культурні ландшафти.
Живі організми в основному складаються з елементів які утворюють газоподібні (повітряні мігранти) і розчинні (водні мігранти) з’єднання.
Головну масу живої речовини (понад 98%) складають повітряні мігранти - O, C, H, N. Жива речовина - це в першу чергу «киснева речовина», тому що вміст кисню сягає в ній 70%. Велика частина кисню зв'язана з воднем і утворює воду, кількість якої звичайно перевищує 50. З водних мігрантів в організмах переважають найбільш рухливі елементи: кальцію більше, ніж алюмінію і заліза, калію більше, ніж кремнію, і т.д. (у земній корі навпаки).
У живій речовині в цілому мало отруйних елементів (урану, ртуті, селену тощо), хоча вони й утворюють розчинні з'єднання. Невеликі також вмісти цирконію, титану, танталу та інших малорухливих елементів.