
- •2. Існують три основні аспекти геохімічних досліджень:
- •3. Прикладні аспекти геохімічних досліджень:
- •7. Основні джерела інформації про склад Всесвіту. Космічна розповсюдженість елементів.
- •8. Будова ядер атомів як чинник що визначає поширеність елементів та їх ізотопів
- •9. Походження та поширеність елементів в Сонячній системі.
- •10. Геохімія планет земної групи (Меркурій, Венера,Земля, Марс).
- •11. Метеорити, їх склад та класифікація.
- •12.Геохімія Місяця. Значення досліджень складу місячних порід для вирішення питань походження Землі.
- •13. Значення вивчення складу метеоритів для дослідження глибинних геосфер Землі.
- •14. Сучасні уявлення щодо походження і складу Землі
- •16. Розповсюдженість хімічних елементів в мантії та ядрі Землі. Моделі складу ядра.
- •17. Розповсюдженість хімічних елементів в земній корі.
- •18. Розсіяний та концентрований стан хімічних елементів в природі.
- •Поняття про кларки та методи їх оцінки. Коефіцієнти розсіяння та концентрації. Основний геохімічний закон Ферсмана- Гольшмідта.
- •26. Фактори, що контролюють міграцію та розподіл елементів в геосферах, взаємозв*язок між ними.
- •27. Основні методологічні засади геохімії радіогенних ізотопів.
- •28. Застосування радіоактивних ізотопів при вирішенні питань петрогенезису магматичних порід
- •29. Застосування радіогенних ізотопів при дослідженні водних систем та осадових утворень
- •30. Використання радіогенних ізотопів при визначенні віку порід
- •31. Радіоактивний розпад, як фактор, що контролює розподіл елементів.
- •32. Основні методологічні засади геохімії стабільних ізотопів
- •33. Залежність розподілу ізотопів від температури. Ізотопні геотермометри
- •35. Розподіл ізотопів в біологічних системах
- •36. Використання ізотопів кисню та водню при вирішенні питань петрогенезису порід.
- •37. Чинники що контролюють розподіл ізотопів сірки в геохімічних системах.
- •38. Інформативність вивчення розподілу ізотопів сірки при вирішенні питань петрогенезису гідротермальних систем.
- •39. Структура силікатного розплаву. Основні засади теорії полімерів.
- •41. Структурний контроль розподілу елементів в твердих тілах.
- •42. Використання закону діючих мас в геохімії.
- •43. Фугітивність і активність, їх значення для геохімії.
- •46. Побудова діаграм стійкості мінералів як функції парціального тиску газів.
- •Стійкість води
- •47. Побудова діаграм стійкості мінералів в координатах Eh-pH
- •55. Гідротермальні геохімічні системи
- •56. Метаморфогенні геохімічні бар'єри
- •57.Геохімічна характеристика пегматитів.
- •58. Геохімія ультраосновних магматичних порід
- •59. Геохімія основних магматичних порід
- •60. Геохімія гранітоїдів
- •61. Металогенічна спеціалізація магматичних порід.
- •62. Геохімія магматичних порід лужного ряду
- •65. Геохімічна роль живої речовини.
- •66. Геохімія атмосфери
- •67. Геохімія гідросфери
- •68. Геохімічні особливості магматогенних систем
- •69. Геохімія біосфери
38. Інформативність вивчення розподілу ізотопів сірки при вирішенні питань петрогенезису гідротермальних систем.
Найбільш поширеними та характерними елементами гідротермальних систем є халькофільні елементи, а найбільш типовими рудними мінералами є сульфіди, розчинність яких у водних розчинах дуже низька, тому імовірно що ці елементи в термальних розчинах мігрують у формі розчинних зєднань.
Сірка тут зустрічається у різних валентностях у вигляді різних іонів в залежності від окисно відновної обстановки. У порядку збільшення ступеня окиснення ми маємо ряд S2-, (S2)2-,S0, S4+,S6+.
Утворення сульфідів відбувається в порівняно охолоджених термальних розчинах, тому перевага легких ізотопів буде приурочена до родовищ середньо- та низькотемпературних. В сильно окислювальній обстановці іони передвоюються в катіони і тим самим створюють обмеження для утворення сульфідів на певному етапі. Переважно усі гідротермальні реакції протікають у слабо лужній та нейтральній обстановках.
39. Структура силікатного розплаву. Основні засади теорії полімерів.
Первинним структурним елементом силікатних розплавів є кременекисневий тетраедр, який складається з атома кремнію, що оточений чотирма атомами кисню. Тетраедри можуть бути поєднані спільними атомами кисню, які називають містковими (тобто кожен атом кисню пов’язаний з 2 атомами кремнію і формує місткові з’єднання). Відповідно, атоми кисню, що не є спільними називаються немістковими Роз’єднані тетраедри кремнезему, в яких відсутні кисневі місткові з’єднання, називаються мономірами, - SiO44-. Два тетраедри, які поєднуються одним атомом кисню називаються димірами і відповідають формулі Si2O76-. Тетраедри також можуть бути поєднані двома атомами кисню і формують безкінечні ланцюги (триміри, чотириміри тощо). Хімічна формула таких ланцюгових чи розгалужених полімерів - SixO3x+12(x+1)-. В деяких силікатах (наприклад в кварці і польовому шпаті) тетраедри повністю поєднані в каркасну структуру, і всі атоми кисню є містковими (спільними).
Міра з’єднання тетраедрів кремнезему, або ступінь полімеризації, впливає на хімічні і фізичні властивості силікатних розплавів.
Реакція полімеризації º Si-O Û º Si – O – Si º + O2-
Реакційна спроможність функціональної групи не залежить від розмірів полімерної молекули до якої належить дана група.
Структура розплаву буде залежити від температури: чим вона вища, тим менші будуть блоки і будуть переважати мономіри, оскільки будуть руйнуватись зв’язки між ними. Значний вплив має склад (К2О –сіткомодифікатор, КАлО2 – сітко утворювач).
За спроможністю формувати високо полімеризовані сполуки в розплавах катіони хімічних елементів можна умовно поділити на дві групи: сіткоутворювачі і сіткомодифікатори.
Сіткоутворювачами, в першу чергу, є відносно малі іони з великим зарядом (Si4+, а також Al3+, P3+, інколи Fe3+, Ti4+, B3+, тобто переважно ті катіони які можуть заміщувати кремній в тетраедричних позиціях з КЧ=4).
Інші поширені катіони природних силікатних розплавів, що мають більший радіус, і, як правило, менший заряд (Ca2+, Mg2+, Fe2+, K+, Na+, і H+) є сіткомодифікаторами. Ці іони не можуть замістити силікон в тетраедрах і їхні позитивні заряди можуть бути збалансовані лише за рахунок розділу місткових з’єднань кисню. Відповідно, збільшення вмісту сіткомодифікаторів призводить до розриву зв’язків між тетраедрами, тобто асиміляція силікатним розплавом речовини яка містить сіткомодифікатори призводить до прогресивної деполімеризації.