
- •2. Існують три основні аспекти геохімічних досліджень:
- •3. Прикладні аспекти геохімічних досліджень:
- •7. Основні джерела інформації про склад Всесвіту. Космічна розповсюдженість елементів.
- •8. Будова ядер атомів як чинник що визначає поширеність елементів та їх ізотопів
- •9. Походження та поширеність елементів в Сонячній системі.
- •10. Геохімія планет земної групи (Меркурій, Венера,Земля, Марс).
- •11. Метеорити, їх склад та класифікація.
- •12.Геохімія Місяця. Значення досліджень складу місячних порід для вирішення питань походження Землі.
- •13. Значення вивчення складу метеоритів для дослідження глибинних геосфер Землі.
- •14. Сучасні уявлення щодо походження і складу Землі
- •16. Розповсюдженість хімічних елементів в мантії та ядрі Землі. Моделі складу ядра.
- •17. Розповсюдженість хімічних елементів в земній корі.
- •18. Розсіяний та концентрований стан хімічних елементів в природі.
- •Поняття про кларки та методи їх оцінки. Коефіцієнти розсіяння та концентрації. Основний геохімічний закон Ферсмана- Гольшмідта.
- •26. Фактори, що контролюють міграцію та розподіл елементів в геосферах, взаємозв*язок між ними.
- •27. Основні методологічні засади геохімії радіогенних ізотопів.
- •28. Застосування радіоактивних ізотопів при вирішенні питань петрогенезису магматичних порід
- •29. Застосування радіогенних ізотопів при дослідженні водних систем та осадових утворень
- •30. Використання радіогенних ізотопів при визначенні віку порід
- •31. Радіоактивний розпад, як фактор, що контролює розподіл елементів.
- •32. Основні методологічні засади геохімії стабільних ізотопів
- •33. Залежність розподілу ізотопів від температури. Ізотопні геотермометри
- •35. Розподіл ізотопів в біологічних системах
- •36. Використання ізотопів кисню та водню при вирішенні питань петрогенезису порід.
- •37. Чинники що контролюють розподіл ізотопів сірки в геохімічних системах.
- •38. Інформативність вивчення розподілу ізотопів сірки при вирішенні питань петрогенезису гідротермальних систем.
- •39. Структура силікатного розплаву. Основні засади теорії полімерів.
- •41. Структурний контроль розподілу елементів в твердих тілах.
- •42. Використання закону діючих мас в геохімії.
- •43. Фугітивність і активність, їх значення для геохімії.
- •46. Побудова діаграм стійкості мінералів як функції парціального тиску газів.
- •Стійкість води
- •47. Побудова діаграм стійкості мінералів в координатах Eh-pH
- •55. Гідротермальні геохімічні системи
- •56. Метаморфогенні геохімічні бар'єри
- •57.Геохімічна характеристика пегматитів.
- •58. Геохімія ультраосновних магматичних порід
- •59. Геохімія основних магматичних порід
- •60. Геохімія гранітоїдів
- •61. Металогенічна спеціалізація магматичних порід.
- •62. Геохімія магматичних порід лужного ряду
- •65. Геохімічна роль живої речовини.
- •66. Геохімія атмосфери
- •67. Геохімія гідросфери
- •68. Геохімічні особливості магматогенних систем
- •69. Геохімія біосфери
28. Застосування радіоактивних ізотопів при вирішенні питань петрогенезису магматичних порід
Процеси хімічного фракціонування, які відбуваються на Землі, обумовлюють значні варіації концентрацій радіоактивних елементів. Вміст U, наприклад, змінюється від 10-7% в дунітах до перших відсотків в уранових рудах. Відповідно до цього відрізнятиметься і кількість радіогенного свинцю в породах. Якщо породи (або руди) були згодом змінені чи ремобілізовані, і їх речовина увійшла до складу нових порід (відкладів, утворень), то визначені в них ізотопні співвідношення можна використовувати для ідентифікації джерел речовини - за дотримання умови що процес утворення був простим. З цією метою використовується, зокрема, і Rb-Sr метод.
Заряд (+1) і розмір (від 1,52 при КЧ=VI до 1,81 при КЧ=XIV) іону рубідію такі, що він є некогерентним іоном при диференціації базальтової магми. Тобто, рубідій має тенденцію залишатися в розплаві і накопичуватись в кінцевих, найбільш кременеземистих (кислих) продуктах (до складу кристалів в першу чергу входять іони максимального заряду і мінімального розміру). Саме тому кора Землі містить більше Rb ніж верхня мантія. Відповідно, швидкість утворення радіогенного 87Sr (величина співвідношення 87Sr/86Sr) в корі буде вищою, ніж в верхній мантії. Власне кажучи, величина співвідношення 87Sr/86Sr в системі закритій по Rb і Sr, буде прямо пропорційною до відношення Rb/Sr.
В
еличина
відношення 87Sr/86Sr
в верхній мантії на час завершення
аккреції Землі була, вірогідно, близькою
до аналогічної величини в ахондритах
(0,69898±0,00003)
і поступово зростала до сучасної величини
(0,7037±0,0002),
яку оцінено за ізотопним складом
океанічних толеїтів. За цими величинами
можна зробити висновок що в верхній
мантії величина відношення Rb/Sr»0,024±0,001.
Рисунок 5.5 - Графічне зображення зміни відношення 87Sr/86Sr з часом в гомогенній мантії (87Sr/86Sr=0,024) і в породах утворених з мантійної речовини 3 млрд. років тому (87Sr/86Sr=0,2)
Магма, виплавлена з речовини мантії в певний момент часу, матиме значення відношення 87Sr/86Sr буде належати кривій росту в мантії (див. рис. 5.5, крива Rb/Sr=0,024), але величина відношення Rb/Sr, вірогідно, буде відрізнятися від характерної для мантійної речовини. Високі значення відношення Rb/Sr обумовлять відносно більш швидке зростання величини 87Sr/86Sr (див. рис. 5.5, крива Rb/Sr=0,2). Аналогічно, сіалічна кора, яка утворилася в результаті диференціації мантії на ранніх стадіях історії Землі, має тепер відносно високу величину співвідношення 87Sr/86Sr.
Такі, елементарні, логічні конструкції щодо еволюції ізотопних співвідношень були використані для виділення провінцій гранітних магм. Дійсно, граніт міг утворитися з речовини верхньої мантії - або при частковому плавленні мантійного матеріалу, або при кристалізаційній диференціації виплавленої з мантії базальтової магми. Крім того він міг утворитися при плавленні сіалічної кори. Граніти, утворені при анатексисі кори повинні були б мати відносно високі початкові значення відношення 87Sr/86Sr. Низьке ж початкове значення даного співвідношення повинно відповідати мантійному походженню гранітів (або з недавно відділеної від мантії речовини). Звісно, при застосуванні подібних побудов прийняті певні обмеження, найголовнішими з яких є:
мантія вважається ізотопно гомогенною;
граніти утворюються з мантії або кори в результаті простого одноступеневого процесу;
ізотопні відношення в породах не змінені посткристалізаційними процесами.
Є певні підстави вважати що, як мінімум, перші дві умови не цілком відповідають дійсності. Однак, все ж уявляється, що, внаслідок великих відмінностей в ізотопних співвідношеннях між речовиною з різних джерел, ізотопи стронцію можуть бути використані як петрогенетичний індикатор.
Саме таким чином (за відносно низькими початковими значеннями 87Sr/86Sr=0,702-0,704) Блексленд (Blaxland A.B. and &, 1978) встановив мантійне походження протерозойських гранітів і сієнітів провінції Гардар (Гренландія), а Ганнер (Gunner J.D., 1974) довів сіалічне походження кварцових монцонітів (87Sr/86Sr=0,734) з купола Мартіна (гірський хребет Міллера в Трансантарктичних горах). Щоправда, інколи виникає неузгодженість з даними інших методів: великі гранітні батоліти Каліфорнії характеризуються відносно низькими початковими величинами (0,707) відношення 87Sr/86Sr (Faure G., Powell J.L, 1972), хоча за іншими ознаками вони утворилися в результаті корового анатексису.
Граніти, утворені при плавленні осадків та інших порід кори, можуть сильно відрізнятися за вмістами мікроелементів від гранітів мантійного походження. На характері розподілу елементів повинні відобразитися також деякі фізико-хімічні умови генерації розплаву та кристалізації (парціальний тиск води, наприклад). Ізотопні дослідження в комбінації з іншими геодинамічними методами допоможуть зрозуміти процеси, які впливають на розподіл елементів.
Відносна рухливість цих елементів, особливо Rb, може бути невигідною для геохронології оскільки порушується умова замкненості системи. Навіть дуже молоді породи можуть бути забруднені гіпергенними процесами, в результаті гідротермальної активності, тощо. Така рухливість Rb або Sr може призвести до неправильного визначення віку чи початкових співвідношень. З іншого боку, широкий діапазон значень співвідношень Rb/Sr властивих кислим магматичним та метаморфічним породах показує, що визначений за величиною Rb/Sr вік не надто чутливий до зміни початкових 87Sr/86Sr співвідношень.
Однією з цікавих використань цієї системи базується на тривалому часі перебування Sr в морській воді і легкому заміщені ним кальцію в карбонатах. Оскільки стронцій перебуває в морській воді в продовж тривалого часу то за співвідношенням 87Sr/86Sr вона є однорідною в будь-який конкретний момент. Водночас величина співвідношенням 87Sr/86Sr в морській воді змінюється з часом, що обумовлено відносним привнесенням стронцію з континентів та за рахунок гідротермальної активності в серединних океанічних хребтах. На величину співвідношення 87Sr/86Sr впливатимуть площа континентів, швидкість ерозії тощо. Зміна 87Sr/86Sr в морській воді на протязі фанерозою (див. Рис. 5.4 - w-8.8 ) була визначена за від аналізами карбонатних і фосфатних скам’янілостей. Для деяких періодів фактично можна визначати вік порід за величиною співвідношення 87Sr/86Sr в осаджених карбонатах. Найбільш прийнятним такий підхід є для палеогенових порід, оскільки в даному випадку відношення 87Sr/86Sr в морській воді було визначене як найточніше і виявляє чітку тенденцію до різкого зростання із зменшенням віку.
Можлива гетерогенність мантії була об’єктом чисельних досліджень, в тому числі з використанням ізотопів ніодиму (Nd). Самарій -147 розпадається з випроміненням a-частки і перетворюється в 143Nd. До цих ізотопів можна застосувати ті ж принципи, що і в рубідій-стронцієвому методі. Співвідношення:
(143Nd/146Nd)t =(143Nd/146Nd)0 +(147Sm/146Nd)×(el×t-1) |
? |
використовується для визначення віку порід але великий період напіврозпаду самарію обмежує використання цього методу лише архейськими породами (понад 2,5 млрд. років). В той же час, відношення ізотопів може дати певну інформацію про джерела магм для більш молодих порід. Відносно невеликі відмінності базальтів за ізотопним складом ніодиму (143Nd/146Nd - від 0,7080 в деяких лужних базальтах, до 0,7083 в толеїтових базальтах) показують, що відповідні породи утворилися в областях мантії з різними співвідношеннями ніодим-самарій. А це означає, що такі області повинні були стати хімічно відмінними задовго до утворення відповідних базальтових магм (необхідний був час для накопичення значимих ізотопних відмінностей).
Для розв’язання петрологічних завдань дуже часто нині використовують параметр eNd, який визначається за формулою:
eNd ={(143Nd/144Nd) - (143Nd/144Nd)chon}*104/ (143Nd/144Nd)chon |
8.23 |
на сьогодні величина (143Nd/144Nd)chon вважається рівною 0,512638 ((146Nd/144Nd)chon =0,7219). Величина параметр eNd в різних типах порід змінюється від -20 до +10. Оскільки величина 146Nd/144Nd найшвидше зростає в збідненій летючими верхній мантії, а найповільніше - в земній корі, то й величина параметру eNd буде зростати в породах мантійного походження (для базальтів океанічних островів отримане значення +5, а власне в верхній мантії - +10), і зменшуватись в континентальних базальтах (до -2¼-7) та інших породах кори (до -3¼-29). Виходячи з таких (протилежних) співвідношень між глибинністю джерела та ізотопним складом досить часто використовується діаграма залежності eNd від 87Sr/86Sr.