Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства

R = 2 * К3 + 0,1 * Кп.л. + 0,08 * Кі + 0,45 * Км + Кпр.;

де К3 – коефіцієнт забезпеченості власними засобами (К3>0,1);

Кп.л. – коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л.>2);

Кі – інтенсивність обороту авансованого капіталу, який характеризує обсяг реалізованої продукції, яка припадає на одну гривню засобів, вкладених у діяльність підприємства (Кі>2,5);

Км – коефіцієнт менеджменту, характеризується відношенням прибутку від реалізації до розміру виручки від реалізації (Км>=(n + 1)\ r, r – дисконтна ставка НБУ);

Кпр. – рентабельність власного капіталу – відношення чистого прибутку до власного капіталу (Кпр.>=0,2).

Вл.кап. – 1 розділ.акт. ф.1 (р. 380 – р.80)(сер.)

К3 = ------------------------------ = ----------------------

2 розділ. Акт. Ф.1 (р. 260)(сер.)

Об.А

Кп.л. = ----------- ;

Кр.заб.

р. 35 (Ф 2)зв. р.100(Ф 2)зв.

Кі = --------------- ; Км = ----------------

Ф.1(р. 280)(сер.) р. 35(Ф 2)зв.

р. 220 (Ф 2)зв.

Кпр. = -----------------

Ф.1 (р. 380)(сер)

R = 2 * 0,56 + 0,1 * 8,32 + 0,08 *1,34 + 0,45 * 0,001 – 0,05 = 2,01

R = 2 * 0,63 + 0,1 *4,25 + 0,08 *1,92 + 0,45 * 0,07 + 0,16 = 2,03

При повній відповідності значень фінансових коефіцієнтів мінімальним нормативним рівням рейтингове число буде дорівнювати 1. Фінансовий стан підприємств із рейтинговим числом менше 1 характеризується як незадовільне.

Рейтингова оцінка фінансового стану може застосовуватися з метою класифікації підприємств за рівнем ризику для взаємовідносин із ними банків, інвестиційних компаній, партнерів.

Висновок: Фінансовий стан підприємства задовільний

Загальний висновок по роботі:

Ознак банкрутства на підприємстві не виявлено. ПАТ «ВВФ» платоспроможне, добре забезпечене власними засобами, структура балансу задовільна.

Кожна з моделей визначення фінансового стану підприємства має свої плюси і мінуси. Підприємство, для виведення його із кризи, потребує ряд заходів, які покращать його фінансове становище.

Питання теоретичної частини Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99 № 784-хіу (із змінами і доповненнями).

1. Визначення поняття банкрутства відповідно до законодавства України

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

2. Розмір боргу і його терміни, які дають можливість впроваджувати справу про банкрутство.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом

3. Хто може подати заяву щодо порушення справи про банкрутство

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити:

• найменування господарського суду, до якого подається заява;

• ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

• ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

• виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;

• перелік документів, що додаються до заяви.

4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

1. Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

• розпорядження майном боржника;

• мирова угода;

• санація (відновлення платоспроможності) боржника;

• ліквідація банкрута.

2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.

Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди.

Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації.

Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

4. Боржник, щодо якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не має неврегульованих грошових зобов’язань.

5. Мораторій на задоволення вимог кредиторів

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюються на вимоги всіх кредиторів, що виникли до затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство.

6. Розпорядник майна боржника і його функції

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону

7. Компетенція комітету кредиторів

До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

1. обрання голови комітету;

2. скликання зборів кредиторів;

3. звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом;

4. звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства;

5. звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора);

6. підготовку та укладення мирової угоди;

7. схвалення плану санації боржника, змін та доповнень до нього у випадках, передбачених цим Законом;

8. визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута;

9. внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

10. інші питання, передбачені цим Законом.

11. У роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор та в разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування.

8. Заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути:

• реструктуризація підприємства;

• перепрофілювання виробництва;

• закриття нерентабельних виробництв;

• відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

• ліквідація дебіторської заборгованості;

• реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;

• продаж частини майна боржника;

• виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;

• відчуження майна та погашення зобов’язань боржника шляхом заміщення активів;

• звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації;

• одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог цього Закону позачергово за рахунок продажу майна боржника;

• інші способи відновлення платоспроможності боржника.

9. Черговість задоволення вимог кредиторів

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату судового збору;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв’язку з визнанням мирової угоди недійсною;

вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому;

вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов’язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов’язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов’язань із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян – довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються:

вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п’яту чергу задовольняються:

вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб;

вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

10. Поняття мирової угоди

Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами

11. Особливості банкрутства окремих суб’єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виділяють ряд особливостей банкрутства для таких суб’єктів підприємницької діяльності: особливості банкрутства суб’єктів підпр. діяльності, що мають суспільну, іншу цінність або особливий статус, особливості банкрутства с/г підприємств, особливості банкрутства страховиків, особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів та інститутів спільного інвестування, особливості банкрутства емітента чи управителя іпотечних сертифікатів, управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю, тощо