35. Поведінкові теорії лідерства.

В основі поведінкових теорій лідерства лежить стиль керівництва. Стиль керівництва - це звична манера поведінки керівника стосовно підлеглих з ме­тою впливу і спонукання їх до досягнення цілей орга­нізації. Нині відомо три стилі керівництва: автократи­чний, демократичний та ліберальний.

Автократичний керівник - це керівник, який покладається на чинні повноваження, прагне сконцен­трувати у своїх руках всю владу, засновану на винаго­родженні і примушенні. Автократичний керівник кон­центрує свою увагу на роботі.

Демократичний керівник — це керівник, який делегує владні повноваження співробітникам, сприяє їхній участі в управлінні й за рахунок впливу на підлеглих покладається на референтну й експертну владу. Демократичний керівник концентрує свою ува­гу на людині.

Ліберальний керівник — це керівник, який дає своїм підлеглим майже повну свободу щодо вибору робочих завдань і контролю за своєю роботою.

Основними поведінковими теоріями лідерства є: дослідження К. Левіна, теорія “Х” та “Y” МакГрегора, управлінська решітка Блейка і Моутон.

К. Левін провів дослідження автократичного, демократичного та ліберального стилів лідерства. Результати досліджень показали ефективність демократичного стилю.

В основі теорії «Х» і «Y» МакГрегора лежать автократичний (теорія «Х») і демократичний (теорія «Y») стилі керування. Припущення автократа не беруть до уваги здатності виконавців. Такий керівник вважає, що люди не люблять працювати, позбавлені честолюбства, воліють, щоб ними керували, хочуть захищеності. Головний висновок - людей потрібно примушувати працювати. Відповідно до теорії «Y» при відповідних умовах люди будуть прагнути до роботи й більша частина населення має творчий потенціал. Відповідно до теорії керівники повинні застосовувати або автократичний, або демократичний стилі лідерства.

Решітка менеджменту Блейка й Моутон виділяє п'ять основних стилів лідерства: керування командою; керування заміським клубом; керування засноване на повноваженнях; серединне керування; убоге керування.

Створюється враження, що не існує стійкого співвідношення між стилем керівництва й рівнем продуктивності. Результати більш пізніх досліджень показали неспроможність особистісної й поведінкових теорій лідерства, тому вчені зосередили свою увагу на впливі ситуаційних факторів.

37. Сучасні концепції лідерства.

Концепція ефективного лідерства постійно розвивається. Водночас у центрі уваги дослідників знаходяться деякі нові концепції:

Теорія харизматичного лідерст заснована на властивостях особистості лідера й являє собою концепцію, відповідно до якої харизматичні лідери: • мають ідеалізовану мету, до якої неухильно пра­гнуть; • сприймаються навколишніми як неординарні особистості; • є прихильниками радикальних змін; Джерелом впливу харизматичних лідерів є: • бачення майбутнього, яке розділяється співробітниками;• система цінностей, що підтримується співробітниками організації; • взаємна довіра між лідером й підлеглими.

Керівництво, засноване на бачені - здатність сформулювати й донести до співробітників бачення майбутнього організації. Керівництво на основі бачення перевершує харизму, а також допомагає визначити цінності й принципи, що поведуть організацію в майбутнє. Баченню повинні бути притаманні три характеристики: 1. Бачення майбутнього має включати цілі, завдання й способи їхнього ви­рішення, а також впливати як на розум, так і на уяву співробітників організації. 2. Бачення повинне стимулювати інтерес і надихати співробітників думати по-новому, створювати привабливі перспективи. 3. Бачення поникне бути виразним, ґрунтуватися на базових цінностях і принципах, які розділяють всі члени організації.

Керівництво командною роботою

Командно-контрольний (або авторитарний) стиль керівництва поступово заміняється стилем, заснованим на ефективному управлінні командною робо­тою. Лідері команд повинні мати такі навички: • Володіти прийомами й методами міжособистісної комунікації. • Уміти довіряти підлеглим. • Володіти технікою делегування. • Володіти прийомами групового прийняття рішень.

Трансформувальний кері­вник - це керівник, який пік­лується про кожного члена колективу, стимулює їхній інтелектуальний розвиток і має харизму.

Субститути (нейтралізато­ри) керівництва - концепція, відповідно до якої окремі ситуації нейтралізують необ­хідність керівництва. Субститути лідерства роблять непотрібним або зайвим керівництво менеджера. Нейтралізатори перешкоджають керівни­кові продемонструвати певні зразки проведення.