17. Модель прийняття рішень Врума-Джаго.

Модель Врума-Джаго включає три основних блоки: 1)автократичний, 2)консультативний, 3)груповий.

Автократичний І: керівник одноосібно вирішує проблему і приймає рішення, використовуючи для цього всю наявну у нього на цей момент інформацію.

Автократичний ІІ: Керівник отримує від своїх підлеглих інформацію, а згодом самостійно вирішує проблему. Керівник може ставити до відома підлеглих про сутність проблеми під час збору інформації. Роль підлеглих у процесі прийняття рішення зводиться до надання керівнику необхідної інформації, а не до пошуку чи оцінки можливих варіантів рішення.

Консультативний І: Керівник висловлює проблему окремим підлеглим, яких вона стосується, вислуховує їх ідеї та пропозиції, але не виносить їх на групове обговорення, а працює з кожним підлеглим індивідуально. Згодом керівник самостійно приймає рішення, яке може відбивати або не відбивати думку підлеглих.

Консультативний ІІ: Керівник доводить проблему до відома всіх підлеглих, влаштовує її групове обговорення та збирає ідеї та пропозиції. Надалі керівник самостійно приймає рішення, яке може відбивати або не відбивати думку підлеглих.

Груповий І: Керівник співпрацює з підлеглим – спільне обговорення проблеми та пошук погодженого рішення шляхом вільного та відкритого обміну інформацією та ідеями. Внесок кожного у вирішення проблеми залежить від знань, а не формального авторитету.

Груповий ІІ: Керівник вирішує проблему з підлеглими як із групою: спільне опрацювання та оцінка альтернатив, намагання досягти (консенсусу) у вирішенні проблеми. Роль керівника близька до ролі головуючого, що координує обговорення, концентрує його на проблемі, надає впевненості. Він не намагається вплинути на підлеглих з метою прийняття особистого рішення і приймає та реалізує рішення, яке підтримає вся група.

18. Поставлення цілей і організаційне планування. Типи планування.

Постановка цілі включає встановлення чітких, вимірюваних та часо-спрямованих цілей. Постановка мети відрізняється як основна складова частина літератури по персональному розвитку. Цілі, які сприймаються як реалістичні є більш ефективними для зміни поведінки.

Ціль - це конкретні кінцеві стани або бажані результати, до яких прагне організація.

Менеджери не можуть увесь час підтримувати мотивацію і контролювати роботу працівника. Отже цілі є важливим інструментом для керівників, так як цілі мають здатність виконувати само-регулюючий механізм, який дає працівнику певну кількість керівництва.

Організаційне планування включає визначення, документування, розподіл обов’язків і відповідальностей, організацію звітності у проекті. Обов’язки, відповідальності та звітність можуть бути розподілені між окремими особами чи групами осіб. Окремі особи (групи осіб) можуть бути в штаті організації, що виконує проект, або поза штатом. «Штатні» групи часто зв’язані з певним функціональним відділом – інженерним, маркетингу, бухгалтерією.

Організаційне планування часто тісно зв’язане з плануванням інформаційного зв’язку, оскільки проектна організаційна структура помітно впливатиме на вимоги до комунікацій у проекті.

Ознаки класифікації типів планування:

За ступенем невизначеності:

- Детерміновані системи, тобто з передбаченим результатом.

- Імовірнісні (стохастичні) системи, які не дають повної передбачуваності результату.

За часовою орієнтацією ідей планування виділяють 4 типи планування:

- Реактивне (націлене тільки в минуле).

- Інактивне (яке пристосовується тільки до теперішнього).

- Преактивне (який переважно дивиться тільки в майбутнє).

- Інтерактивне (орієнтоване на взаємодію всіх кращих ідей планування).

За горизонтом планування (періоду часу) плани є трьох типів: довгострокові (10-15 років); середньострокові (3-5 років); короткострокові (1-2 роки).