5. Соціальна відповідальність бізнесу.

Проблеми соціальної відповідальності бізнесу і етики менеджменту знаходяться у центрі уваги менеджерів.

Соціальна відповідальність – це добровільне реагування бізнесу на соціальні проблеми суспільства. Необхідно з’ясувати, що сферами соціальної відповідальності бізнесу є зацікавлені сторони, оточуюча середа, суспільний добробут. Існує два підходи до проблем соціальної відповідальності: класичний (ціль організації - одержання прибутку) і соціально-економічний (ціль - підвищення добробуту суспільства).

Прихильники класичного підходу вважають, що соціальна відповідальність бізнесу визначаєть­ся як діяльність, що спрямована винятково на максимізацію прибутку. Найбільш активним прихи­льником класичного підходу вважається відомий економіст, лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідман, який вважав, що спра­вжня роль бізнесу полягає у використанні його енергії й ресурсів у діяльності, спрямованій на збільшення прибутку, за умови дотримання правил гри й участі у відкритій конкурентній боротьбі, без використання шахрайства й обдурюван­ня.

Прихильники соціально-економічного під­ходу вважають, що менеджмент несе відповідаль­ність не тільки за забезпечення прибутку, але й за підвищення добробуту суспільства, у якому фун­кціонує його організація. У сучасних умовах максимізація прибутку стає не першим, а другим пріоритетом організації. Першим пріоритетом стає виживання, забезпечення якого залежить від соціальної відповідальності

Слід також звернути увагу на те, що відповідальність бізнесу перед природною середою оцінюється у «відтінках зеленого», за котрими стоять чотири підходи до вирішення екологічних проблем: юридичний підхід (відповідність правовим потребам по охороні навколишнього середовища), ринковий підхід (відповідь на вимоги споживачів), підхід з позицій зацікавлених осіб, активний підхід (активне збереження навколишнього середовища). Крім того, компанії можуть по-різному відноситись до вирішення проблем соціальної відповідальності. Сучасні вимоги до рівня соціальної відповідальності (правова відповідність, етична відповідність, доброчинність) становляться все більш наполегливими.

Неформальні аспекти соціальної відповідальності керівництво, культура, інформаційність.

Існує прямий позитивний взаємозв'язок між соціальною відповідальністю й показниками економічної діяльності організації: створення позитивного іміджу, формування конкурентної переваги, можливість залучення більше кваліфікованих кадрів, ослаблення державного регулювання.

6. Етика менеджменту означає правила й принципи, що визначають поведінку або дії менеджерів. Розрізняють чотири підходи до проблем ділової етики: утилітарний (прийняття рішень із погляду майбутніх результатів або наслідків); правовий (захист прав людини); підхід з погляду теорії справедливості (справедливе й безстороннє використання правил і законів); підхід з погляду теорії інтеграції соціальних контрактів (об'єднання емпіричного (що маємо) і нормативного (що повинне бути) факторів). На етику менеджменту впливають чотири фактори: стадія морального росту менеджерів, індивідуальні характеристики менеджера, структура організації й організаційна культура.

Основними шляхами підвищення етики менеджменту є: розробка етичних стандартів (кодексів); створення комітетів з етики; проведення соціальних ревізій; навчання етичної поведінки персоналу організації.