15. Моделі прийняття рішень (класична, адміністративна, політична).

Задача прийняття рішень спрямована на визначення найкращого (оптимального) або сприятливого способу дій для досягнення однієї або декількох цілей. Під ціллю розуміється в широкому смислі ідеальне уявлення бажаного стану чи результату діяльності. Бажаний стан чи результат для особи, що приймає рішення може означати прибуток фірми, заволодіння долею ринку, подолання конкурентної боротьби, зниження собівартості продукції тощо.

В теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень:

• класична модель;

• адміністративна модель;

• політична модель.

Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Основні характеристики класичної моделі такі:

- особа, яка приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення;

- особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

- особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

- особа, яка приймає рішення, має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості;

- мета особи, яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоб зробити вибір, який максимізує результат діяльності організації.

Адміністративна модель описує, як насправді менеджери приймають незапрограмовані рішення в складних ситуаціях недостовірності і невизначеності. Адміністративна модель прийняття рішень грунтується на працях Герберта А. Саймона. Він запропонував дві концепції, які й стали інструментарієм адміністративної моделі, - обмежену раціональність та задовільний. Обмежена раціональність означає, що люди мають обмеження, або межі, в рамках яких вони можуть бути раціональними. Задовільності означає, що люди, що приймають рішення, вибирають першу ліпшу альтернативу, яка задовольняє мінімальним критеріям.

Політична модель використовується для прийняття рішень незапрограмованих в умовах браку інформації, недостовірності, розбіжностей між менеджерами щодо цілей та напрямки діяльності. Прийняття більшості корпоративних рішень передбачає участь багатьох менеджерів, кожен з яких має свою мету. Їм необхідно переговорити один з одним, обмінятися інформацією та досягти згоди. Менеджери часто утворюють коаліції, щоб прийняти складні корпоративні рішення.

13. Національна культура як фактор глобального середовища.

На сучасні організації величезний вплив роблять глобалізація, різноманіття трудових ресурсів, інформаційні технології, управління якістю, тенденції до руйнування ієрархії, етика й довіра. Саме ці фактори і обумовлюють сучасні тенденції розвитку науки управління.

Глобалізація. Діяльність організацій уже не обмежується національними рамками. Існує цілий ряд факторів, внаслідок яких глобальне середовище, в якому працюють менеджери, поступово змінюється. До таких факторів можна віднести створення міжнародних альянсів та існування глобальних організацій різного типу. До міжнародних альянсів можна віднести:

Європейський союз (ЄС) - об'єднання європейських держав, створене з метою усунення національних бар'єрів, що перешкоджають переміщенню із країни в країну, працевлаштуванню, інвестиціям і торгівлі.

Звичайним явищем стало функціонування глобальних організацій: багато­національних корпорацій (БНК), транснаціональних корпорацій (ТНК), органі­зацій «без кордонів».

Сучасні оцінки ринку праці дозволяють дійти висновків про те, що для функціонування світової економіки в XXI ст. буде достатньо 20% населення світу. Отже, решта населення без роботи може опинитись на межі виживання. Крім того, внаслідок зменшення зайнятості виникає загроза існуванню середнього класу — основи соціальної стабільності. І, нарешті, всезростаючий тиск глобальної конкуренції у сфері зайнятості тягне за собою десоціалізацію малого бізнесу.

Один із важливих проявів глобальних перетворень у праці є формування міжнародних високопродуктивних трудових колективів. Наприклад, корпорація «Форд» сформувала «глобальне конструкторське бюро», працівники якого створили ряд конкурентоспроможних моделей автомобілів. Суттєво було скорочено не лише кілька тисяч висококваліфікованих інженерів і менеджерів, а й терміни проектування нових моделей. Так, найновіша модель «Форд-Таурус» спроектована за 15 днів, тобто продуктивність проектування зросла більш ніж на 100%.