4. Принципові риси гуманної особистості.

Філософське значення терміна «гуманізм» — це сукупність поглядів, що виражають повагу до гідності та прав людини, її цінності як особистості, турботу про благо людей, про їх все­бічний розвиток, про створення сприятливих для людини умов суспільного життя. Виходячи з цього, можна позначити гуманні риси, які найбільшою мірою сприяють її гуманній поведінці в різноманітних життєвих ситуаціях.

Найбільш суттєві з них:

• чуйність;

• тактовність;

• привітність;

• толерантність;

• демократичність.

Чуйність (чулість, чутливість) — це властивість тонко відчу­вати психічний стан інших людей, які потребують співчуття і до­помоги, а також допомагати словом і справою.

Проявами чуйності можуть бути або словесне співчуття, або допомога якоюсь справою (або те й інше). Допомогу справою ча­сто називають реальною допомогою, але це не зовсім справедли­во, бо вираз співчуття є також важливою, а іноді найбільш бажа­ною допомогою.

Тактовність розглядається у працях з етики як здатність вияв­ляти у поведінці, зокрема спілкуванні, почуття міри, що дозволяє уникати конфліктних ситуацій.

Тактовність певною мірою пов'язана з чуйністю і залежить від неї.

Привітність виявляється у переважанні «теплоти» і посмішки в міміці та приязних, позитивно забарвлених звернень у мові. її мож­на вважати сталою особистісною рисою тільки тоді, коли вона спо­стерігається у спілкуванні зі сторонніми людьми, бо привітність з друзями характерна майже для всіх і не є показовою ознакою.

Толерантність — це терпиме, поблажливе ставлення до не­доліків та помилок інших людей, яке стосується не тих порушень, що кваліфікуються як злочини, а менш значних, другорядних вад і помилок.

Одним із джерел толерантності людини можуть бути індивіду­альні психологічні особливості, зокрема рухливість процесів збуд­ження і гальмування, що найбільшою мірою притаманне представ­никам сильного і врівноваженого типу вищої нервової діяльності.

толерантності, а не збільшенню кількості толерантних від приро­ди людей.

Визначимо ще одну гуманну рису людини — демократичність. Суть поведінки по­лягає в тому, що людина не намагається продемонструвати зверхність над партнером у спілкуванні, дає йому можливість ви­явити власні сильні сторони, привабливі якості, власну гідність.

Вищезгадані риси сприяють встановленню комфортних умов існування, та розвтку між особистих взаємин

5. Складові частини виховання.

Всебічний та гармонійний розвиток особистості пере­дбачає дотримання єдності та взаємодії частин вихо­вання. Традиційними складовими частинами виховання нази­вають розумове, фізичне, трудове, моральне й естетичне.

Розумове виховання є ключовим у процесі всебічного і га­рмонійного розвитку особистості. Лише завдяки розуму лю­дина відрізняється від тваринного світу як суспільна істота, ство­рила всі багатства матеріальної та духовної культури й забез­печує безперервний соціально-економічний прогрес. Розумове виховання спрямоване на розвиток пізнавальних мотивів особистості, культури мислення, раціональної організації навчальної праці, озброєння системою знань основ наук. У ході і в результаті засвоєння наукових знань формується науковий світогляд — теоретична засада, яка передбачає глибоке розуміння явищ природи, суспільного життя, праці і пізнання, їх пояснення і визначення власного ставлення до них: уміння свідомо будувати своє життя, працювати, органічно поєднуючи ідеї з практичними справами.

Трудове виховання формує працелюбну особистість, яка свідомо і творчо ставиться до праці, як життєвої потреби, вищої цінності людини і суспільства. У процесі трудового виховання учні засвоюють трудові уміння, навички культури розумової та фізичної праці, умілого господарювання, підприємництва. Вони залучаються до сучасних досягнень техніки, вчаться працювати на найпоширеніших машинах, поводитися з різними інструментами, технічними пристроями, що створює передумови для підготовки школярів до праці в сучасному виробництві, а також до життя в суспільстві, всі сфери якого пронизує техніка, що постійно ускладнюється.

Подолати однобічність особистісного розвитку дозволяє лише продуктивна праця-праця, яка має матеріальний результат, особистісну і соціальну спрямованість, організацію, включення до системи трудових відносин суспільства (трудові об'єднання учнів, бізнес-структури, що діють за за­конами ринкових відносин).

Моральне виховання. Мораль — це історично сформовані норми і правила поведінки людини, які визначають її став­лення до суспільства, людей, праці, до себе. Моральне вихо­вання вирішує такі завдання, як формування моральних по­нять, суджень, почуттів і переконань, навичок і звичок пове­дінки, що відповідають нормам суспільства.

В основі морального виховання дітей та молоді лежать загальнолюдські цінності — моральні норми, які виробили люди в процесі історичного розвитку суспільства (чесність, порядність, справедливість, гуманізм, повага до старших, милосердя, совісність, толерантність, відповідальність, обов’язок, працелюбність, гідність, честь) та нові норми, породжені сучасним розвитком суспільства: громадянськість, патріотизм, повага до Конституції, державної символіки та ін.

Фізичне виховання сприяє зміцненню здоров'я, повноцінному фізичному розвитку особистості, розвитку основних рухових якостей (сили, вправності, витривалості та ін.) підвищенню розумової і фізичної працездатності, вихованню моральних якостей (сміливості, наполегливості, рішучості, дисциплінованості, відповідальності), гармонії тіла і духу, потреби у здоровому способі життя.

Естетичне виховання передбачає художньо-естетичну освіченість і вироблення умінь творити прекрасне у повсякденному житті. Перша група завдань включає формування естетичних знань, поглядів, смаків, почуттів, ідеалів, які ґрунтуються на національній естетиці та кращих надбаннях цивілізації; друга-активну участь кожного вихованця у створенні прекрасного своїми руками.

Кожен з цих напрямів має свій зміст і конкретні завдання.

РОЗУМОВЕ

1. Озброєння учнів знаннями основ наук.

2. Формування наукового світогляду.

3. Оволодіння основними мислитель ними операціями.

4. Вироблення умінь і навичок культури розумової праці.

МОРАЛЬНЕ (ДУХОВНЕ)

1. Формування в учнів моральних понять.

2. Виховання моральних почуттів.

3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки.

ТРУДОВЕ

1. Психологічна підготовка особистості до праці.

2. Практична підготовка особистості до праці.

3. Підготовка до свідомого вибору професії.

ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНЕ

1. Формування естетичних понять, поглядів і переконань.

2. Виховання естетичних .

3. Виховання потреби і здатності створювати прекрасне.

Фізичне

1. Виховувати бажання піклуватися про своє здоров’я.

2. Формувати звички здорового способу життя.

3. Підготовка до фізичної праці, захисту Батьківщини

Екологічне

1. Сприяти накопиченню екологічних знань.

2. Виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її.

3. Формування вмінь і навичок діяльності в природі.

Правове

1. Озброєння учнів знаннями законів.

2. Формування правової свідомості (її компонентів: уявлень, поглядів, переконань)

3. Формувати розуміння необхідності дотримання вимог законів.

4. Формування нетерпимого ставлення до правопорушення, злочинності.

Статеве

1. Прищеплювати повагу до представників протилежної статі.

2. Формувати почуття відповідальності за свої дії.

3. Підготовка (соціальна, моральна,правова,господарсько-економічна) до сімейного життя.

Економічне

1. Озброєння знаннями основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва.

2. Формування моральних та ділових якостей, для ініціативи, підприємливої людини.

3. Формування вмінь планувати та організовувати особистий бюджет.

3. Як же ж розглядалась мета виховання в роботах видатних педагогів М.І.Пирогова, К.Д.Ушинського, українських педагогів Т.Г.Лубенця, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинського і інших.