ТЕМА. Мета і завдання виховання.

1. Поняття про мету та завдання виховання.

2. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.

3. Стратегічна мета виховання.

4. Принципові риси гуманної особистості.

5. Складові частини виховання.

6. Сучасне звучання головної мети виховання.

5. Завдання виховання.

Література

1.Закон України «Про освіту».

2.Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад.//Освіта.-1993 –3 вересня.

3.Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.). //Освіта.- Грудень.-№44-46.

4.Дубасенюк О.А. Практикум з педагогіки. – К.-1996.

5.Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. К., 1997.- 304с.

6. Трихін І.О. Основи шкільного виховання. – К.:»Центр навчальної літератури», 2004. – 368 с.

1. Діяльність педагога спрямована на формування особистості молодої людини. Результати дістають відображення в особі вихованця, в рисах його особистості, в характері, в поведінці. Повноцінний розвиток особистості відбувається за умови, якщо виховання найповніше відображає вимоги суспільства, визначальну мету виховання.

Мета – це усвідомлене уявлення кінцевого результату певної діяльності.

Мета виховання – це наперед визначені (передбачені, спрогнозовані) результати в розвитку й формуванні особистості, яких намагаються досягти в процесі виховної роботи.

Завдання виховання–це конкретизація мети виховання, що проявляється у часткових діях.

Мета і завдання зіставляються як ціле і частина, система і її компоненти.

Знання мети виховання дає педагогу чітке уявлення про те, яку людину він повинен формувати і надає його роботі осмисленості і цілеспрямованості.

Видатний вітчизняний педагог К.Д.Ушинський визначав, що братися за виховання людини і не ставити певної мети так само дивно, як зводити споруду, не визначивши наперед, якою вона має бути. У своїй фундаментальній праці «Людина як предмет виховання» він писав: “ Що б ви сказали про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зміг би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати… Те саме ви повинні сказати про вихователя, який не може чітко визначити вам мету своєї виховної діяльності.”

Безумовно тут йдеться про відсутність постановки мети виховання лише в окремих випадках, з боку окремих осіб, які покликані виконувати функції вихователів. У масштабах суспільства не може й бути мови про відсутність мети і завдань виховання, вони завжди залежить від вимог суспільства.

Мета виховання ~ це сукупність якостей особистості до виховання яких прагне суспільство. Вона має об'єктивний характер і відображає в узагальненій формі ідеал людини. Ідеал-це уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що формується під впливом розуміння мети життя. В меті виховання відбито певний ідеал, сформульовано вимо- ги до вихованця, яким він повинен бути і для яких суспільних потреб його треба готувати.

Будь-яке виховання - від найменших заходів до державних програм - завжди має цілеспрямований характер. Виховання без мети не існує. Меті підпорядковуються всі компоненти: зміст, організація, форми, методи і методика виховання. Наприклад, якщо мета виховання – виховати слухняних рабів, то і методика буде відповідна, і наука буде використана для того, щоб виховати слухняних виконавців, які найменше думають, розмірковують.

Саме цілі і засоби їх досягнення відрізняють одні виховні системи від інших. Цілі виховання визначаються потребами розвитку суспільства, залежать від способу виробництва, темпів прогресу, досягнутого рівня розвитку педагогічної теорії і практики, можливостей суспільства. Отже, мета виховання носить конкретно-історичний характер і змінюється відповідно до соціального, духовного і матеріального рівнів розвитку суспільства. Саме тому ідеал і мета виховання змінювались упродовж історичного розвитку людства, що можна проілюструвати за допомогою таблиці

Таблиця. Ідеал і мета виховання нарізних етапах розвитку суспільства

Суспільно економічна формація	Класи	Ідеал виховання особистості	Мета виховання
Первісно – общинна	Відсутні	Сильний, спритний, хитрий, мужній мисливець і воїн; сильна, здорова господиня (“ хранителька вогнища”).	Озброєння людини досвідом виживання.
Рабовласницька (на прикладі Давньої Греції)	Рабовлас ники Раби	Фізично і морально досконала, гармонійна людина. Сильний, здоровий, покірливий працівник.	Гармонійна єдність внутрішнього і зовнішнього, духовного і фізичного (“калокагатія”) Підготовка до виконання наказів, підкорення, фізичної праці.
Феодальна: а) Епоха середньовіччя	Феодали Феодально залежні селяни Мешканці міст	Аскетичний, фізично-досконалий воїн. Працьовитий, фізично здоровий працівник. Спритний, розумний, майстер своєї справи.	Оволодіння сімома лицарськими доброчесностями. Оволодіння навичками і знаннями ведення сільського господарства. Оволодіння трудовими навичками і знаннями, розумовими операціями.
б) Епоха Відродження	Ті ж самі	Відродження античного ідеалу гармонійної людини, збагачення його ідеєю “всебічності” розвитку. Виникнення цілісної концепції ідеалу всебічно і гармонійно розвиненої особистості.	Всебічний і гармонійний розвиток особистості.
Капіталістична	Буржуазія Робітники	Прагматичний, освічений, морально і фізично розвинений “господар життя”. Здоровий, сильний, морально підготовлений кваліфікований робітник.	Формування тих якостей, які потрібні у суспільному житті; оволодіння необхідної базою знань у привілейованих закладах освіти. Одержання робітничої кваліфікації і необхідного мінімуму знань у спеціалізованих закладах освіти.

Отже, проблема мети і завдань підростаючого покоління така ж давня як і саме поняття виховання, а категорія мети – одна з вихідних категорій педагогіки.

2.Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості

Найвище призначення виховання — сформувати доскона­лу людину. Ідеали досконалої особистості у різних народів дуже схожі. Вони включають розум, красу, працелюбність, високі моральні якості, фізичну силу, витривалість, риси бор­ця за справедливість, тобто якості, які характеризують всебіч­но і гармонійно розвинену людину.

Поняття всебічний розвиток означає розвиток людської особистості з усіх боків, всесторонньо; поняття гармонійний — гармонію усіх сторін, їх пропорційність, погоджену єд­ність.

Ідея гармонійного розвитку тілесної і духовної краси заро­дилася в античній філософії. Ще Арістотель акцентував увагу на вихованні мужності й витривалості, поміркованості й справедливості, високої інтелектуальної і моральної чистоти.

Педагоги-гуманісти епохи Відродження Ф.Рабле, М.Монтень до змісту всебічного розвитку вносили культ ті­лесної краси, насолоду мистецтвом, музикою, літературою. Вони не могли піднятися до розуміння необхідності поєднан­ня розумової праці з продуктивною, бо в самому суспільстві для цього не було об'єктивних причин. Більше того, низький рівень суспільного виробництва не тільки не вимагав всебіч­ного розвитку особистості, а й зумовлював його однобічність.

У соціалістів-утопістів Т.Мора, Т.Компаннели ідея всебі­чного гармонійного роз- витку отримує нову спрямованість. Вони вперше висунули питання про включення до процесу всебічного гармонійного розвитку особистості праці, поєд­нання виховання і праці. Французькі просвітителі XVIII сто­ліття К.Гельвецій, Д.Дідро цю ідею обмежували розумовим і моральним розвитком, не пов'язаним з працею.

Отже, протягом тривалого часу ідея всебічного розвитку особистості як мети виховання мала, власне, характер поба­жань, мрій та сподівань.

Поява соціально-економічних передумов для всебічного формування особистості пов'язана з становленням засновано­го на машинному виробництві суспільства, яке довело дифе­ренціацію виробничої діяльності до крайнощів: різко розме­жувало працівників розумової і фізичної праці, звузило спе­ціалізацію до рівня виконання робітником однієї технологіч­ної операції — повторення тих самих фізичних рухів упро­довж місяців і років. Природно, що у такому випадку в лю­дини розвиваються лише деякі органи й системи, інші фізичні й духовні властивості згасають.

Уперше спробував подолати це машинне каліцтво людини англійський володар паперопрядильної фабрики Роберт Оуен (1771—1858). Він вважав, що основним повинен бути одночасний розвиток інтелектуальних і фізич­них сил особистості, її моральне та естетичне формування. Досягнути цього можна шляхом поєднання навчання і вихо­вання з продуктивною працею. Цю ідею Р.Оуен вирішив здійснити на практиці. На своїй фабриці в Нью-Ленарке він уперше в історії створив дитячий садок, початкову школу для дітей робітників та вечірню школу для дорослих. Не все ви­йшло в цих дослідах, але сам підхід до всебічного розвитку особистості на основі поєднання навчання з продуктивною працею був правильним, а ідея про необхідність всебічного розвитку особистості отримала наукове обґрунтування.

Особливо широко і глибоко ідея різнобічного, гармонійного розвитку була розроблена в педагогічних працях Ж.Руссо. Дуже чітко думки про необхідність всебічного розвитку людини відбиті в роботах російських революційних демократів і в першу чергу М.Г. Чернишевського. Однак, у всіх цих роботах і висловлюваннях педагогів і просвітителів минулого, що розвивали цю ідею не вказувалось реального шляху.

Понад 70 років наша вітчизняна школа розвивалася під впливом ідей видатних філософів-економістів К.Маркса і Ф.Енгельса; цей період викреслити з її історії неможливо. Мету виховання в майбутньому комуністичному суспільстві К.Маркс і Ф.Енгельс виводили з економічних законів і типу суспільних відносин. Вони вважали, що при комунізмі, коли будуть ліквідовані класові відмінності, а в усіх галузях техні­ки, суспільного виробництва людство досягне високого рівня розвитку, коли не буде істотних відмінностей між розумовою і фізичною працею, з'явиться можливість висунення мети всебічного і гармонійного розвитку людей.

Мета відповідає природі сучасної людини, як члена суспільства, що прагне до самоствердження, прояву всіх своїх природних задатків і здібностей, адже всебічно й гар­монійно розвивати власне тіло і дух, голову й руки, серце і розум — покликання кожної людини, що з'явилася на цей світ. Тому розумної альтернативи всебічному та гармонійно­му вихованню немає. Воно залишається ідеалом, до якого од­наково прагнуть сучасна вітчизняна та зарубіжна школи.