4.2.Теоретичні питання
1.Система крові та ії функції.
2.Об”єм крові в організмі, склад крові, гематокритний показник.
3.Склад плазми крові, міжклітинної рідини і лімфи. Білки плазми і їх роль в організмі.
4. Осмотичний і онкотичний тиск крові, значення компонентів плазми крові, що визначають їх величину.
5. рН крові и фізико-хімічні механізми підтримання його на постійному рівні.
4.3.Практичні роботи
1.Визначення гематокритного показника.
2.Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) за методом Панченкова.
3.Визначення осмотичної резистентності еритроцитів.
Робота №1. Визначення гематокритного показника.
Гематокритний показник (гематокрит) відбиває відсотковий об”єм формених елементів (а саме еритроцитів) в крові . Розрізнюють венозний, капілярний та артеріальний гематокрит, позаяк об’єм формених елементів, насамперед еритроцитів, неоднаковий у різних відділах кровоносного русла. Найнижчий гематокрит в артеріальній крові.
Мета роботи: визначити відсотковий об”єм формених елементів (а саме еритроцитів) в крові капілярів і оцінити його величину.
Для роботи необхідно:
гематокритний капіляр або мікропіпетка, центрифуга на 8000 об/хв, пластилін, водний розчин гепарину (з активністю 5000 Од/мл), голка , 96% спирт, розчин йоду спиртовий , вата , гумова груша.
Хід роботи:
Градуйовану на 100 поділок гематокритну піпетку промити розчином гепарину , продути гумовою грушею , висушити й заповнити кров”ю на 7/8 довжини. Потім отвір піпетки заклеїти пластиліном і центрифугувати протягом 5 хв. при 8000 об/хв. Після центрифугування визначити % формених елементів стосовно повного об’єму крові, тобто гематокритну величину.
Рекомендації до оформлення результатів
Записати гематокритний показник в % .
У висновках відповісти на запитання:
1. Чи нормальний відсотковий об”єм формених елементів (а саме еритроцитів) у крові капілярів ?
2. Про які зміни в системі крові може свідчить збільшення чи зменшення гематокритного показника?
Робота № 2. Визначення ШОЕ
Кров є одночасно справжнім колоїдним розчином і суспензією. Частки речовин, суспензовані у рідкому середовищі, випробовують на дію протилежно спрямованих сил: сили тяги, що забезпечує осідання часток, та дифузії, за рахунок якої частки колоїдів перемішуються. Установлено, що швидкість осідання частки прямо пропорційна квадрату її радіуса та різниці щільності суспензованої речовини й розчинника, а також зворотно пропорційна в’язкості розчинника. Велике значення мають і заряди часток, що містяться в розчині.
Формені елементи, суспензовані в розчині колоїдів плазми та міцно зв’язані з ними зарядами, осідатимуть у стабілізованій крові за рахунок посилення їх агломерації. При цьому кров розділиться на 2 шари: верхній – плазма та нижній – формені елементи.
Співвідношення холестерину й лецитину в плазмі, вміст жовчних пігментів та жовчних кислот, зміна в’язкості, pH, властивості еритроцитів, кількість гемоглобіну та ін. впливають на ШОЕ (швідкість осідання еритроцитів).
Головними ж чинниками, від яких залежить ШОЕ, вважають якісні та кількісні зміни білків у плазмі. Так, збільшення кількості великодисперсних білків (глобулінів) призводить до підвищення ШОЕ, а зменшення їх концентрації та збільшення вмісту альбумінів зумовлює її зниження.
ШОЕ дає деяке уявлення про співвідношення між білками плазми та їх електростатичну взаємодію з еритроцитами крові.
Мета роботи: познайомитися з принципами визначення ШОЕ. Дати загальну оцінку співвідношення білків крові.
Для роботи необхідно: апарат Панченкова, штатив із пробіркою, голка, годинник, 5% розчин натрію цитрату, 96% спирт етиловий, 2% розчин йоду спиртовий, вата, гумова груша .
Хід роботи:
Кров донора, змішану з 5% розчином натрію цитрату у співвідношенні 4 : 1, перемішати й набрати його до відмітки К за допомогою груші. Обережно витягнути капіляр з пробірки, зняти ватою кров із її носика і втиснути його в гумову прокладку, що є в апараті Панченкова. Лише після цього можна зняти з капіляра грушу. Верхню частину капіляра також слід ретельно закріпити в апараті. Через 30 хв. та 1 год. визначити рівень осілих еритроцитів у капілярі.
Рекомендації до оформлення результатів: Записати рівень стовпчика плазми над еритроцитами , що осіли /мм/.
У висновках відповісти на запитання:
Чи нормальна ШОЕ у досліджуваного?
Чи нормальне співвідношення альбумінів і глобулінів у плазмі крові?
Про які зміни у складі плазми крові свідчить підвищення її?
Робота № 3. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів.
Резистентність – це здатність еритроцитів протистояти руйнівній дії на кров низького осмотичного тиску зовнішнього середовища, а також механічних, температурних та інших чинників. Унаслідок таких впливів може виникнути гемоліз – тобто руйнування еритроцитів. Для практичної медицини важливо визначити осмотичну резистентність, що характеризує фізико-хімічні властивості еритроцитів, насамперед еластичність та щільність їх оболонки, що неоднакові у старих і молодих клітин. Осмотичний гемоліз еритроцитів у нормі має певні параметри, які дуже розширюються при різноманітних порушеннях функції червоного кісткового мозку.
Досліджують резистентність мембрани еритроцитів відносно гіпотонічних розчинів натрію хлориду. При концентрації 0,5 – 0,45 % у нормі настає гемоліз лише найменш стійких еритроцитів (мінімальна резистентність). У разі подальшого зменшення концентрації натрію хлориду починається гемоліз і стійкіших еритроцитів. У 0,4 – 0,35 % розчині натрію хлориду руйнуються навіть найстійкіші еритроцити (максимальна резистентність). Розчин стає прозорим, схожим на лак (так званий лаковий розчин). Інтервал між верхньою та нижньою межами резистентності називається амплітудою резистентності.
Мета роботи: Одержати уяву про межі коливань осмотичного тиску плазми крові, при яких ще зберігається цілісність оболонки еритроцитів й дати оцінку стійкості оболонки еритроцитів.
Для роботи необхідно: 7 пробірок Відаля (або звичайних лабораторних пробірок), штатив , 0,5% розчин хлориду натрію, дистильована вода, кров, консервована 5% розчином цитрату натрію, 3 піпетки з однаковими діаметрами крапельних отворів .
Хід роботи: з 0,5 % розчину хлориду натрію виготовляють ряд розведень за схемою:
% пробірки |
Кількість крапель 0,5% хлориду натрію |
Кількість крапель Дистильов. води: |
Одержана концент- рація розчину:
|
1 |
25 |
- |
0,5 % |
2 |
24 |
1 |
0,48 % |
3 |
22 |
3 |
0,44 % |
4 |
20 |
5 |
0,40 % |
5 |
18 |
7 |
0,36 % |
6 |
16 |
9 |
0,32 % |
7 |
14 |
11 |
0,28 % |
В кожну пробірку додати по одній краплі консервованої крові. Вміст пробірок обережно перемішати до рівномірного забарвлення і залишити на 1 год. у штативі. Через год., не збовтуючи вмісту пробірок, подивитись, де спостерігається руйнування оболонки еритроцитів / гемоліз /. Стан крові оцінюють за ступенем забарвлення розчину NaCl , що міститься над осілими еритроцитами в пробірках.
Рекомендації щодо оформлення результатів:
Записати значення мінімальної та максимальної резистентності еритроцитів, розрахувати її амплітуду.
У висновках відповісти на запитання:
Чи відповідають нормі межі зміни осмотичного тиску, за яких зберігається цілісність оболонки еритроцитів?
Чи нормальна щільність оболонки еритроцитів?
Про що може свідчити підвищення /чи зниження/ меж резистентності?
5. Зміст теми.
Внутрішнє середовище організму являє собою тканинну (інтерстіційну) рідину, лімфу й кров, склад і властивості яких найтісніше пов”язані між собою
Система крові – це сукупність структур:: 1) крові, що циркулює в судинах, та депонованої, 2) органів кровотворення та кроворуйнування, 3) апарату регуляції, що забезпечують основні функції крові як засобу транспорту речовин та внутрішнього середовища організму
