
- •Релігієзнавство
- •§1. Сутність релігієзнавства і його походження
- •§2. Релігієзнавство як галузь філософського знання.
- •§3. Предмет, категорії й аспекти релігієзнавства.
- •§4. Релігія і вільнодумство як світогляди.
- •§5. Методологія релігієзнавства.
- •§6. Мета і завдання курсу “Релігієзнавство”.
- •II розділ. Релігія як соціальне явище.
- •§1. Релігія – форма суспільної свідомості.
- •§2 Основні структурні елементи релігії.
- •§4 Походження релігії
- •§5. Еволюція релігійних вірувань
- •III розділ. Релігія в сучасному світі
- •§1. Типи і класифікація сучасних релігій
- •§2. Християнство як світова релігія: загальна характеристика.
- •II. Християнство піднялося на щабель розвиненої релігії, нині воно продовжує бути ідеологічно найобгрунтованішою релігією.
- •§3. Походження християнства: соціально-економічні причини та ідейні джерела.
- •II. Очолював Римську імперію, яка об’єднувала численні країни та народи, єдиний імператор. Він, реальний володар на землі, вимагав визнання того, що на небі існує, неподільно панує єдиний Бог.
- •§4. Еволюція християнства, виникнення церкви.
- •§ 5. Формування образу євангельського Ісуса Христа.
- •Іv. Розділ. Православ’я
- •§1. Розкол християнства, виникнення двох течій – православ’я і католицизму.
- •§2. Віровчення і культ православ’я, церковна організація.
- •§ 3. Історія православ’я.
- •§4. Модернізм сучасного православ’я.
- •V розділ. Українська автокефальна православна церква (уапц).
- •§1. Історія автокефалії в Україні.
- •1685 Р. У Москві луцький єпископ Гедеон Святополк-Четвертинський був призначений митрополитом Київським і прийняв присягу на вірність Московському патріархові.
- •§2. Утворення та діяльність уапц (1921–1930 рр.)
- •§3. Особливості віровчення та культу, організаційна структура уапц.
- •§4. Діяльність уапц у сучасних умовах.
- •§1. Католицька церква, її походження, особливості віровчення і культу.
- •§2. Соціальна доктрина католицької церкви, ставлення до науки і культури.
- •§3. Другий Ватиканський вселенський собор. Модернізм сучасного католицизму.
- •§4. Організаційна структура та система управління католицької церкви.
- •§1. Причини виникнення угкц. Берестейська церковна унія.
- •§2. Історія греко-католицької церкви.
- •§3. Діяльність угкц в Україні.
- •§1. Причини виникнення протестантизму.
- •§2. Ранній протестантизм: лютеранство, анабаптизм, цвінгліанство, кальвінізм, англіканство.
- •§3. Сучасний протестантизм в Україні: баптизм, євангелізм, п’ятидесятництво, адвентизм, єговізм.
- •§4. Сектантство на грунті православ’я.
- •§1. Походження буддизму, його віровчення та культ
- •§2. Основні напрями в сучасному буддизмі.
- •§3. Соціальна сутність буддизму.
- •§1. Походження ісламу, його віровчення й основні напрями.
- •§2. Мусульманські свята та обряди.
- •§3. Традиціоналізм і модернізм в ісламі.
- •§1. Причини появи нетрадиційних релігій, їх специфічні риси.
- •§2. Віровчення і культ основних течій нетрадиційних релігій.Товариство свідомості Кришни.
- •§3. Неорелігії в Україні
- •§1. Основні історичні етапи розвитку вільнодумства. Походження вільнодумства: гносеологічні джерела та соціальні потреби.
- •§2. Історичні форми вільнодумства.
- •§1. Культурно – історичний зміст вільнодумства.
- •§2. Основоположні ідеї вільнодумства в культурі рабовласницького суспільства
- •§3. Вільнодумство в епоху середньовіччя.
- •§4. Вільнодумство буржуазної епохи: Відродження, Нового часу, революційної демократії.
- •§5. Сучасний атеїзм і його форми: марксистський та атеїзм західних філософських шкіл.
- •§1. Наука та релігія.
- •§2. Співвідношення наукових знань і релігії.
- •§3. Релігійне витлумачення людини.
- •§ 4. Ідея Бога, віра в його існування.
- •§5. Наукові основи вільнодумства
- •§1. Богословські концепції культури
- •§2. Місце релігії у духовній культурі
- •§3. Вільнодумство в системі духовної культури
- •§1. Мораль і релігія як форми суспільної свідомості. Теологічна й наукова інтерпретації походження моралі
- •§2. Християнська мораль, її сутність і структура. Проблема ідеалу в релігійній етиці
- •§3. Загальнолюдські моральні цінності та релігія
- •§4. Релігійна концепція гріховності
- •§1. Сутність свободи совісті, її формування і розвиток
- •§2. Свобода совісті в історії України
- •§3. Конституція і законодавство України про свободу совісті
- •§4. Ставлення політичних партій і громадських рухів до релігії, церкви, віруючих
- •§5. Сучасний стан релігійності і не релігійності в Україні
- •Короткий о релігієзнавчий словник
§5. Еволюція релігійних вірувань
Становлення й еволюція релігії взаємопов’язані з розвитком суспільства і людської свідомості, рівнем пізнання людиною навколишньої дійсності. Оскільки специфічною ознакою релігії є віра в існування надприродної сили, критерієм еволюції, рівня розвиненості релігії є уявлення віруючих про ці сили.
За цією ознакою в історії розвитку релігії виділяють три основні ступені.
І. Первісні (ранні) форми релігії. До ранніх форм релігії належать: фетишизм – поклоніння неживим предметам; магія – дії та обряди, що здійснюються з метою надприродно впливати на явища природи, тварин чи людину; тотемізм – віра в надприродну спорідненість людини з тваринним і рослинним світом; анімізм – віра в душі й духів; культ предків.
Первісні релігії були такими самими примітивними, як і суспільство, що породило їх. Надприродним для людини могло бути незвичайної форми дерево чи камінь, зображення тварини; дим, що відганяє комах, приємний запах чебрецю; зручна й удачлива на полюванні палиця, стріла; шкіра тварини, маска, що приносить успіх у тяжкому добуванні їжі, тощо. Довкола цих предметів здійснювалися ритуальні дії, їх наділяли таємничою, надприродною силою.
Згодом люди переконувалися, що камінь, дерево, стріла, тварина – не боги, не надприродне. Починає формуватися вірування, що не самі по собі ці предмети, а щось приховане за ними є таємничою силою, яка й управляє цими предметами, явищами. Так складався пандемонізм (від грец. “пан” – все і “демоні” – дух) – уявлення, в якому надприродне ставилось поряд з природним.
Кожен предмет, явище (так вважали) має духів: в лісі – лісовик, у воді – водяний, у хаті – домовий. Духи не створюють предметів, а лише живуть у них: у сухому озері водяний не водиться, у зруйнованій оселі домовий не живе. Первісні форми релігії дійшли до нашого часу в світосприйнятті народів, які відстали в своєму історичному розвитку, а також у вигляді релігійних пережитків (ворожіння, забобони, чаклунство) серед віруючих більш високих форм релігії і навіть серед невіруючих.
II. Політеїзм (від грец. “полі” – багато і “теос” – Бог). Багатобожжя, віра в існування багатьох богів. У політеїстичних релігіях надприродне – це Бог у загальноприйнятому розумінні цього слова. Боги не стільки приховуються за предметами і явищами, скільки створюють їх і управляють ними.
Політеїзм формується у період розкладу первісного й утвердження рабовласницького ладу. Він відбиває собою панування у суспільстві одного класу над іншим, але водночас і зростаючий рівень пізнання людиною навколишньої дійсності, нагромадження досвіду практичної взаємодії людини і природи, яке доведе неспроможність первісних релігійних вірувань. Класичною формою політеїзму є грецька і давньоримська релігії з їх сонмом богів, богинь, напівбогів і героїв.
На останніх щаблях розвитку політеїзм підноситься на рівень генотеїзму – вирізнення серед багатьох богів одного головного, родоначальника усіх богів (Зевс у грецькій релігії, Юпітер – у римській, Перун – у релігії стародавніх слов’ян).
Різновидом політеїзму є катенотеізм (грец. “кат” – по, “енос” – один, “теос” – Бог). У катенотеїзмі визнається існування багатьох богів, проте кожне плем’я, місцевість вшановують “по одному Богові”, якого вважають захисником даного племені, місцевості.
Катенотеізм, ймовірно, існував у Київській Русі до запровадження християнства. Його класичною формою є стародавній (часів написання Біблії) іудаїзм. У біблійні часи (VII ст. до н. є. – І ст. н. є.) євреї визнавали богів інших племен і народів, але вшановували лише свого Бога Яхве, визнаного покровителем тільки євреїв.
III. Монотеїзм (єдинобожжя). З початком утворення великих монархічних держав, які об’єднали під володарюванням одного правителя цілі країни і народи, політеїзм замінюється монотеїзмом – релігією єдиного Бога.
Це природно: на землі панує над усім і править один деспот, а на небі багато богів. Один править на землі – має один правити й на небі. Це соціальна передумова монотеїзму.
Однак він має і гносеологічну передумову. В період розквіту рабовласницького ладу починає розвиватися філософія як форма суспільної свідомості. Філософія вже в змозі охопити всю дійсність єдиним поглядом, шукати в багатоманітності її проявів якісь єдині начала. Єдине осягнення всього світу, єдине начало вимагає визнання і єдиного творця цього світу, єдиного Бога. Коли ці передумови склалися, почав формуватися монотеїзм.
Бог монотеїзму відрізнявся від попередніх богів і духів лише кількісно: він один. Як і його попередники, він зображувався у вигляді конкретно-чуттєвої істоти, як правило, людини – мав тіло, голову, руки. Значно пізніше, практично з епохи розвитку капіталізму, з його культом абстрактних товару, людини і свобод, починає формуватися на основі початкового, конкретно-чуттєвого монотеїзму абстрактний монотеїзм. У ньому Бога зображають за допомогою абстрактних визначень і категорій: Бог невидимий, не має ні тіла, ні рук, ні ніг; він всюдисущий, всемогутній, вічний, незмінний; він – дух. Такого Бога не можна побачити, відчути. Єдине, що залишається цьому Богові, – це те, що він особистість: чує, пильнує, діє, карає, управляє, має розум, почуття і волю.
Абстрактний монотеїзм – останній щабель розвитку релігії. Якщо уявити собі релігію, що могла б ще більше “витончити”, вдосконалити уявлення про надприродне, то логічним виглядає Бог, образ якого звільнився б і від особистісних атрибутів. У такій послідовності Бог перетворюється у якесь Начало, Загальний закон, Логос Всесвіту. Це вже не Бог релігії, а Бог філософії, не релігійне, а філософське поняття. Такому Богові вже не можна молитися, немає потреби поклонятися. Він уособлює собою Всесвіт, безкінечність, мікро- і макрокосм.
Незважаючи на загальну еволюцію, до наших днів дійшли й ті форми релігії, через які вона пройшла в історії свого розвитку. Це підтверджує справедливість наукового висновку про релігію як консервативну форму суспільної свідомості. Загалом усі існуючі релігії еволюціонують у бік абстрактного монотеїзму. Далі, за його межами, вони в основному переходять в ідеалізм, розчиняються в міфології, мистецтві, а нерідко взагалі зникають.
http://www.readbookz.com/book/164/4779.html