4.3. Підприємство на монопольному ринку

За своїми ознаками монополістичний ринок є протилежністю досконалій конкуренції. Монополія - це ринкова структура, в якій діє один продавець товару, що не має близьких замінників, і існують високі бар’єри для вступу на ринок цього продукту. Бар’єри поділяються на такі групи:

• позитивний ефект масштабу;

• державне ліцензування;

• патенти;

• контроль над рідкісними або визначальними ресурсами.

Оскільки в галузі діє лише один продавець товару, то попит на продукцію фірми співпадає з галузевим попитом. Зважаючи на криву попиту на свій товар, фірма повинна встановити ту ціну і обсяг виробництва продукції, які максимізують її прибуток. Тому монопольні підприємства називають «прайс-мейкери» (price-maker) - «ті, що встановлюють ціну».

Оскільки лінія попиту на продукт фірми-монополіста має спадний характер, це призводить до того, що її граничний доход буде меньшим за ціну одиниці товару. Графічно це зображено на рис.27.

Рис.27. Графік попиту і граничного доходу фірми-монополіста

Із зростанням обсягів продажу фірма втрачає частину свого сукупного доходу за рахунок зниження ціни, проте збільшує його, реалізуючи більшу кількість товару. Внаслідок цього граничний дохід завжди буде меншим за ціну, а його графік лежатиме нижче лінії попиту.

Для подальшого аналізу необхідно також зупинитися на співвідношенні ціни, граничного і сукупного доходу монополіста. Виходячи з природи граничного доходу, стає очевидним, що сукупний доход зростає до тих пір, поки MR є числом позитивним (що відбувається на еластичному відрізку лінії попиту), і досягає максимального значення, коли MR =0 (тобто в точці з одиничною еластичністю), як це зображено на графіку 28.

З цих залежностей стає зрозумілим, що монополісту доцільно збільшувати обсяги продаж тільки на еластичному участку лінії попиту.

Рис.28. Ціна, граничний і сукупний доход монополіста

Щоби визначити оптимальні обсяги випуску продукції, що максимізують прибуток монопольного підприємства, скористаємося уже відомим нам граничним підходом (рис.29).

Рис.29. Стан рівноваги фірми-монополіста

Вище вже наголошувалося проте, що максимального рівня прибуток досягає за умов MR=MC. Точка перетину цих кривих показує оптимальний обсяг виробництва Q_опт. Йому відповідає ціна P_опт., яка визначається точкою А на лінії попиту. Різниця між ціною і середніми витратами (відрізок АВ) дорівнює питомому прибутку на одиницю продукції, а площина прямокутника, який заштриховано, - максимальному прибутку П_мах. Особливістю цієї ситуації є те, що в стані рівноваги монопольної фірми ціна завжди більша за граничні витрати, а середні витрати вище свого мінімального значення (див. рис.29), що вказує на недозавантаженість потужностей підприємства. Разом з тим, монополіст не буде встановлювати максимально можливу ціну на свій товар, бо він має враховувати ринковий попит і прагне досягти максимального прибутку, а не ціни.

Дуже рідко, але можливі ситуації, коли монопольне підприємство не в змозі покрити свої витрати за рахунок ціни. У короткостроковому періоді, сподіваючись на покращення ринкових умов, воно може мінімізувати свої збитки, якщо p>AVC. В противному разі йому необхідно припинити свою діяльність. Але, зрозуміло, що більш типовою є ситуація, коли монополіст отримує економічні прибутки як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді; останнє обумовлене наявністю бар’єрів для вступу в галузь інших фірм.

Монополія має суттєві недоліки:

а) вона обмежує можливості вибору споживача і здатність останнього дисциплінувати продавців;

б) монополіст виробляє меншу кількість продукції, ніж дозволяють його потужності, проте ціна є вищою за граничні і середні витрати;

в) внаслідок існування бар’єрів прибуток не стимулює притоку нових підприємств і збільшення обсягу пропозиції товару до тих пір, поки ціна не встановиться на рівні середніх витрат;

г) юридичні монополії, захищені державою, спрямовують свої зусилля не на ефективному використанні ресурсів, а отриманні пільгових умов функціонування.