179

Содержание

МІКРОЕКОНОМІКА 4

СТАТИСТИКА 97

Фінансова математика 140

МІКРОЕКОНОМІКА

Короткий конспект лекцій

1. Вступ

1.1. Предмет і об’єкт курсу

1.2. Ключова термінологія

1.1. Предмет і об’єкт курсу

Предметом мікроекономіки, як складової частини економічної теорії (економікса), є вивчення поведінки і механізму прийняття рішень мікросистемами, які прагнуть досягти своєї мети шляхом використання обмежених ресурсів, що мають альтернативні сфери застосування. При цьому до мікросистем відносять:

• окремих індивідуумів;

• домогосподарства;

• підприємства, фірми, організації, їх об’єднання,

• окремі установи державного апарату.

Ці рішення приймаються з метою досягнення цільової функції, якою для індивідуумів і домогосподарств є максимізація корисності благ, що споживаються, а для підприємств - максимізація прибутку. Для цього підприємства вирішують три питання:

• Що виробляти?

• Для кого виробляти?

• Як виробляти?

Об’єкт дослідження мікроекономіки - любі мікросистеми.

1.2. Ключова термінологія

В мікроекономіці широко застосовуються такі терміни:

• товар - фізичні блага і послуги у всіх своїх проявах, що можуть виступати товаром з точки зору продавця і покупця;

• ціна - норма обміну одного товару на другий або на гроші;

• ринок - як механізм розподілу товару шляхом добровільного обміну;

- як з’ясування стосунків між продавцем і покупцем;

- як структура, що створює умови для обміну;

• економічний суб’єкт (агент) -люба мікросистема;

• раціональна поведінка - поведінка, спрямована на максимізацію цільової функції за існуючих обмежень.

В економічній теорії використовуються так звані позитивна і нормативна теорії.

Позитивна має діло з фактами і реальними залежностями, вона формує наукові уявлення про економічну поведінку, робить твердження типу «якщо ..., то...», тобто передбачає події.

Нормативна виносить оціночні судження про те, хороші чи погані конкретні економічні умови і політика, пропонує ті чи інші дії, робить твердження типу «слід зробити це або те». Інакше кажучи, остання використовується на рівні розробки економічної політики, а позитивна дозволяє передбачати наслідки цих рішень, є основою для обґрунтованої, тверезої політики.

Особливістю інструментарію мікроекономіки є граничний аналіз. Це метод, що досліджує, яким чином кожна додаткова операція (дія) впливає на мету мікросистеми. Наприклад, додаткові затрати, пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукції, - граничні затрати.

2. Попит і пропозиція

1. Закон попиту. Детермінанти попиту

2. Закон пропозиції. Детермінанти пропозиції

3. Ринкова рівновага

4. Еластичність. Її види

2.1. Закон попиту. Детермінанти попиту

Попит і пропозиція є базовими категоріями мікроекономічного аналізу.

Попит (demand) - це кількість продукту, яку покупці хочуть і в змозі придбати за певної ціни і за визначений проміжок часу. Тобто він показує співвідношення між рівнем ціни і кількістю товару, яку буде придбано за певний відрізок часу за інших рівних умов. Ця залежність має спадний характер і носить назву закону попиту.

Закон попиту стверджує, що на любому ринку за інших рівних умов чим нижче ціна товару, тим більшу його кількість покупці хочуть і в змозі придбати.

Дію закону попиту (придбання більшої кількості товару за нижчої ціни) можна пояснити такими причинами:

• виходячи із здорового глузду: покупці схильні купувати більше товарів, якщо ціни на них знижуються і навпаки, висока ціна є бар’єром для покупця;

• дією принципу спадної граничної корисності товару: кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення споживачу, тому він купує додаткові одиниці лише за умов зниження ціни на товар;

• дією ефекту доходу і заміщення: ефект доходу проявляється в тому, що за нижчої ціни на товар зростає купівельна спроможність грошового доходу покупця (на ті ж само гроші можна придбати більшу кількість товару), а ефект заміщення призводить до того, що при зниженні ціни на товар він стає відносно дешевшим і його споживання зростає, «заміщуючи» більш дорогі товари.

Закон попиту можна задати трьома способами:

• табличним;

• аналітичним;

• графічним.

Аналітично залежність між ціною на товар і обсягом попиту на нього визначається формулою

Q_d = f (p),

де Q_d - обсяг попиту на товар в натуральних одиницях;

р - ціна одиниці товару.

Графічно закон попиту відображується за допомогою кривої попиту.

На рис.1 крива попиту D має спадний характер, що ілюструє дію закону попиту. Графік вказує на всі можливі варіанти співвідношення цін і обсягів товару, що купується. Він може зображатися як у формі кривої, так і прямої лінії.

Рис.1. Крива попиту

Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Останній є сумою індивідуальних попитів на певний товар. Його обчислюють простим додаванням попиту індивідуальних споживачів, або як добуток їх кількості та середнього попиту одного покупця.

Якщо аналізувати попит на товари, то можна помітити, що на нього впливає не тільки ціна, але й цілий ряд інших чинників (детермінант попиту):

• смаки споживачів (Т);

• кількість споживачів на ринку(N);

• грошові доходи споживачів(I);

• ціни на інші товари(p_a, p_b);

• накопичене майно (W);

• очікування стосовно майбутніх цін і доходів (O) та ін.

Таким чином, залежність обсягу попиту від сукупності цих чинників має вигляд:

Q_d = f (p,T,N,I,p_a,p_b,W,O,...)

Якщо змінюється тільки ціна на певний товар за інших рівних умов, то говорять, що діє цінова детермінанта попиту і змінюється обсяг, або величина попиту. Графічно це ілюструється рухом вздовж кривої попиту, як показано на рисунку 2.

Рис.2. Дія цінової детермінанти попиту (зміна обсягу попиту)

Як видно з рисунку, зростання ціни з р₀ до р₁ призвело до відповідного зменшення обсягу попиту з Q₀ до Q₁, який лежить на тій само кривій попиту. І навпаки, зменшення ціни з p₀ до p₂ призводить до зростання обсягу попиту з Q₀ до Q₂.

Якщо на попит впливають нецінові детермінанти, то говорять, що змінюється попит, або характер попиту. Графічно це ілюструється зрушенням кривої попиту (рис.3).

Рис.3. Дія нецінових детермінант попиту (зміна попиту)

Як видно з рисунку 3, під впливом нецінового фактору (наприклад, зростання кількості покупців) крива попиту D₀ змістилася догори-вправо у положення D₁. За того ж рівня ціни p₀ попит зріс з Q₀ до Q₁. І навпаки, зменшення кількості покупців призводить до руху лінії попиту вниз-вліво у положення D₂, попит знижується з Q₀ до Q₂ за стабільного рівня ціни.

При аналізі впливу нецінових детермінант на криву попиту необхідно враховувати характер товарів, що споживаються. Є товари, споживання яких не залежить один від одного (наприклад, цукерки і взуття), це так звані незалежні товари. Споживання інших товарів залежить один від одного, їх називають взаємозалежні товари і поділяють на:

• комплементи - товари, які доповнюють один одного (наприклад, автомобіль і пальне);

• субститути - товари, які замінюють один одного (наприклад, шоколад і шоколадні цукерки).

Товари також поділяються на нормальні, споживання яких зростає із зростанням доходів покупців і товари нижчої якості, споживання яких скорочується із зростанням доходів.