Наступним у ієрархії нормативно-правових актів є акт під наз­вою постанова. Ця форма вживається у правотворчій практиці низки колегіальних державних органів:

1. органу законодавчої влади — Верховної Ради України — в основному з організаційних питань;

2. представницького органу Автономної Республіки Крим — Верховної Ради АРК — з основних питань її компетенції. Слід мати на увазі, що Верховна Рада АРК за певною процедурою приймає також Конституцію АРК;

3. вищого органу у системі органів виконавчої влади — Ка­бінету Міністрів — (із загальних питань, питань економіки, про­ мислової, правової і правоохоронної політики, освіти, культури, соціального захисту тощо);

4. вищого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим — Ради міністрів АРК — з основних питань її компетенції (згідно з ч. 6 ст. 38 Конституції автономії РМ також має право видавати рішення і розпорядження);

5. особливого органу державного управління — Національно­го банку України. У ст. 56 Закону «Про Національний банк Ук­раїни» зазначено, що нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також ін­струкцій, положень, правил, що затверджуються відповідними постановами.

Рішення — це нормативно-правовий акт, який в межах ком­петенції та на виконання повноважень приймається безпосеред­ньо територіальною громадою на місцевому референдумі, сіль­ськими, селищними, міськими, районними, обласними радами та їх виконавчими органами і має обов'язкову юридичну силу на певній території.

Наказ — підзаконний акт, який видається від імені органів виконавчої влади (міністерств, державних комітетів) та керів­ників об'єднань, підприємств, організацій і установ в межах на­даних їм повноважень у відповідній сфері управління. Накази за своїм змістом можуть бути нормативними і ненормативними.

Наказами часто затверджуються інші нормативно-правові акти — інструкції, положення, правила тощо. Так, Наказом Міністерства юстиції України від 1 листопада 2000 р. № 53/5 за­тверджено Положення про Центр порівняльного права при Мін'юсті України.

Розпорядження. В якості нормативно-правового акта висту­пає на підставі Закону України «Про місцеві державні адміні­страції» (ст. 6), де записано, що «на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження...».

Слід мати на увазі, що на підставі Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 нормативно-правові акти, які ви­даються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Функцію державної реєстрації нормативно-правових актів по­кладено на Мін'юст та його територіальні органи.

Державна реєстрація окремих підзаконних актів регулюється законом. Так, у ч. З ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» записано:

«Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України».

Окрему групу нормативно-правових актів складають колек­тивні договори і угоди. їх важливість підкреслюється тим, що поняття, сфера укладення, зміст, дія та інші питання врегульо­вані спеціальним Законом України «Про колективні договори і угоди». Визначається, зокрема, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сто­ронами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудя­щих, власників та уповноважених ними органів

Колективний договір укладається на підприємствах, в уста­новах, організаціях незалежно від форм власності і господарю­вання, які використовують найману працю і мають право юри­дичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підроз­ділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

Угода укладається на державному, галузевому рівнях на дво­сторонній основі.

Сучасна наука визначає, що особливу групу юридичних актів складають акти судової влади. Конституція не передбачає прий­няття судами нормативно-правових актів. Тому постанови Пле­нуму Верховного Суду України та рішення Конституційного Суду України віднесено до актів нормативного тлумачення.