51. Помилка у фінансовій звітності.

Помилка — це ненавмисне викривлення фінансової звітності.

МСА 240 (Відповідальність аудитора за рогляд шахрайства та помилок під час аудиторських перевірок фінансових звітів) визначає, що обман і помилка можуть виникнути внаслідок тих самих дій, які розрізняються лише за єдиним критерієм – наміром їх виконання. У МСА виділяють такі дії, які належать до помилки: математичні помилки або похибки, упущення фактів або їх неправильна інтерпретація, неправильне застосування облікової політики.

Основними причинами викривлень фінансової звітності є свідомі й несвідомі дії посадових осіб. Свідомі дії призводять до обману держави чи власників підприємств.

Несвідомі дії можуть бути наслідком недобросовісного ставлен­ня до виконання службових обов'язків під час підготовки інформації, що може призвести до виникнення перекручень, які можна назвати помилками. Помилки виникають з причин припущення арифметич­ної чи граматичної помилки в записах облікових даних або випад­кового пропуску записів господарських операцій чи документів, або відображення операцій без розкриття їхнього змісту.

Відхилення у ФЗ: від чинного законодавства, від нормат актів, в наслідок недотримання тотожності даних аналітичного і синтетичного обліку, невідповідність фактичної наявності активів, зобов’язань, капіталу обліковим даним

52. Внутрішній аудит

Внутрішній аудит — сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об’єкта аудиту нормативному. Мета і завдання внутрішнього аудиту полягає в забезпеченні збереження власності, економному використанні матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, виконанні завдань, нормативів, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності тощо. Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю виконавчих органів підприємства. Замовником внутрішнього аудиту є керівництво підприємства.

Основне завдання внутрішнього аудиту — забезпечити ефективність

функціонування всіх підрозділів підприємства на всіх рівнях управління,

також захистити законні майнові інтереси підприємства та його власників.

Внутрішній аудит вирішує наступні завдання:

-визначає систему контролю за активами, зобов’язаннями і власним капіталом підприємства;

-перевіряє відповідність цієї системи політиці підприємства;

-виконує експертну оцінку фінансово-господарських операцій;

-аналізує ситуації ризику тощо.

Об’єктами внутрішнього аудиту можуть бути: організація та ведення бухгалтерського обліку; достовірність складання i надання звітності; стан використання i збереження майна; забезпеченість фірми власними коштами; фінансова стiйкiсть підприємства; платоспроможність; система управління підприємством; якість роботи економічних i технічних служб; оподаткування i виконавча дисципліна; планування i стан внутрішньогосподарського контролю; нормування i стимулювання; організація i технологія виробництва; процеси господарської діяльності тощо;

Для належного виконання покладених на службу внутрішнього аудиту завдань і функцій необхідно керуватися такими принципами:

-незалежність: служба внутрішнього аудиту має бути незалежною від діяльності підрозділів, які вона перевіряє;

-професійна майстерність: аудиторські перевірки мають бути виконані на високому професійному рівні;

-доказовість: висновки аудитора повинні базуватися на основі документальних підтверджень здійснення того чи іншого господарського факту;

-чіткий вираз думки: аудиторський висновок має бути максимально точним і стислим.

Результати внутрішнього аудиту мають знайти відображення в аудиторському висновку, де викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, а також невикористані резерви.

Важливим засобом створення ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві є підтримка взаємовідносин та обмін інформацією між зовнішніми і внутрішніми аудиторами.