49.Аудиторський ризик: поняття та структура

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен чітко розуміти, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Ризик аудиту, або загальний ризик, полягає у тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення. Загальний аудиторський ризик включає: властивий ризик, ризик контролю і ризик виявлення помилок. Властивий ризик – це сукупність всіх ризиків, які пов’язані з підприєм діяльністю та які поділяються на зовнішні та внутрішні. Властивий ризик виникає за умов, не пов’язаних з особистістю підприємця, а від факторів: інфляція, конкуренція, спад виробництва, розрив ділових зв'язків, зміни ринку збуту, безробіття. Ризик контролю – це імовірність існування суттєвих викривлень внаслідок відсутності або неефективності системи внутрішн. Контролю.

Ризик не виявлення - це імовірність того, що під час проведення аудиторських процедур суттєві викривлення залишаться невиявленими.

Перший вид ризику не підлягає контролю з боку аудитора. Він лише оцінює його, але не може змінити. Другий вид ризику, який називається ризиком невиявлення викривлень, може контролюватись аудитором шляхом вибору і проведення відповідних перевірок, спрямованих на одержання конкретних висновків щодо фінансової звітності. Оцінка аудитором ризику викривлень у фінансових документах визначає рівень прийнятності ризику невиявлення таких викривлень.

Прийнятний аудиторський ризик - це суб'єктивно встановлений рівень ризику, котрий готовий взяти на себе аудитор. Полягає він у тому, що у фінансовій звітності будуть виявлені похибки після завершення аудиту і подання аудиторського висновку без застереження

50. Шахрайство

Шахрайство — навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами та керівництвом підприємства. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фальсифікації первинних документів, регістрів обліку і звітності, навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання, навмисному пропущенні або приховуванні результатних записів або документів, незаконному отриманні в особисту власність грошово-матеріальних цінностей, невідповідному відображенні записів в облікових регістрах.

Для визначення шахрайства аудитору необхідно:

- визначити мотиви шахрайства у клієнта;

- ознайомитись із персоналом, особливо з керівним, оцінити умови та порядок оплати його праці, наявність засобів (дорогих автомобілів, приміських котеджів тощо), вартість яких не відповідає одержаним доходам працівника;

- встановити наявність умов, що можуть сприяти можливості здійснення випадків шахрайства;

- виявити ознаки шахрайства шляхом виконання аналітичних процедур;

- провести суцільну та вибіркову перевірку об’єктів із найбільшим ризиком не виявлення порушень.

Існують певні ознаки, що свідчать про можливості здійснення шахрайства на підприємстві. Основними з них є:

- наявність несанкціонованих операцій;

- відсутність первинних документів, облікових регістрів, договірної документації тощо;

- необґрунтоване коливання цін за один і той самий звітний період;

- наявність надмірних повернень реалізованих товарів, анульованих (недійсних) продажів, безнадійних боргів та встановлення необґрунтованих фактів нестач запасів;

- агресивна реакція керівництва на проведення аудиторської перевірки;

- наявність значних матеріальних винагороджень, що пов’язані з досягненням запланованого рівня прибутку або продажу;

- керівництво підприємства та інші співробітники уникають запитань і не хочуть (не можуть) надати документи, що їх вимагає аудитор для перевірки;

- зосередження влади в руках одного або невеликої групи менеджерів.

Шахрайство, в контексті проведення аудиту, означає шахрайські дії, що призводять до викривлення фінансової звітності. З ним пов’язано два види викривлень:

— викривлення, що виникають у результаті шахрайства при складанні фінансової звітності. Як правило, здійснюється керівництвом підприємства;

— викривлення в результаті незаконного привласнення або використання активів. Як правило, здійснюється працівниками підприємства поза інтересами компанії