17. Проблеми гармонізації фінансів України відповідно до критеріїв і стандартів Європейського співтовариства

Однією з основних складових фінансової стратегії України є поглиблення її інтеграції в міжнародний фінансовий простір. Необхідність цього, визначається двома чинниками. По-перше, об’єктивними потребами в ресурсах. Як було показано раніше, внутрішні фінансові ресурси вкрай обмежені. Без виходу на міжнародні фінансові ринки, без залучення прямих іноземних інвестицій забезпечити стабільну динаміку економічного зростання буде надзвичайно складно. По-друге, об’єктивними закономірностями розвитку сучасної економіки. В умовах її глобалізації подальший розвиток фінансової системи України можливий тільки на основі інтеграційних процесів. Інтеграція України в міжнародний фінансовий простір безпосередньо пов’язана з реструктуризацію її національної фінансової системи у цілому і державного фінансового господарства зокрема. Адже, з одного боку, інтеграційні процеси можливі за умови, якщо фінансові системи окремих країн побудовані на однакових засадах і функціонують на єдиних принципах. Без проведеної в Україні фінансової реструктуризації, процес її інтеграції у світовий фінансовий простір був би неможливий. З іншого боку, одним із найважливіших напрямів фінансової реструктуризації є процес поступового інтегрування у світову фінансову систему. Результати в цьому напрямі є своєрідним критерієм якості трансформаційних процесів. Проблема інтеграції України у світовий фінансовий простір є багатоплановою і передбачає вирішення кількох завдань. По-перше, це трансформація національної фінансової системи, всі складові якої мають реально функціонувати на ринкових засадах. І фінанси підприємств, і податкова та бюджетна системи, і банки та небанківські фінансові інституції мають бути у цілому уніфікованими з міжнародними вимогами. По-друге, це гармонізація українського фінансового законодавства з міжнародними критеріями і вимогами. По-третє, важливим напрямом інтеграційних процесів є вихід на світові фінансові ринки, який має забезпечити вільний рух капіталів. Тут важливі як інституційне забезпечення , так і відповідний інвестиційний клімат у країні. Вагомим кроком у цьому напрямі було спільне підприємництво, яке дало можливість накопичити необхідний досвід. По-четверте, процес інтеграції у світовий фінансовий простір передбачав вирішення хоча і технічного, але базового завдання – забезпечення міжнародних грошових потоків через систему міжнародних розрахунків. По-п’яте, вкрай необхідним є організаційне забезпечення, яке полягає у відповідній взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями, що є головними ідеологами функціонування міжнародної фінансової системи.

Отже, інтеграція України в міжнародний фінансовий простір передбачає вирішення як внутрішніх завдань трансформації її фінансової системи (вони детально проаналізовані вище), так і завдань налагодження механізмів міжнародного фінансового співробітництва. За роки незалежності у сфері інтеграції України в міжнародну фінансову систему зроблено чимало. Основою інтеграції стало створення системи міжнародних розрахунків, котра розглядається як основа міжнародних фінансів, і забезпечує надійне функціонування міжнародної торгівлі і, відповідно, світової економіки.

Ключовим напрямом інтеграції України в міжнародну фінансову систему є розвиток її відносин із головними міжнародними фінансовими інституціями – МВФ і Світовим банком. Вони відіграють дедалі зростаючу роль у світі, сприяючи економічному розвитку окремих країн, забезпечуючи надходження в національні економіки значної частки кредитних та інвестиційних ресурсів. Особливо важливою є їхня діяльність для країн із перехідною економікою, що поступово стають повноправними членами світового співтовариства і готові використовувати як управлінський досвід цих організацій, так і додаткові фінансові можливості. Саме від результатів співробітництва України з цими організаціями залежить характер і ефективність її інтеграції в міжнародну фінансову систему. Характер взаємовідносин України, як і будь-якої іншої країни, з міжнародними фінансовими організаціями залежить від двох принципово важливих моментів. По-перше, існує дилема фінансової залежності від їхніх кредитів у середньостроковій, а тим більше довгостроковій перспективі розвитку. Вона полягає в двох протилежних, але однаково можливих наслідках: зовнішні запозичення можуть стати як чинником економічного зростання, так і перетворитися в загрозу національної економічної безпеки. По-друге, стратегія міжнародних фінансових організацій визначається багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, що не завжди збігаються з національними інтересами конкретної країни. Тому в основі взаємовідносин із ними має бути узгодженість цілей і завдань, пріоритетів і напрямів розвитку. Розробляючи механізми взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями, слід враховувати, що вони, кредитуючи країни-реципієнти, на відміну від приватних інвесторів не ставлять перед собою мети одержання найбільшого прибутку. Процеси в Україні за роки її незалежності супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв'язку з цим різко загострилося питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової. Одна з найгостріших проблем, яку необхідно розв'язати Україні сьогодні – знаходження коштів для свого подальшого успішного розвитку. Значне скорочення обсягів виробництва, висока інфляція, низька якість продукції, безробіття, необхідність структурної перебудови виробництва – всі ці проблеми потребують великих грошових ресурсів. З одного боку, дефіцит державного бюджету як наслідок економічної кризи призвів до відсутності державних коштів, з іншого – зубожіння основної маси населення не дає змоги в достатній мірі залучити кошти громадян. Отже, розбалансованість фінансової системи держави, платіжна криза, спричинена насамперед переходом до світових цін на енергоносії, відсутність необхідних внутрішніх нагромаджень об'єктивно зумовили потребу в залученні зовнішніх коштів для відновлення господарської рівноваги, забезпечення сталого економічного зростання.

Серед основних чинників успішної інтеграції України до світової економіки можна відзначити:

• зростання міжнародного товарообігу із випереджаючим зростанням обсягів експорту;

• зростання обсягів іноземних інвестицій в Україну;

• зростання обсягів операцій із гривнею на світовому валютному ринку;

• мінімізація рівня кореляції між негативними тенденціями розвитку світової економіки та економіки національної.

Аналіз зазначених чинників дозволяє зробити висновок про досить високий рівень торгівельної відкритості України, але в той же час надзвичайно низькі темпи інтеграції до світового фінансового ринку. Так, зовнішньоторговельний оборот України за січень-червень 2010 року склав 56,0 мільярдів доларів і збільшився на 28,2% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року року. Зростання обсягів експорту за той же період склало 30,6%, імпорту – 25,8% ці дані свідчать в цілому позитивні наслідки відкритості національної економіки для розвитку зовнішньої торгівлі держави. При цьому першочерговим завданням будь-якої держави на шляху міжнародної економічної інтеграції має бути ґрунтовний аналіз ризиків цього процесу. Відповідно задача інтеграції до глобалізованого світового фінансового простору, що стоїть перед Україною, вимагає врахування особливостей сучасної структури світової економіки, ретельного вибору та використання інструментів, які здатні забезпечити максимальну швидкість та ефективність такої інтеграції і одночасно мінімізувати можливі втрати від цього процесу. До ризиків, притаманних процесу глобалізації в економічній площині та актуальних для України, можна віднести неконтрольований відтік науковців та кваліфікованої робочої сили у більш розвинені країни, зміну структури та обсягів національного виробництва внаслідок значних обсягів імпорту більш конкурентоспроможної продукції, втрату контролю держави та національних корпорацій над стратегічно важливими для економіки підприємствами, тощо. У фінансовому секторі варто відокремити небезпеку глобальних фінансових криз та небезпеку підриву суверенітету країн з невисоким рівнем розвитку через боргову та іншу фінансову залежність. При цьому рівень цієї небезпеки є тим більшим, чим нижчим є економічний розвиток країни у порівнянні із розвитком провідних держав світу.

Проблема інтеграції України у світовий фінансовий простір є багатоплановою і передбачає вирішення кількох завдань: це трансформація національної фінансової системи, всі складові якої мають реально функціонувати на ринкових засадах. І фінанси підприємств, і податкова та бюджетна системи, і банки та небанківські фінансові інституції мають бути у цілому уніфікованими з міжнародними вимогами; це гармонізація українського фінансового законодавства з міжнародними критеріями і вимогами; важливим напрямом інтеграційних процесів є вихід на світові фінансові ринки, який має забезпечити вільний рух капіталів;процес інтеграції у світовий фінансовий простір передбачав вирішення базового завдання – забезпечення міжнародних грошових потоків через систему міжнародних розрахунків. Вкрай необхідним є організаційне забезпечення, яке полягає у відповідній взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями, що є головними ідеологами функціонування міжнародної фінансової системи. У цілому аналіз співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями протягом відносно нетривалого періоду (1992—2000 pp.) свідчить про об'єктивну необхідність, доцільність і виправданість залучення зовнішніх коштів з метою поглиблення ринкових пере­творень, створення реальних передумов для подолання кризових явищ, прискорення трансформаційних процесів, виведення економіки Украї­ни на траєкторію сталого економічного зростання. Це співробітниц­тво сприяло досягненню макрофінансової стабілізації, формуванню основ конкурентного ринкового середовища, стабільності грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвиткові приватного підприємництва.

Сьогодні нам треба дбати не просто про підвищення привабли­вості української економіки для іноземних інвесторів. Завдання полягає у використанні їхніх можливостей для розширення внутріш­нього купівельно-спроможного попиту, активізації інноваційного впливу на вітчизняне виробництво.

Загалом за великим рахунком, йдеться про повноцінне вклю­чення України у конкуренцію за інвестиції на міжнародних ринках капіталів. Це, у свою чергу, передбачає:

• лібералізацію підприємницької діяльності;

• створення оптимального та передбачуваного правового сере­довища.

Література:

– основна:

Кремень О. І., Кремень В. М. Фінанси [Текст] : навчальний посібник / О. І. Кремень, В. М. Кремень. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 416 с. – С. 337-342.

Пилявець В. М. Фінанси [Текст] : навч. посібник / В. М. Пилявець, М. Т. Пилявець. – К. : Аграрна освіта, 2010. – 306 с. – С. 204-209.

Фінанси [Текст] : навч. посіб. / О. П. Близнюк, Л. І. Лачкова, В. І. Оспіщев; Ред. В. І. Оспіщев. – К. : Знання, 2006. – 415 с. – С. 347-348.

Фінанси [Текст] : Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. / О. Р. Романенко, С. Я. Огород­ник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2003. – 387 с. – С. 255-259.

Фінанси [Текст] : підручник / за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова ; Мін-во освіти і науки України. – К. : Знання, 2008. – 611с. – С. 453-463.

– додаткова:

Кордон М. В. Європейська та євроатлантична інтеграція України [Текст] : навч. посіб. / М. В. Кордон. – 2-е вид. – К. : ЦУЛ, 2010. – 172 с.

Рогач О. І. Міжнародні фінанси : підручник / О. І. Рогач, А. С. Філіпенко, Т. С. Шемет [та ін.]; за ред. О.І. Рогача – К. : Либідь, 2003. – 784 с.

Основні терміни і поняття: міжнародні фінанси, фінанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інституції, бюджет ООН, бюджет ЄС, Міжнародний валютний фонд, група Світового банку, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів, Банк міжнародних розрахунків, Європейський центральний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк, Лондонський і Паризький клуби кредиторів.

Питання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте сутність та напрями фінансової діяльності міжнародних організацій.

2. Охарактеризуйте фінансову діяльність ООН та ЄС.

3. Охарактеризуйте основні міжнародні фінансові інституції.

4.Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності МВФ.

5. Охарактеризуйте склад Групи Світового банку.

6. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності МБРР.

7. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності МАР.

8. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності МФК.

9. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності БАГІ.

10. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності МЦУІС.

11. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності банку міжнародних розрахунків.

12. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності Європейського Центрального банку.

13. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності Європейського Інвестиційного банку.

14. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності ЄБРР.

15. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності Лондонського клубу кредиторів.

16. Охарактеризуйте статус, структуру та напрямки діяльності Паризького клубу кредиторів.

17. Охарактеризуйте сутність та етапи співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями.

18. Визначте проблеми гармонізації фінансів України відповідно до критеріїв і стандартів Європейського співтовариства.

Теми рефератів:

1. Фінансова діяльність міжнародних організацій.

2. Міжнародні фінансові інституції.

3. Міжнародний валютний фонд.

4. Група Світового банку.

5. Міжнародний банк реконструкції та розвитку.

6. Європейський банк реконструкції та розвитку.

7. Лондонський та Паризький клуби кредиторів.

8. Співпраця України з міжнародними фінансовими інститу­ціями.

9. Проблеми гармонізації фінансів України відповідно до критеріїв і стандартів Європейського співтовариства.

10. Світові фінансові центри.

Форми контролю самостійної роботи студента: фронтальне опитування,модульний контроль № 7, підсумкова контрольна робота з перевірки самостійної роботи, комплексна контрольна робота, іспит.