14. Європейський банк реконструкції та розвитку

Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) – міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), був створений у 1990 р. і відкритий 1991 р. Здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Україна є членом ЄБРР з 1992 р.

Засновниками банку є країни Європи та провідні країни світу. Акціонерами Банку є 61 держава, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал – 30 млрд. євро. Країнам ЄЕС належить 55,12% капіталу, США – 10%, Японії – 8,52%, країнам операцій – 11,78% (в тому числі Україні – 0,8%), іншим акціонерам – 14,58%.

Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора. Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (BGCEE). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.

ЄБРР фінансує 29 країн і працює лише на комерційних засадах. Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. Не менше 60 % кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40 % у державну інфраструктуру.

Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій.

15. Лондонський та Паризький клуби кредиторів

У світі функціонують дві важливі організації, які займаються реструктуризацією зовнішніх боргів країн-боржників – це Паризький і Лондонський клуб кредиторів.

Лондонський та Паризький клуби – це об’єднання кредиторів. Лондонський клуб об’єднує 600 великих західних банків-кредиторів. Паризький клуб об’єднує 19 країн, які є головними державами-кредиторами світу.

Паризький клуб – неформальне об'єднання урядів країн-кредиторів, якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія і Японія. Об'єднання було створене в 1956 році з метою реструктуризації заборгованості країн, що розвиваються. Членство в Паризькому клубі припускає постійний обмін інформацією між кредиторами про заборгованість і хід її погашення. Усі угоди країн-боржників з Паризьким клубом містять статтю, що зобов'язує їх не надавати третім країнам вигідніших умов погашення боргу перед ними, ніж умови, надані членам клубу. Найбільш бідним країнам списується до 80 % їх зовнішнього боргу офіційним кредиторам. Прийнята клубом практика обмежує також суму компромісу країною-кредитором активів на вторинному ринку боргів межею в 20 млн. доларів, або 10 % від загальної суми вимог до даної країни-кредитора (залежно від того, що більше). Паризький клуб функціонує у тісній співпраці з МВФ. Якщо яка-небудь держава-боржник, що зазнає економічні труднощі (наприклад, по частині балансу платежу), починає здійснювати програму оздоровлення під егідою МВФ, Паризький клуб спільно з урядом даної країни виробляє угоду про реструктуризацію ЇЇ зовнішнього державного боргу. У результаті з'являється можливість зменшити пасивне сальдо платіжного балансу, не скорочуючи при цьому обсяг імпорту товарів і капіталів.

У межах Паризького клубу країни, що зазнають труднощі у виплаті боргів іншим державам і приватним установам, проводять переговори зі своїми кредиторами про перегляд умов і графіків платежів. Мабуть, сама назва «Паризький клуб» не зовсім точна, хоча це – неформальне об'єднання, а не офіційна міжнародна організація. У нього немає штаб-квартири, секретаріату, а головне – немає статуту. Іншими словами, цей клуб не має юридичного статусу.

Паризький клуб не дуже відомий широкій публіці, що частково пов'язане з політикою конфіденційності, що проводиться ним: кредитори прагнуть не розкривати інформацію, що стосується їх оцінки економічного і фінансового стану того або іншого боржника та масштабів пільг, що надаються по погашенню боргів. Рішення про те, чи повинна така інформація надаватися третім сторонам і в якому обсязі, приймається самим боржником.

Лондонський клуб – це форум для перегляду термінів погашення кредитів, наданих комерційними банками (без гарантії уряду-кредитора). Оскільки такі переговори між суверенними боржниками і комерційними кредиторами часто проходять у Лондоні, цей клуб отримав назву "Лондонського клубу". Даний "клуб" є неофіційним органом, що включає комерційні банки, перед якими мають заборгованість країни "третього світу".

Основна специфіка їх діяльності полягає у завуальованій діяльності, оскільки і клуби, і країни-боржники намагаються не афішувати свої труднощі у фінансовій сфері, пов'язані з виплатою боргових зобов'язань.