Тема 5: податки

Методичне забезпечення самостійної роботи № 12

«Податкова політика та податкове право»

Обсяг – 2 години

План:

1. Податкова політика: поняття та напрями.

2. Податкове право та його сутність.

3. Податковий кодекс України, його значення для формування і функціонування науково обґрунто­ваної і стабільної податкової системи держави.

1. Податкова політика: поняття та напрями

Базисом системи оподаткування, точніше основою для формування її структури, є податкова політика держави.

Податкова політика – це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Дбаючи про формування державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види та форми оподаткування, державні структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави і платників податків. Про оптимальність із погляду платників можна сказати словами французького економіста Леруа Больє: «Найкращий податок – то найменший податок». Звичайно, теоретики не можуть сприймати оптимальність так просто й безпосередньо. На їх погляд, вона полягає в максимізації індивідуально очікуваної корисності від різних комбінацій в оподаткуванні: співвідношення прямих і непрямих податків; диференціації оподаткування за окремими секторами економіки (промисловість, сільське господарство, житлово-комунальна сфера); дії окремих податків (прибуткового, податку на товари та ін.).

Податкова політика – це діяльність держави зі створення та забезпечення функціонування системи оподаткування.

Вживається також термін «бюджетно-податкова політика».

Оскільки система оподаткування є одним із механізмів формування фінансових ресурсів держави, бюджету держави, то, відповідно, податкова політика – це складова і вагома частина фінансової політики держави.

Складовими елементами податкової політики можна назвати:

• принципи оподаткування;

• законодавство з питань оподаткування (законодавчо встановлені податки, збори);

• систему взаємовідносин між платниками податків та контролюючими органами, визначену законодавчо.

Успішне проведення податкової політики можливе за умови наукового поєднання таких критеріїв:

• фіскальної достатності;

• економічної ефективності;

• соціальної справедливості;

• стабільності;

• гнучкості.

Простіше, податкову політику можна інтерпретувати як систему відносин між державою і платниками податків, це так би мовити неформальний кодекс поведінки всіх учасників податкового процесу.

Податкова політика здійснюється за певними напрямами і принципами. Напрями податкової політики визначаються завданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. Такими завданнями можуть бути забезпечення нарощування національного капіталу за рахунок капіталізації прибутку та сприяння інвестиціям, стимулювання експорту, забезпечення зайнятості населення і політика доходів, бюджетне вирівнювання регіонального розвитку, гуманізація суспільних відносин, демографічна і молодіжна політика та сприяння розвитку сім’ї тощо. Основою податкової політики є забезпечення дійовості податків у реалізації зазначених завдань як через їх фіскальну, так і регулюючу функцію.

Використання податків як фінансових регуляторів вимагає проведення державою зваженої та обґрунтованої податкової політики. Дія кожного податку має бути чітко визначеною і врахованою. Держава повинна керувати податками і через них соціа­льно-економічними процесами, а не пасивно очікувати на невизначені результати податкового впливу.