5. Фактори, що впливають на поділ доходу на споживання та заощадження

До факторів споживання й заощадження, які не залежать від доходу (недоходні фактори) належать:

Перше, багатство. Під багатством розуміють як нерухоме майно (будинки, автомобілі, телевізори та інші предмети довготермінового користування), так і фінансові кошти (готівкові гроші, заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси тощо) якими володіє населення. Домашні господарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб накопичувати багатство. За інших рівних умов, що більше нагромаджено багатства, то менші стимули до заощаджень. Тобто збільшення багатства зміщує графік споживання вгору, а графік заощаджень – униз.

Друге, податки. Відомо, що податки сплачуються частково за рахунок споживання та частково за рахунок заощадження. Зниження податків підвищує дохід кінцевого використання, а тому збільшує як споживання, так і заощадження. І навпаки.

Третє, рівень цін. Зростання цін скорочує споживання та заощадження – і навпаки. Даний висновок безпосередньо стосується аналізу багатства як фактора споживання. Зміни рівня цін змінюють реальну вартість, або купівельну спроможність деяких видів багатства. Реальна вартість фінансових коштів, номінальна вартість яких вимірюється в грошах, буде зворотною до зміни ціни. Це і є ефект багатства.

Четверте, відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточних споживання й заощадження. Але потрібно враховувати, що на рішення домашніх господарств стосовно споживання і заощадження впливає чинна система соціального забезпечення. Що краще соціальне забезпечення, то менші заощадження домашніх господарств протягом трудового життя.

П’яте, очікування. Очікування можуть бути пов’язані з майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо. Якщо ці очікування несприятливі, то домашні господарства змушені здійснювати закупки наперед, що в поточному році збільшує споживання та зменшує заощадження. Очікування приросту грошових доходів у майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат.

Шосте, споживча заборгованість. Якщо в попередній період заборгованість зросла, то в поточному періоді домашні господарства будуть змушені зменшити споживання та заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість. І навпаки, коли споживча заборгованість зменшилася, поточний рівень споживання й заощаджень може зрости.

Сьоме, процентна ставка. Зміна ставки процента впливає на співвідношення між поточними та майбутніми споживанням і заощадженням. Коли процентна ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями. Таким чином, домашні господарства заміщують частину споживання в поточному періоді збільшенням споживання в майбутньому.

Восьме, розвиток страхування внесків. Гарантії держави, як і збільшення фінансової стабільності банківської системи, підвищують привабливість інвестиційних інструментів для домогосподарств і призводять до збільшення обсягів заощаджень. З іншого боку, процентні ставки і ризик внесків перебувають у прямо-пропорційній залежності. Таким чином, при збільшенні надійності заощаджень банки звичайно знижують процентні ставки, що може нівелювати привабливість внесків. Отже, необхідно враховувати не стільки надійність фінансової системи країни і гарантії держави, скільки співвідношення ризиків і реальної відсоткової ставки.

Дев’яте, розвиток ринків капіталу. Ринок капіталу виконує подвійну функцію акумулювання заощаджень і видачі кредитів для домогосподарств. Якщо ринок пропонує різноманітні працездатні інструменти для здійснення заощаджень та інвестування, їхні обсяги в остаточному підсумку збільшуються. З іншого боку, доступність споживчого кредитування може зменшити потребу домогосподарств накопичувати з метою придбання дорогих товарів і послуг. Тобто заощадження можуть зменшитися. Отже, вплив розвиненості ринків капіталів можна визначити як неоднозначний.

Десяте, демографічні чинники. На мікрорівні можна виділити такі чинники, що суттєво впливають на ощадну активність окремого домогосподарства: вік, стать, соціальний стан, освіту особи, яка приймає рішення щодо фінансової поведінки домогосподарства в цілому. На макрорівні виділяють величини окремих вікових груп населення, груп, які відрізняються за освітою, кількістю дітей тощо. Відомо, що сім'ї беруть кредити у молодому віці, у середньому віці відпрацьовують отримані кредити і накопичують заощадження для забезпечення старості, а в літньому віці витрачають накопичені заощадження. Отже, відсоткове співвідношення домогосподарств за віковими групами багато в чому визначає ощадну активність домогосподарств для національної економіки в цілому. Крім того, позитивний вплив на ощадну активність формує рівень освіченості домогосподарств. З підвищенням частки населення з вищою освітою частка доходу, який зберігається, в економці збільшується.

На ощадну поведінку домогосподарств в умовах транзитивної економіки впливають також додаткові чинники, не відображені у стандартних класифікаціях.

1. Рівень корупції в країні. У результаті перерозподілу доходів усередині суспільства на користь домогосподарств, які володіють корупційними ресурсами, зменшуються доходи інших домогосподарств, що в короткостроковій перспективі знижує їхню ощадну активність. Водночас домогосподарства, які одержали незаконні доходи, схильні спрямовувати ці кошти або на поточне споживання, або на збільшення неорганізованих заощаджень. При цьому такі домогосподарства готові відмовитися від можливого додаткового інвестиційного доходу, а також понести інфляційні витрати для того, щоб приховати незаконно отриманий дохід. Отже, високий рівень корупції в країні знижує ощадний потенціал домогосподарств.

2. Привабливість і можливість порушення податкового законодавства. З одного боку, ухилення від сплати податків спричинює збільшення доходу кінцевого використання, що дає можливість у короткостроковому періоді збільшити обсяги і частку заощаджень. З іншого боку, такі домогосподарства – платники податків будуть прагнути офіційно не показувати реальні доходи, що призводить, так само як і корупція, до збільшення поточного споживання і обсягів неорганізованих заощаджень.

3. Передбачуваність в економічній політиці і базових макроекономічних параметрах. Будь-яка невизначеність майбутнього економічного розвитку збільшує частку доходу, який домогосподарства спрямовують на цілі заощадження у зв'язку з підвищенням необхідності страхування рівня свого споживчого стандарту. Якщо домогосподарство впевнене у майбутніх параметрах інфляції, курсу валют, економічній і соціальній політиці держави, необхідність у створенні додаткових страхових резервів зменшується.

4. Довіра до фінансових інститутів і наявність зручних інструментів інвестування. У разі наявності надійних інвестиційних інструментів, доступних для більшості домогосподарств, заощадження збільшуються. Внаслідок браку таких інвестиційних інструментів і високої недовіри до фінансових інститутів заощадження в економіці будуть нижчими потенційних. До того ж вони значною мірою матимуть неорганізовану форму.

б. Досвід ефективної ощадної й інвестиційної діяльності. За наявності такого досвіду обсяги заощаджень збільшуються. Не маючи позитивного досвіду заощаджень, у разі втрати заощаджень у минулому, домогосподарство втримається від більших заощаджень і сконцентрує основну їхню частину в неорганізованій формі.

У підсумку, зазначимо, що вітчизняні домогосподарства, незважаючи на певні труднощі, намагаються поводитися раціонально. Формуючи поточні плани щодо споживання, вони орієнтуються не лише на поточний реальний використовуваний дохід, а й враховують рівень доходів у попередньому та майбутньому часових періодах. Тому саме в умовах економічного зростання розширюються можливості застосування основних інструментів раціоналізації міжчасового вибору споживача – заощаджень та позик.

Фактори, які не залежать від доходу (недоходні фактори), впливають на споживання та заощадження, зміщуючи їх графіки у відповідний бік. Враховуючи недоходні фактори споживання й заощадження, можна записати:

∆СВ = ∆СВа + ГСС х ∆ДКВ

∆ З = ∆ За + ГСЗ х ∆ ДКВ

де: СВа, За – автономне споживання і заощадження, яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом нецінових факторів.

Автономне споживання в довгостроковому періоді має тенденцію наближатися до нуля.