1.4 Висновки до розділу і

У розділі І нашої курсової роботи були вказані основні поняття щодо терміну офіційного стилю та його підстилів. Для встановлення суті терміну офіційного стилю були використані визначення кількох філологів, які займались вивченням та розробкою теорії стилістики текстів. Виходячи з цих визначень, можна сказати, що офіційний стиль – це сукупність мовних засобів, що використовуються при складанні офіційних документів, призначених для регулювання стосунків між державами, установами, окремими особами та установами, між посадовими особами в політичному, громадському економічному житті та законодавстві. Шляхом вивчення теоретичної інформації були розглянуті головні риси офіційно-ділового стилю і такі його підстилі, як: законодавчий, дипломатичний, юридичний та адміністративно-канцелярський, а також їх жанри. Вищесказаним підтверджується теоретична цінність та мета вивчення матеріалу на першому етапі дослідження.

РОЗДІЛ II Синтаксичні особливості дипломатичного підстилю на матеріалі протоколів Європейського Союзу

2.1 Синтаксичні особливості дипломатичного підстилю……………….

Дипломатичний підстиль офіційного стилю обслуговує дипломатичну службу, контакти різних держав з іншими державами, з міжнародними співтовариствами та всесвітніми організаціями. Цей підстиль характеризується специфічною лексикою, термінологією, серед якої чимало запозичень, та своєрідними формулами дипломатичної ввічливості.

До дипломатичних належать:

організаційно-регулюючі документи (конвенція, пакт, угода, протокол про наміри);

організаційно-впливові документи (декларація, нота, вербальна нота, міжнародна заява);

інформативно-описові документи (меморандум, комюніке).

В текстах офіційно-ділового стилю значно менше означень, ніж у художніх текстах, адже тут переважає інформація про факти, події, явища без їх оцінки. А ті означення, що вживаються в офіційно-діловому стилі, практично всі входять в стійкі словосполучення: legislative acts, annual report, security policy, exceptional importance, time limit, specific subject matter, permanent residence.

З точки зору синтаксису офіційно-діловий стиль відзначається використанням довгих речень, ускладнених дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, наприклад “each institution shall ensure constant respect for the principles of subsidiarity and proportionality, as laid down in the Article 5 of the Treaty on European Union”; “A conference of Parliamentary Committees for Union Affairs may submit any contribution it deems appropriate for the attention of the European Union”. Також вони можуть бути ускладнені однорідними членами речення та підрядними реченнями, наприклад “The Commission shall forward its draft legislative acts and its amended drafts”; “The Commission will have, in a reasoned opinion, to justify why it considers that the proposal complies with the principle of subsidiarity”. У текстах офіційно-ділового стилю речення членують на окремі блоки, які створюють синтаксичну схему, через це зміст речення чітко окреслений і не заплутаний.

Імперативний характер документів офіційно-ділового стилю зумовлює значне використання односкладних інфінітивних, безособових, неозначено-особових, узагальнено-особових речень; у заголовках використовуються номінативні речення, наприклад Protocols, Article, Organisation of the Court of Justice, Procedure Before the Court of Justice.

Стійкі словосполучення, або так звані мовні формули, дуже широко використовуються в документах офіційно-ділового стилю, наприклад interparlamentary cooperation, amended drafts, legislative resolution, amend the draft, withdraw the proposal, infringement of the principle, to replace a member, to preserve a secrecy of deliberations, take an oath, beyond doubt, presided over by the President of the Court, number of members, represented by a lawyer; вони вказують на стандартність мовного оформлення документів, сприяють економії місця та підвищують інформативність документів.

Синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю: усталені, найбільш характерні, часто й спеціально використовувані мовні форми, стандартні вислови, шаблонні структури речень, мовних зворотів, адже кожен документ, складається за певним зразком; майже не допускається пропуск слів у тексті, наприклад draft legislative acts, European Union, ___________.

Офіційно-діловий стиль відрізняється від інших стилів такими специфічними ознаками, як значна кількість стандартних форм вислову, нормативних мовних одиниць, тобто слів, мовних зворотів, структурних різновидів речень.

Кожен документ оформлюється у певних синтаксичних межах. Інформація повинна бути стисло, логічно, послідовно, нормативно викладена. Пропуски літер чи слів є неприпустимими, тому що через це може зруйнуватися зміст усього документа. Найголовніша ознака офіційно-ділових текстів – достовірність, точність і правдивість викладу фактів. Не повинна бути присутня метафоричність чи певна неоднозначність, такі документи мають містити лише однозначну інформацію.

Для офіційно-ділового стилю, а отже і для дипломатичного підстилю, характерна наявність численних мовних стандартів – кліше. Дипломатичному підстилю притаманне активне вживання таких сполучних слів-конекторів, як furthermore, hereafter, wherein, with regard to, moreover, in so far as necessary.

Дипломатичний підстиль, який є частиною офіційно-ділового стилю, функціонує в єдності з законодавчим та адміністративно-управлінським під стилями, про що свідчить активне використання жанрів, які прийнято співвідносити з законодавчим (декларація) та адміністративно-управлінським (договір, угода, конвенція) під стилями.

На синтаксичному рівні дипломатичний підстиль характеризується «правильною» однотипною будовою розгорнених речень з однорідними конструкціями і зворотами.

Типовими для дипломатичного підстилю є, зокрема, такі мовні форми, та сполучення слів, як laid down in the Rules, annuls the decision, points fo law, supply information, defray the expenses, examine the experts, established by the President, the deliberations of the Court of Justice, scope of a judgement, an application for revision, based on considerations, to perform the task.

У синтаксисі офіційно-ділового стилю переважають: безособові і наказові форми дієслів, іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, наприклад Commission consultation documents shall be forwarded directly…; Draft legislative acts sent to the…; Contributions from the conference shall not bind national Parliaments and shall not prejudge their positions…; …shall be annexed to the Treaty on European Union…; Each institution shall ensure constant respect…; …the Commission shall consult widely…; It will be for each national Parliament or each chamber…; Reasons must be given for this decision.

Обов’язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних висловів, через що в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками.

В офіційно-діловому лексиконі основний масив складає між стильова, загальновживана лексика з високою частотністю. Офіційний стиль має в чотири рази більше високочастотної лексики, ніж художній. Це пояснюється потребою забезпечити адекватність і точність передачі інформації, швидку обробку документів, тому однотипні поняття позначаються однотипними лексемами, не замінюються синонімічними, щоб зміст був чітким і недвозначним.

Спеціальна лексика є основним стрижнем, навколо якого будується весь документ у лексичному плані з точки зору приналежності до стилю. До неї можна віднести назви дипломатичних установ, органів, процедур, посадових осіб, дипломатичних документів та їх частин тощо. Частка кожного лексичного шару не однакова. Якщо загальновживана лексика складає більшість елементів, то спеціальна лексика є дипломатичним «фоном» документа.

Стандартизовані мовні звороти виникають у результаті однотипності неодноразово повторюваних ситуацій. Їхня перевага полягає в тому, що вони вимагають мінімального напруження при сприйманні тексту й пришвидшують процес укладання документа, що дозволяє не витрачати зусиль на пошуки відповідних форм вислову.

Стандартизація у багатьох випадках потребує знехтувати красою висловлення заради того, щоб чітко, зрозуміло та зручно оформити документ. Тобто синоніми в дипломатичному підстилі є непотрібними засобами, які можуть тільки ускладнити сприйняття матеріалу, або навіть змінити зміст поданої інформації. В даному випадку маються на увазі лише такі місця в документах, де потрібне однотипне оформлення.

Інформація в текстах дипломатичного підстилю полуговується синтаксично повними структурами, які засвідчують підкреслене дотримання протоколу. На рівні синтаксису таких текстів маємо справу з простими реченнями, які ускладнені численними однорідними членами речення. Зазвичай в текстах цього підстилю кількість складнопідрядних речень значно переважає над кількістю складносурядних у складному реченні. Це пов’язано з високим ступенем інформативності, точності та однозначності документів дипломатичного підстилю.