1. Визначення офіційного стилю

Послідовність виконання роботи вимагає перш за все визначитись з поняттям офіційного стилю. У деяких науковців ці визначення є неоднаковими, тому наведемо декілька з них.

Офіційний (або офіційно-діловий) стиль — це сукупність мовних засобів, призначених для регулювання ділових стосунків, спілкування на державно-політичному, громадському, економічному рівні, у законодавстві, сфері управління адміністративно-господарською діяльністю (офіційно-ділова мовна сфера).

Офіційно-діловий стиль – це різновид літературної мови, що відповідає певним усталеним формам спілкування між державами, установами, окремою особою та установою, між посадовими особами.

В.А. Кухаренко [;117] визначає офіційно-діловий стиль як мову офіційних документів (ділових паперів типу законів, кодексів, актів, протоколів, постанов, наказів).

Офіційно-діловий стиль – це прийоми використання мовних засобів під час документального оформлення актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між окремими державами, організаціями та членами суспільства у їхньому офіційному спілкуванні.

Отже, судячи з усіх вищевказаних визначень можна вивести узагальнене поняття: офіційний стиль – це сукупність мовних засобів, що використовуються при складанні офіційних документів, призначених для регулювання стосунків між державами, установами, окремими особами та установами, між посадовими особами в політичному, громадському економічному житті та законодавстві.

1.2 Головні ознаки та підстилі офіційного стилю

Головне призначення офіційного стилю – регулювання відносин у державно-правовій та суспільно-виробничій сферах. Це зумовлює наявність деяких вимог або ознак цього функціонального стилю. Головними ознаками офіційно-ділового функціонального мовного стилю є:

Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу актів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову;

Стабільність є також однією з головних ознак офіційно-ділового стилю, адже цей стиль тривалий час зберігає традиційні форми;

Даний стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо);

Діловий текст характеризується як зростаючою стандартизацією мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керуючого слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо);

Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту;

Також до цих ознак відноситься регулювально-імперативний характер таких текстів (регулює відносини між державами, організаціями, установами, фізичними особами та організацією чи установою тощо).

В офіційно-діловому стилі виділяють такі підстилі:

1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

2. Дипломатичний — використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

3. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.

4. Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Різновиди кожного з підстилів можна вважати їх жанрами.

Стилетвірні засоби офіційно-ділового стилю – це виразно стандартні, типові й усталені мовні форми для цього стилю, а також слова й словосполучення, які можуть бути як загальновживаними, так і такі, що простежуються лише в певному виді діловодства. Всі ці слова та словосполучення є виразно стереотипними, традиційними, консервативними мовними засобами вираження емоційності в цих мовних формах майже відсутні, також тут багато архаїчних особливостей.

В усному мовленні офіційний стиль використовується значно рідше ніж в писемному вигляді. Усною формою його виявлення є міждержавні переговори, офіційні зустрічі, ділові розмови, прийоми громадян тощо.

Значно частіше цей стиль зустрічається у формі текстів.

Отже, офіційний стиль має такі підстилі: законодавчий, дипломатичний, юридичний та адміністративно-канцелярський. Кожен з них використовується в документах певних сфер, взаємин та стосунків, саме тому важливо дотримуватись певних вимог офіційного стилю. Відповідно, тексти документів мають бути логічними, послідовними, точними, однозначними, емоційно-нейтральними; крім цього послуговуватись професійною термінологією, канцеляризмами, кліше; порядок слів у реченнях має бути прямим; розміщення та будова тексту мають бути чітко регламентовані. Всі ці ознаки слугують достовірному та адекватному сприйняттю інформації документів.