9. Міжнародний ринок цінних паперів

Міжнародний ринок цінних паперів – це теж форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб. Він набув розвитку у другій половині ХХ ст., коли було знято обмеження в національних законодавствах на вивіз капіталу.

Міжнародний ринок цінних паперів спеціалізується переважно на емісії цінних паперів (первинний ринок) і їх купівлі-продажу (вторинний ринок). Поряд з ринком іноземних облігацій у 70-х роках ХХ ст. виник ринок єврооблігацій – облігацій у євровалютах. Найбільше їх випускається у доларах США.

Єврооблігаційна позика вирізняється такими особливостями: розміщується одночасно на ринках кількох країн на відміну від традиційних іноземних облігаційних позик; емісія здійснюється банківським консорціумом або міжнародною організацією; єврооблігації купуються інвесторами різних країн на основі котирувань їх національних бірж; емісія єврооблігацій меншою мірою, ніж іноземних облігацій, підпадає під державне регулю­вання; процент за купоном не оподатковується на відміну від звичайних облігацій.

Ринок єврооблігацій – важливе джерело фінансування середньо- і довгострокових інвестицій транснаціональних корпорацій. Держави використовують єврооблігаційні позики для покриття дефіциту держбюджету і рефінансування старих позик.

Міжнародний ринок євроакцій почав розвиватись лише з 1983 р. Усього у світі щорічно обертається акцій і облігацій на астрономічну суму понад 40 трлн дол. США. Основними фінансовими центрами, де торгують європаперами, є Лондон, Цюріх, Люксембург.

Ринок євровекселів (з 1981 р.) за обсягом невеликий, включає в основному короткострокові єврокомерційні папери і середньострокові векселі. Щоб залучити додаткових клієнтів і збільшити свої прибутки, учасники міжнародного кредитно-фінансового ринку створили ринок фінансових ф’ючерсів, фінансових опціонів і «своп», випускають цінні папери з додатковими страховими умовами.

10. Валютні відносини

Валютні відносини – сукупність відносин, пов'язаних із функціонуванням валюти в міжнародній торгівлі, економічному і технічному співробітництві, наданні та отриманні позик, кредитів тощо.

Учасниками валютних відносин є безпосередньо держава, юридичні й фізичні особи.

Правова регламентація виникнення, змін чи припинення валютних відносин базується на міжнародних угодах та внутрідержавних актах.

Валютні відносини поділяють на національні та світові.

Національні валютні відносини – це сукупність відносин, за допомогою яких здійснюється між народний платіжний обіг, формуються та використовуються валютні ресурси, необхідні для функціонування економіки країни. З організаційно-правового погляду національні валютні відносини – державно-правова форма організації функціонування валюти в країні, що склалася історично на основі інтернаціоналізації господарських зв'язків та закріплена національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Вони є складовою частиною грошової системи країни, відносно самостійні й виходять за національні межі. Особливості національних валютних відносин визначаються ступенем розвитку економіки, зовнішніх зв’язків держави. Національні валютні відносини тісно пов'язані зі світовими валютними відносинами та формою організації функціонування валюти, що закріплена міждержавними угодами.

Характер функціонування і стабільність світових валютних відносин залежать від розстановки сил провідних країн світу та їх інтересів. Зв'язок світових валютних відносин із національними здійснюється через національні банки, що обслуговують та регулюють валютні відносини, і виявляється в міждержавному валютному регулюванні та координуванні валютних політик країн.

Взаємозв'язок національних і світових валютних відносин не означає їх тотожності оскільки різні їх завдання, умови функціонування й регулювання, вплив на економіку окремих країн та світову економічну систему. За інтернаціоналізації господарського життя посилюється залежність національної економіки від зовнішніх факторів – динаміки світового виробництва, рівня науки й техніки, розвитку міжнародної торгівлі.

Нестійкі міжнародні валютні відносини негативно впливають на національну економіку (різке зниження конкурентоспроможності на світових ринках продукції Японії через стрімке зростання курсу єни щодо долара США в 1994-1995 рр.).

Стан валютних відносин залежить від розвитку національної та світової економіки, політичних обставин співвідношень між країнами та інших факторів. Оскільки в міжнародних економічних зв'язках, у т. ч. валютних, перехрещуються політика та економіка, дипломатія й комерція, промислове виробництво й торгівля, валютні відносини посідають особливе місце в національному і світовому господарствах. Невідповідність між зростаючим значенням і надійністю механізму функціонування міжнародних валютних відносин дає підстави характеризувати цю сферу, як здатну до валютних криз та потрясінь. Для запобігання цьому, а також для пом'якшення можливих негативних наслідків створено валютний механізм країн ЄС ін.