4. Світові фінансові центри

В операціях світового фінансового ринку беруть участь національні валютні, кредитні й фондові ринки, які тісно переплітаються з аналогічними світовими ринками. При цьому на основі величезних національних ринків, що виконують міжнародні операції, склалися світові фінансові центри: Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур, Гонконг, Багамські острови, Панама, Бахрейн та ін. У цих центрах зосереджені міжнародні банки, банківські консорціуми, фондові біржі, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні операції, а також операції з цінними паперами й золотом.

Світові фінансові центри – центри, зосередження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні і фінансові операції, операції з коштовними паперами, золотом. Світові фінансові центри це міжнародний ринковий механізм що діє, який служить засобом управління світовими фінансовими потоками, тобто міжнародним рухом грошових коштів.

До першої світової війни пануючим фінансовим центром був Лондон. Це було зумовлено високим рівнем розвитку капіталізму у Великобританії, її широкими торговельними зв'язками з іншими країнами, відносною стійкістю фунта стерлінгів, розвинутою кредитною системою країни. Капітали з різних країн концентрувалися на Лондонському ринку, який кредитував значну частку міжнародної торгівлі. Засобом короткострокового кредитування зовнішньої торгівлі служив «стерлінговий вексель», акцептований в Лондоні. 80% міжнародних розрахунків здійснювалися в фунтах стерлінгів.

Після першої світової війни в силу дії закону нерівномірності розвитку країн провідний світовий фінансовий центр перемістився в США, які займали монопольні позиції до 60-х років XX ст., Хоча Лондон продовжував відігравати важливу роль у міжнародних, валютних, кредитних і фінансових операціях. З 60-х років монопольне становище США як світового фінансового центру було підірвано, так як виникли нові центри - в Західній Європі і Японії. З метою підвищення конкурентоспроможності та рейтингу національних банків, що здійснюють міжнародні операції, промислово розвинені країни провели дерегулювання їх діяльності, поступово скасувавши обмеження, особливо валютні.

США першими розпочали лібералізацію національних валютних, кредитних і фінансових ринків з середини 70-х років. В 1978-1986 рр.. поступово були скасовані обмеження на виплату відсотків по депозитно-позичкових операціях, введені проценти за вкладами до запитання. У 1984 р. скасовано 30%-вий податок на дохід по облігаціях, випущених в США і належать нерезидентам. З кінця 1981 р. створена вільна банківська зона в США, де іноземні банки звільнені від американського оподаткування і банківської регламентації. З метою лібералізації фінансового ринку із середини 70-х років скасовані комісії, що фіксуються Нью-Йоркської біржею. Лібералізація діяльності американських банків, їх банкрутства і концентрація дали поштовх розвитку фінансових інновацій, секьютерізаціі. Тому на практиці не дотримується розмежування діяльності комерційних та інвестиційних банків, а також заборону банкам здійснювати діяльність в декількох штатах.

За звання світового фінансового центру на першу позицію поступово виходить Лондон, перш за все завдяки ліберальнішому законодавству. Так, в квітні ринкова капіталізація європейських фондових ринків досягла 15,8 трлн доларів і вперше з 40-х років обійшла капіталізацію ринку США (15,7 трлн доларів). Офіційна статистика також говорить про те, що Лондон лідирує в світовій фінансовій системі.

Нью-Йорк як фінансовий центр сьогодні зовсім не той, яким він був на рубежі 70-80-х років. Проте до цих пір є містом з найбільшими і ліквідними фондовими ринками світу. Нью-Йорк залишається одним з найбільших фінансових центрів світу. Цьому сприяє висока довіра інвесторів. Що виражається у великих об'ємах прямих іноземних інвестицій. За даними Управління економіки і статистики (США), за період 2000-2010 рік, іноземні інвестиції в США склали 1,7 трильйонів доларів. У 2010 році вони склали 194 мільярди доларів. Що є абсолютним рекордом серед всіх держав світу.

Доля і становлення Гонконгу, як світового фінансового центру, пов'язані з Великобританією. На сьогоднішній день це дуже потужний бізнес центра сходу – головний діловий і фінансовий центр Азії. 30 червня 1997 року Великобританія повернула Гонконг Китаю після столітньої оренди. З цих пір Гонконг має статус особливого адміністративного району, який збереже ще 50 років, дотримуючи принцип «одна країна – дві системи». Гонконг привабливий не лише завдяки офіційній позиції відносно іноземних інвестицій, але і в силу сповна об'єктивних чинників, пов'язаних з системою оподаткування і відносною нескладністю вимог корпоративного права.

Сінгапур є процвітаючим фінансовим центром з міжнародною репутацією. Тут розташований багато хто з найбільших і найбільш шанованих в світі фінансових установ. Сінгапур є другим серед найбільших центрів позабіржової торгівлі вторинними коштовними паперами в Азії і грає важливу роль у сфері торгівлі товарами широкого вжитку.

Франкфурт є одним з найбільших транспортних і фінансових центрів Європи. У Франкфурті розташовані головні офіси таких банків, як «Deutsche Bank», «Dresdner Bank», «Commerzbank», а також значна кількість філій інших банків.

Світові фінансові центри виникають у тих країнах, де:

• стале валютно-економічне становище;

• існує розвинута кредитна система і добре організована біржа;

• помірне оподаткування;

• пільгове валютне законодавство, яке дозволяє доступ іноземних позичальників і цінних паперів до біржового котирування;

• зручне географічне становище:

• відносна стабільність політичного режиму;

• наявна стандартизація і високий ступінь інформаційних технологій без паперових операцій на базі використання найновіших ЕОМ.

Поява фінансових центрів на периферії світового господарства такі, як Багамські острови, Сінгапур, Панама, Бахрейн і ін., обумовлено певною мірою нижчими податками і операційними витратами, незначним державним втручанням, ліберальним валютним законодавством. Світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції в основному з нерезидентами в іноземній для даної країни валюті, отримали назву фінансових центрів «офшор». Цей термін приблизно відповідає поняттю євроринку. Такі фінансові центри служать також податковим притулком, оскільки операції на них не обкладаються місцевими податками і вільні від валютних обмежень.

В даний час в 13 світових фінансових центрах зосереджено більше 1000 філій і відділень іноземних банків. Таким чином, склався цілодобово діючий міжнародний ринковий механізм, який служить засобом управління світовими фінансовими потоками. Спеціальний розділ економічної науки вивчає ефективність валютних, кредитних і фінансових ринків, формування раціональних очікувань їх учасників, проблеми їх адаптації до нової інформації. На моніторах спеціальних інформаційних агентств у режимі реального часу відображаються ринкові ціни, котирування, валютні курси, процентні ставки та інші валютно-фінансові умови міжнародних операцій незалежно від місця їх проведення. Сутність концепції ефективного ринку (у тому числі валютного, кредитного, фінансового) полягає у впливі нової інформації на поточні ціни. У зв'язку з цим суб'єкти світового ринку повинні коригувати стратегію своєї зовнішньоекономічної діяльності.