2. Поняття фінансів населення

Фінанси наседення – один із важливих елементів фінансової системи, оскільки формування і використання фінансових ресурсів населення безпосередньо пов'язане з розвитком інших складових фінансової системи (державних фінансів, фінансів підприємств і установ), розвитком банківської системи, страхування та ін.

Виникнення фінансів домогосподарств відбувається на другій стадії відтворювального процесу – стадії розподілу вартості валового внутрішнього продукту. Члени домогосподарства отримують первинні доходи у вигляді заробітної плати, доходів від здійснення підприємницької діяльності, від особистого підсобного господарства, від власності. Участь домогосподарств у вторинному розподілі (перерозподілі) валового внутрішнього продукту і національного доходу реалізується при сплаті членами домогосподарств податків та інших обов'язкових платежів, завдяки чому вони набувають права отримувати вторинні доходи у вигляді пенсій, стипендій, допомог, інших трансфертних платежів.

Фінанси домогосподарств – сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових доходів, заощаджень і грошових фондів громадян та їх сімей з метою задоволення особистих потреб домогосподарств.

Фінанси домогосподарств функціонують у грошовій формі, тому що грошові доходи у вигляді заробітної плати, пенсій та допомог, а також натуральні доходи, оцінюються у національній грошовій одиниці. Оскільки розподіл та використання доходів домогосподарств здійснюються у грошовій формі з використанням фондів грошових коштів, то фінанси домогосподарств мають всі ознаки фінансових відносин.

Соціально-економічна сутність фінансів домогосподарств виявляється через розподільну, регулюючу, контрольну та інвестиційну функції. У більш загальному вигляді ці функції відповідають двом основним завданням: забезпеченню життєвих потреб сім'ї і розподілу.

Функція забезпечення життєвих потреб домогосподарства визначає реальні умови життя членів домогосподарства і залежно від типу економічної системи (адміністративно-командна, ринкова, змішана) володіє різними характеристиками.

Розподільна функція втілюється у тому, що національний дохід, який припадає на частку окремого домогосподарства, розподіляється між усіма його членами (як неповнолітніми, так і працюючими або непрацюючими), тим самим забезпечуючи безперервність процесу відтворення робочої сили як одного з факторів виробництва. При цьому суб'єктами є всі його члени, а об'єктом – наявний дохід домогосподарства – частина сукупного доходу, що залишається у розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів. На практиці розподільна функція фінансів домогосподарств реалізується у відносинах між певним домогосподарством та іншими сферами або ланками фінансової системи (зокрема бюджетами, позабюджетними фондами, фінансами підприємств), утворюючи первинні і вторинні доходи; а також у межах одного домогосподарства у процесі розподілу сукупного доходу домогосподарства між його членами, формуючи таким чином відокремлені грошово-фінансові міні-фонди.

Внутрішніми грошовими потоками домогосподарства є потоки, які виникають між його учасниками з приводу формування і використання сімейних грошових фондів, що мають різне цільове призначення

Домогосподарства підтримують численні й різноманітні фінансові зв'язки з усіма секторами економіки, тому аналіз фінансового стану домогосподарств неможливо здійснювати ізольовано від фінансів інших секторів економіки, особливо від фінансів держави.

Населення вступає у фінансові відносини з:

• органами державного управління з приводу різних платежів (ліцензія, державне мито, митні збори, реєстраційний збір тощо);

• фіскальними службами з приводу сплати податків та обов'язкових відрахувань;

• органами муніципального управління в разі приватизації житла, земельної ділянки, сплати штрафів, орендної плати тощо;

• страховими компаніями за усіма видами страхування;

• недержавними пенсійними фондами (з приводу пенсійного страхування);

• фінансовими та фінансово-кредитними інститутами (інвестиційні фонди, державні пенсійні фонди, фінансові компанії, фонди зайнятості населення, служби соціального страхування та інші) під час отримання державних пенсій, соціальної допомоги, виплат з тимчасової непрацездатності, за операціями з цінними паперами;

• підприємствами в разі виплати орендної плати за землю та інше майно, участі в спільній діяльності, розподілу прибутку, отримання заробітної плати, дивідендів за акціями та ін.;

• іншими фізичними особами під час операцій з нерухомістю, даруваннями, спадком, оплати праці за умов підряду.

Найбільш поширеними є фінансові відносини з державними органами влади та управління, підприємствами. Порівняно з пострадянським періодом активізувалася діяльність громадян на страховому і фондовому ринках.

Отже, фінанси населення – це економічні відносини, які виникають у фізичних осіб з державою, місцевими органами влади та підприємствами, установами, організаціями, іншими фізичними особами з приводу формування, розподілу та використання грошових фондів громадян.

Участь населення в операціях на фінансовому ринку останнім часом також обмежена. Основними причинами є: падіння платоспроможності громадян, низькі відсотки на ринку капіталів, недовіра до фінансових посередників.

Населення перебуває в тісному зв'язку з бюджетною системою. Працююча частина громадян вносить до бюджетної системи податки, відрахування, обов'язкові платежі, а держава бере на себе певні соціальні гарантії.

Соціальні гарантії в умовах ринкової економіки набувають різних форм і видів. Окремі з них поширюються на всіх громадян, наприклад обов'язкова середня освіта, інші – на окремі категорії населення (житлові субсидії тощо). Соціальні гарантії можуть надаватись у грошовій формі (стипендія, мінімальна заробітна плата тощо) та у формі безоплатних послуг, наприклад, безкоштовна медична допомога. До соціальних гарантій належать також різні життєво необхідні пільги для окремих категорій населення та привілеї – соціальне забезпечення окремих громадян, що мають певні заслуги перед державою.

Основними витратами держави, спрямованими на соціальний захист населення України, вважаються:

• витрати, пов'язані зі збільшенням зайнятості населення;

• пенсії;

• допомога сім'ям;

• споживчі субсидії;

• освіта;

• охорона здоров'я.

Індикаторами рівня життя населення є реальні доходи, зайнятість, демографічна ситуація, соціальне страхування, пенсійне забезпечення і становище людей похилого віку. Аналіз цих показників свідчить, що за роки ринкових перетворень в Україні рівень життя населення знизився. Прорахунки державної концепції розвитку суспільства дали серйозні негативні результати: знецінення робочої сили, деградація праці, зростання бідності, утворення маргінальних груп населення.

Діяльність домогосподарства передбачає формування доходів, а також здійснення витрат і використання наявних ресурсів. Фінанси домогосподарств зводяться до проведення операцій з фінансовими активами і зобов'язаннями, які здійснюються громадянами. Аналіз фінансової діяльності домогосподарства передбачає визначення структури їх доходів, обсягів та складу витрат.

Література:

Пилявець В. М. Фінанси [Текст] : навч. посібник / В. М. Пилявець, М. Т. Пилявець. – К. : Аграрна освіта, 2010. – 306 с. – С. 70-79.

Василенко Л.І., Василенко А.В. Фінанси [Текст] : Навч. посіб. / За ред. Л.І. Василенко. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003. – 199 с. – С. 90-93.

Бочан І. О. Домогосподарство – основний суб`єкт приватного сектора в перехідній економіці І. О. Бочан // Регіональна економіка. – 2001. – № 4. – C. 193– 199.

Гордієнко Л. А. Вплив окремих факторів на формування доходів домогосподарств [Текст] / Л. А. Гордієнко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – № 4. – C. 73– 76.

Кізима Т. О. Фінанси домогосподарств [Текст] / Т. О. Кізима. – К. : Знання, 2010. – 63 с. – (Бібліотечка товариства «Знання»)

Кізима Т. О. Фінанси домогосподарств: сучасна парадигма та домінанти розвитку [Текст] / Т. О. Кізима. – К. : Знання, 2010. – 431 с. : табл.

Юрій С. І. Фінанси домогосподарств: теоретичні підходи до трактування сутності [Текст] / С. І. Юрій, Т. О. Кізима // Фінанси України. – 2008. – № 8. – С. 3–10.