4. Фінансові ресурси підприємства, джерела їх формування

Фінансові ресурси підприємства – це грошові доходи та надходження, які знаходяться в розпорядженні суб’єкта господарювання та призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат по розширеному відтворенню та соціально-економічному стимулюванню працівників.

Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. Загальна сума фінансових ресурсів складається у кожного окремого підприємства з таких елементів:

• Власний капітал: статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток тощо;

• Забезпечення наступних витрат та платежів;

• Довгострокові зобов’язання;

• Поточні зобов’язання.

Співвідношення різних джерел складає структуру фінансових ресурсів підприємства. Структура джерел ресурсів має важливе значення – при фінансуванні необхідно надавати перевагу власним коштам, детально продумувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик.

5. Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання

Загальний фінансовий результат господарської діяльності в бухгалтерському обліку визначається на рахунку 79 шляхом підрахунку та балансування всіх прибутків і збитків за звітний період. Господарські операції на цьому рахунку відображаються касовим способом за кумулятивним (накопичувальним) принципом, тобто наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Іншим принципом визначення фінансових результатів є використання методу нарахування. Через це прибуток (збиток), показаний у звіті про фінансові результати, не відображає реального притоку (відтоку) грошових засобів підприємства в результаті його господарської діяльності. Для відновлення реальної картини про величину фінансового результату діяльності підприємства як приросту (чи зменшення) вартості його капіталу, який утворився в процесі його господарської діяльності за звітний період, необхідні додаткові коректуючі розрахунки.

Фінансовий результат діяльності підприємства може бути позитивним – прибуток, або негативним – збиток.

Прибуток – це позитивний підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання.

Прибуток є джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства – суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.

Балансовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі.

Облік і визначення фінансових результатів – прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету.

Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку податку на прибуток.

Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання.