ВСТУП

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

та продовольства УКРАЇНИ

відокремлений підрозділ

політехнічнийколедж ЛНАУ

Конспект лекцій

з дисципліни	ФІНАНСИ
для студентів	ІІ курсу
спеціальності	№ 5.05030801 «Фінанси і кредит»

Конспект складений викладачем Мінаковою В. О. на підставі програми НМЦ аграрної освіти для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, 2010 рік.

Схвалений на засіданні циклової комісії економічних дисциплін

Протокол № _____ від «_____» _______________ 2012 р.

Голова циклової комісії ____________

2012 р.

ЗМІСТ:

Вступ 5

Тема 1: Суть фінансів, їх функції та роль 7

Тема 2: Фінансова політика держави 18

Тема 3: Фінансова СИСТЕМА України 39

Тема 4: Фінанси суб’єктів господарювання 49

Тема 5: податки 76

Тема 6: БЮДЖЕТ 88

Тема 7: державний кредит та державний борг 106

Тема 8: МІСЦЕВІ ФІНАНСИ 116

Тема 9: СПЕЦІАЛЬНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ ДЕРЖАВИ 134

Тема 10: страховий ринок україни 145

Тема 11: Фінасовий ринок 158

Тема 12: міжнародні фінанси 176

ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 196

Вступ

Теоретична дисципліна «Фінанси» – одна із нормативних навчальних дисциплін циклу професійної підготовки молодших спеціалістів спеціальності № 5.05030801 «Фінанси і кредит».

Міжгалузевий характер дисципліни «Фінанси», його зв'язок з іншими теоретичними і прикладними навчальними економічними дисциплінами

В умовах ринкових відносин фінанси використовуються державою як ефективний регулятор усіх сфер економічного життя суспільства. Практично всі економічні інструменти господарювання (ціноутворення, оплата праці, комерційні розрахунки, інвестиційна діяльність, кредитування, бухгалтерський облік тощо) пов’язані з фінансами. Тому дисципліна «Фінанси» має міжгалузевий характер. Він вивчається студентами після ознайомлення із загальнотеоретичними економічними дисциплінами, такими як «Політична економія», «Економіка підприємства», «Фінанси підприємства», «Бухгалтерський облік», «Статистика», що дає змогу закріпити вже набуті знання і поглибити професійну підготовку фахівців економічного профілю. Засвоєння теоретичних засад фінансових відносин створює ту основу, на якій базується вивчення прикладних фінансових дисциплін «Банківські операції», «Податкова система», «Гроші та кредит», «Бюджетна система», «Казначейська справа», «Страхові послуги», які розкривають конкретні питання організації фінансів у різних ланках фінансової системи.

Роль дисципліни у формуванні професійних навичок висококваліфікованих молодших спеціалістів з фінансів

Мета дисципліни – вивчення сукупності фінансових відносин, які виражають розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту на макро- і мікрорівнях.

Знання цих питань необхідні майбутньому спеціалісту, щоб об’єктивно оцінювати економічні процеси, які відбуваються в суспільстві, розуміти сутність і тенденції розвитку фінансових відносин та їх особливості у сфері державних фінансів і фінансів господарських одиниць, уміти розробляти й вирішувати актуальні питання теорії і практики розбудови фінансової політики держави.

Вивчення теоретичних основ фінансових відносин дає змогу досить швидко опанувати зміни, які відбуваються у фінансовій практиці.

Завдання дисципліни – дати правильне розуміння закономірностей у сфері фінансових відносин держави, суб’єктів підприємницької діяльності та населення і розкрити шляхи використання цих закономірностей у практиці фінансової роботи; показати можливі напрями впливу фінансів на суспільний прогрес і роль фінансів в економічній перебудові суспільства на шляху розвитку ринкових відносин; визначити сукупність заходів, що забезпечують використання фінансів як одного з дійових важелів економічної політики держави.

Склад, структура і послідовність викладання курсу

Програма дисципліни передбачає послідовне вивчення теоретичних основ функціонування фінансів в умовах ринку, принципів і конкретних форм організації фінансових відносин у різних сферах життєдіяльності суспільства, теоретичне обґрунтування практики функціонування фінансового механізму у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів суспільного призначення.

Дисципліна починається із загальної характеристики науки про фінанси, сутності та економічної природи фінансових відносин, їх місця і ролі в суспільних процесах. Цим питанням присвячені теми «Суть фінансів, їх функції та роль», «Фінансова політика держави», «Фінансова система України».

Основою функціонування фінансової системи є фінанси суб’єктів господарювання. У даній темі розглядаються теоретичні засади організації фінансових відносин на підприємствах державної і недержавної форм власності, сутність і специфіка фінансів некомерційних установ і організацій.

Механізм формування і використання централізованих фінансових ресурсів держави розкривається у темах: «Податки», «Бюджет», «Державний кредит та державний борг», «Місцеві фінанси», «Спеціальні цільові фонди».

Програма дисципліни передбачає також вивчення питань страхової ринку України, функціонування фінансового ринку та міжнародних фінансів.

Тема 1: Суть фінансів, їх функції та роль

Обсяг – 4 години

План:

1. Об’єктивні передумови виникнення та історичні етапи розвитку фінансів.

2. Поняття, сутність та специфічні ознаки фінансів.

3. Фінанси – специфічна форма суспільних відносин

4. Прояв розподільчої функцій фінансів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.

5. Сутність контрольної функції фінансів, її прояв в організації контролю за розподілом валового внутрішнього продукту.

1. Об’єктивні передумови виникнення та історичні етапи розвитку фінансів

Фінанси виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу у зв’язку з розвитком держави і потреби у фінансових ресурсах.

Виникнення та розвиток фінансів як історичної та економічної категорії зумовлені низкою факторів, головні з яких такі:

• виникнення держави і виконання нею відповідних функцій;

• розвиток товарного виробництва та товарно-грошових відносин;

• поява грошей як вартісного еквівалента;

• дія об'єктивних економічних законів розвитку суспільства, зміна суспільно-політичних устроїв, економічних систем.

Термін «фінанси» (французький та англійський варіант – «Finance (s)», німецький – «Finanz (-en)») етимологічно бере свій початок від латинського слова «finis», що означало «строк платежу». Від слова finis утворилися слова середньовічної латини «finatio», «financia», «financia pecuniaria», які використовувалися в ХІІІ та ХIV ст. у значенні грошового зобов’язання, платежу, суми коштів. Вперше цей термін був застосований в Італії у ХІІІ ст., зокрема у Флоренції, Венеції, Генуї, де були добре розвинені торгівля, грошові розрахунки та банківська справа. Цим поняттям позначалися платежі та внески, що здійснювалися на користь держави. Надалі поняття набуло поширення в інших країнах і використовувалося у зв'язку з системою грошових відносин між державою і населенням з приводу формування централізованого фонду грошових коштів.

Існує й інша точка зору, згідно з якою авторство терміна «фінанси» належить французькому вченому Ж. Бодену, який у 1577 р. опублікував свою працю «Шість книг про республіку». Із старофранцузької мови «finer» (платити, оплачувати) цей термін перейшов в усі мови світу.

За іншою точкою зору, термін «фінанси» в німецькій мові має походження від англійського «fine» (штраф, мито) або від німецького «finden» (знаходити), «erfinderish» (винахідливий, а також хитрий, підступний) або, нарешті, від німецького «fein» (тонкий, а також спритний, хитрий). Останні два припущення підтверджуються тим, що в XVI та XVII ст. у Німеччині слово «Finanz» вживалося у значенні хитрості, підступності, невірності, ненависті та заздрості. У ці ж часи у Франції слово «finance» вже вживалося в значенні державних доходів, а слово «finances» – у значенні всього державного майна та стану державного господарства. Це французьке значення слова «фінанси» поступово розповсюджується і в Німеччині, витісняючи старе значення власне німецького слова, і поступово стає технічним терміном на мовах більшості сучасних культурних народів.

У докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялась через установлення різного роду натуральних зборів, податей, повинностей, а грошове господарство було лише в армії. Основними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними доходами були надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова здобич, данина з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики.

З розпадом феодалізму і поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави, а частка натуральних зборів скорочувалась.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджались коштами держави як своєю власністю. Тільки з відділенням державної казни від власності монарха (ХVI–XVII ст.) виникають поняття: державні фінанси, державний бюджет, державний кредит.

До початку ХVІІІ ст. під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, наприклад: земство, міська община тощо. Отже, фінанси пов’язували з переданням частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного значення.

У ХVІІІ ст. трактування поняття фінансів як державного господарства набуло подальшого розвитку. Державні утворення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а фінанси – формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами під час виконання покладених на них функцій.

З часом, крім державного господарства, до складу фінансів почали включати фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит та інші фінансові інститути.

Найвищого розквіту фінанси досягли у ХХ ст., коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні фінансові фонди, фінанси підприємницьких структур.