7. Методичні вказівки з виконання та оформлення

Методичні вказівки з виконання завдань

Для вивчення закономірностей динаміки використовується система показників, які характеризують напрямок та інтенсивність зміни у часі досліджуваної ознаки.

Абсолютний розмір змін у часі показує абсолютний приріст. Ланцюговий абсолютний приріст ( ) характеризує зміну показника за одиницю часу в абсолютному виразі:

                                              .                                                   (2.1)

Базисний абсолютний приріст ( ) показує зростання або зменшення показника в абсолютному виразі порівняно з рівнем, прийнятим за базу, тобто за певний період часу:

 

                                               .                                                    (2.2)

Для характеристики відносної зміни показника у часі використовуються коефіцієнти або темпи росту (зростання):

 

а) коефіцієнти росту:

ланцюгові      Кл=                    базисні     Кб=    

б) темпи росту:

ланцюгові     Тр= х100            базисні     Тб= х100.

Середній коефіцієнт або темп росту розраховується як середня геометрична за формулою:

                                                                      (2.3)

                            .                           (2.4)

Темп приросту характеризує відносну швидкість зміни показника у часі, як правило, у процентному виразі. Темпи приросту визначаються наступним чином:

ланцюгові:         Тпр= = Тл-100                                                    (2.5)

 

базисні:               Тпр= = Тб-100.                                                 (2.6)

Відносні показники структури характеризують склад суспільного явища і відображають частку, яку становлять окремі частини в усьому явищі. Вони визначаються шляхом відношення абсолютної величини кожної частини сукупності до абсолютної величини всієї сукупності і виражаються, як правило, у процентах (база порівняння бере за 100) або у частках одиниці (база порівняння дорівнює 1)

(2.7)

або:

(2.8)

Методичні вказівки з оформлення завдань

Практичне завдання передбачає вірний, послідовний розв’язок виробничої ситуації практичного спрямування із обґрунтуванням застосованих правил, методів, принципів та законів та наступним аналізом отриманих результатів. Практичне завдання повинно бути виконане повністю, у логічній послідовності із дотримання вимог щодо оформлення.

Виконання практичного завдання починається із скороченого запису умови практичного завдання, із обов’язковим зазначенням одиниць вимірювання числових даних. Під час запису умови дозволяється за потреби змінювати порядок величин. Скорочений запис повинен закінчуватися зазначенням показників, що їх треба визначити.

Далі після слова «Розв’язок», написаного по центру листа, у логічній послідовності розміщують окремі дії, щодо виконання завдання. Кожна дія повинна мати порядковий номер, зазначений арабською цифрою із дужкою та крапкою, наприклад «3).», та опис, який розкриває її зміст, наприклад «Знаходимо розмір надходжень до державного бюджету митних платежів».

Після заголовку дії необхідно розкрити методику, яка буде використовуватись. Для цього необхідно вказати конкретну формулу, або описати інший метод розрахунку показника.

Розрахунки, які виконуються за методикою, описаною у нормативно-правових актах, повинні містити посилання на відповідну статтю нормативно-правового акту із одноразовим зазначенням його повної назви, номеру та дати прийняття.

Формули розміщують в тексті безпосередньо після посилань на них, по центру сторінки. Формули нумеруються арабськими цифрами в межах завдання. Номер ставлять з правого боку аркуша на рівні формули у круглих дужках. Посилання у тексті на порядковий номер формули подається в дужках, наприклад: ".. за формулою (3.1)…". Значення символів і числових коефіцієнтів формул повинні наводитись безпосередньо під формулою, послідовно запису у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта записуються з нового рядка. Перший рядок розшифровки починають зі слова «де» без двох крапок після нього. Переносити формули чи рівняння на наступний рядок дозволяється тільки на знаках виконуваних операцій («+», «–», «×», «:»), повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Наприклад,

ΔДБ_л = ДБ₂₀₁₁ – ДБ₂₀₁₀                                               (2.1)

де ΔДБ_л – ланцюговий абсолютний приріст державного боргу, тис. грн.

ДБ₂₀₁₁  – розмір державного боргу у 2011 році, тис. грн.

ДБ₂₀₁₀  – розмір державного боргу у 2010 році, тис. грн.

На наступному кроці у вказану формулу або методику підставляються конкретні числові данні із зазначенням джерела їх походження. Наприклад, «Підставляємо статистичні данні Міністерства фінансів України, щодо державного боргу у формулу 2.1.

ΔДБ_л = 357 273 867,190 тис. грн. – 323 475 415,070 тис. грн. = 33 798 452,120 тис. грн.»

Числові данні повинні супроводжуватись одиницями вимірювання. Одиниці вимірювання зазначають після цифрових значень. Кількість знаків після коми для кількісних показників дорівнює: 3 знаки для показників у мільярдах, мільйонах, та тисячах; два знаки для показників, що вимірюються у одиницях, десятках та сотнях. Наприклад: 120,000 тис. грн., 120000,00 грн. Для розрахункових коефіцієнтів кількість знаків після коми завжди складає 3 знаки, для відсотків кількість знаків після коми складає 2 знаки, кількість знаків після коми нормативних показників, залишається тією ж самою, що і у нормативі.

Наприкінці кожної дії робиться короткий висновок за результатами розрахунку.

За потреби отримані розрахунки ілюструються за допомогою графіків. Результати, що відбивають динаміку показника ілюструються графіком лінійної функції або гістограмою, результати, що відбивають структуру показника ілюструються за допомогою діаграми. Графіки виконуються олівцем за допомогою інструментів для креслення (лінійка, циркуль, транспортиру). Графіки виконуються охайно, із дотриманням масштабу величин. Графік повинен супроводжуватися легендою, точки ряду даних підписуються відповідними значеннями.

Під час виконання завдання дозволяється проводити розрахунки у формі таблиць, кожна з яких повинна мати змістовний заголовок. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера дії і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2.» (друга таблиця першої дії). При виконанні розрахунків у таблиці, її графи та рядки повинні бути пронумеровані, а в розрахункових графах або рядках повинно розкрити методику розрахунку, вказавши номери рядків, граф із вихідними даними та діє, що виконується. Наприклад,

Таблиця 3.1

Розрахунок Єдиного соціального внеску підприємств

Рік	Інвестиції в основний капітал
	у фактичних цінах, млн. грн. (статистичні данні)	у % до попереднього року
1996	12557	–––
1997	12401	98,758

Практичне завдання повинно закінчуватися докладним висновком за результатами розв’язання виробничої ситуації. Висновок повинен мати творчий характер і навіть за умови виконання всіма студентами одного варіанту завдання, висновок пишеться кожним студентом самостійно. Висновок пишеться на основі поставленого завдання, яке необхідно було вирішити в процесі виконання виробничої ситуації. Переважна більшість практичних завдань має комплексний характер і складається з кількох більш дрібних завдань, в такому випадку результат кожної частини завдання повинен бути відображений у висновку. Основний зміст висновку полягає у аналізі всіх отриманих результатів. У ньому може бути відображено виконання або невиконання певної умови, аналітичне порівняння двох або більше об’єктів, дослідження впливу окремих факторів на результат. аналіз структури певного об’єкта або аналіз динаміки певного процесу та інше. Наприклад, «Таким чином на основі даної таблиці можна зробити висновок, що оптимальною ставкою при регулюванні імпорту товару буде 15%, так як при даній ставці відбувається максимальне надходження до бюджету з оптимальним заповненням ринку України».