Інструкційна карта до проведення практичного заняття № 14 з дисципліни «фінанси»

1. Тема заняття

Страховий ринок України

2. Мета проведення заняття: отримання практичних навичок щодо розрахунку сум страхових відшкодувань за різних умов страхової угоди, показників майнового та особистого страхування, тарифних ставок за видами страхування, статистичної оцінки фінансової стійкості страховика

2.1. Після виконаної роботи студент повинен

знати:

• суть, форми, види страхування, сегменти і проблеми функціонування страхового ринку в Україні.

вміти:

• чітко обґрунтувати відповідні терміни з термінологічного словнику дисципліни «Фінанси»;

• вживати заходів щодо зміцнення фінансової стійкості і платоспроможності суб’єктів підприємницької діяльності на основі використання різних форм і методів страхування;

• виконувати розрахунок страхових платежів та відшкодування.

3. Матеріально-технічне оснащення робочого місця: калькулятор, календар, інструкційна карта до проведення практичного заняття, конспект лекції, методичні матеріали, що забезпечують самостійну роботу студентів, статистична звітність, витяги з нормативно-правових актів, структурно-логічні схеми, приклади документів

4. Інструктаж з техніки безпеки

Під час практичного заняття необхідно дотримуватись загальних правил техніки безпеки та вимог охорони праці, норм культури поведінки та культури мови, обережно поводитись із дидактичним, матеріально-технічним оснащенням робочого місця та обладнання кабінету, використовувати дидактичне, матеріально-технічне оснащення робочого місця та обладнання кабінету виключно за призначенням, виконувати вказівки викладача.

5. Короткі відомості з теоретичної частини роботи

Страхування як економічна категорія – це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду і його використання для відшкодування збитків, заподіяних за непередбачених несприятливих обставин, а також для надання матеріальної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх житті.

Страхові відносини включають: страхові платежі; виплату страхового відшкодування; перестрахування; розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку; отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.

Страхові платежі – це переказування коштів страхувальником страховику. Вони можуть здійснюватись одноразово чи поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів – розміру плати з одиниці страхової суми.

Тарифна ставка – ціна страхового ризику та інших витрат, не­обхідних для виконання зобов'язань страховика перед страхувальни­ком за укладеним договором страхування. Сукупність тарифних ставок називається тарифом.

Страховий тариф (брутто-ставка) складається з двох частин – нетто-ставки та навантаження.

Нетто-ставка відображає ту частину тарифу, яка призначена для виплати страхового відшкодування. Вона залежить від загальних розмірів страхового відшкодування (визначається на основі статистичних досліджень про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим видом страхування.

Навантаження відображає витрати страховика, по­в’язані з проведенням страхування, та його прибуток.

Страховий випадок – це можлива подія, настання якої може спричинити збитки. Вона характеризує певний ризик, від якого і здійснюється страхування.

Страхова подія являє собою подію, що фактично настала. Вона має бути офіційно зареєстрована. Тобто страховий випадок – це можлива подія, а страхова подія – це та, що відбулася.

Страхове відшкодування – це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників – страхової суми і страхового збитку.

Страхова сума – це сума, на яку застрахований об’єкт страхування, або розмір максимальної відповідальності страховика за договором у разі настання страхового випадку. Розміри страхової суми визначаються, з одного боку, вартісною оцінкою об’єкта страхування, а з іншого – можливостями і побажаннями страхувальника.

Відношення страхової суми до вартісної оцінки об’єкта страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100 %.

Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.

Установлені різні системи визначення розміру страхового відшкодування. Основними є методи повної і пропорційної відповідальності. За повної відповідальності страховика страхове відшкодування виплачується в розмірі заподіяних збитків, але не більше страхової суми. За пропорційної системи відповідальність розподіляється між страховиком і застрахованим у пропорції, яка відображає співвідношення між страховою сумою і вартісною оцінкою об’єкта страхування.

Франшиза – це зазначена в договорі незначна частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком. Виділяють два види франшизи: умовна і безумовна.

Умовна франшиза – це обумовлена частина збитків, яка не підля­гає відшкодуванню у разі збитків, які нижчі або дорівнюють значен­ню франшизи. Якщо розмір збитків менше або дорівнює франшизі, збитки не відшкодовуються, а якщо більше франшизи – збитки від­шкодовуються в повному обсязі.

Безумовна франшиза – це обумовлена частина збитків, яка не відшкодовується страхувальнику у будь-якому випадку. У цьому ви­падку відповідальність страховика визначається розміром збитку за вирахуванням франшизи.