
- •91. Ефективність виробництва, її вимірювання та чинники зростання.
- •93. Необхідні заходи для реалізації стратегії.
- •95. Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень.
- •97. Особливості та показники ефективності реалізації різних видів цінних паперів.
- •98. Економічна суть вимірювання ефективності виробництва, господарської діяльності
- •Видова класифікація ефективності виробництва (діяльності) за окремими ознаками
- •99. Система показників ефективності виробництва.
- •100. Оцінка соціальної ефективності діяльності підприємства.
- •101. Класифікація чинників зростання ефективності виробництва. Розподіл внутрішніх та зовнішніх чинників.
- •102. Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства.
- •103.Сутність і тенденції організаційного розвитку підприємств
- •104. Напрямки модифікації підприємств.
- •105. Характеристика еволюційної моделі розвитку підприємства.
101. Класифікація чинників зростання ефективності виробництва. Розподіл внутрішніх та зовнішніх чинників.
Рівень економічної ефективності діяльності підприємства залежить від багатьох чинників і умов. Всі чинники зростання ефективності можна класифікувати за трьома ознаками:- видами витрат виробництва та ресурсів (джерелами підвищення);- напрямами розвитку й удосконалення виробництва;- місцем реалізації чинників у системі управління діяльністю. Класифікація чинників за ресурсами та затратами уможливлює чітке уявлення про джерела підвищення ефективності. Відповідно до тієї класифікації, основними чинниками зростання економічної ефективності першої ознаки є: зростання продуктивності праці й зниження оплатомісткості продукції; зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва; раціональне використання природних ресурсів. До основних напрямів розвитку й удосконалення діяльності підприємств (друга ознака) відносять: запровадження прогресивних технологій виробництва; раціональну спеціалізацію і концентрацію виробництва; вдосконалення організації й оплати праці; запровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду; вдосконалення структури виробництва і системи управління; підвищення якості й конкурентоспроможності продукції; всебічний розвиток і вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємства.Найважливіша ознака третя - за місцем реалізації чинників у системі управління діяльністю підприємства. Чинники, котрі вона об'єднує, поділяють на зовнішні й внутрішні .До зовнішніх належать: державна економічна і соціальна політика; ціноутворення на сільськогосподарську продукцію; якість і вартість матеріальних ресурсів промислового походження; структурні зміни в економіці країни; розвиток інфраструктури. До внутрішніх чинників відносять: технологію, техніку й обладнання, матеріали та енергоносії, продукцію, кваліфікацію працівників, організацію праці й стиль управління. Найважливішим показником економічної ефективності діяльності підприємства є отримана маса прибутку. Його формують сума грошових надходжень, одержана підприємством від продажу сільськогосподарської продукції, та затрати, пов'язані з його виробництвом і реалізацією.Необхідною умовою зростання ефективності виробництва є наявність досконалої, якісної, високопродуктивної техніки, що відповідає прогресивній технології, забезпеченість підприємства якісною сировиною та матеріалами. Неухильне підвищення економічної родючості землі завжди актуальне, оскільки від її рівня залежить урожайність сільськогосподарських культур, кількість і якість виробленої продукції й обсяг пов'язаних з цим матеріально-грошових затрат. Проте якими б досконалими не були виробничі ресурси, їх віддача та ефективність виробництва будуть зростати лише тоді, коли ці ресурси використовуватимуться повністю й інтенсивно.Тому не менш важливе значення має забезпечення підприємств кадрами високої кваліфікації. За всіх інших рівних умов досвідчений, добре підготовлений працівник, який творчо ставиться до виконання обов'язків, може виробляти більше продукції вищої якості. Продуктивність праці зростатиме і тоді, коли на підприємстві будуть створені такі виробничі відносини, де б панували добрий психологічний клімат, взаєморозуміння керівників і працівників, інші мотивації до праці.