97. Особливості та показники ефективності реалізації різних видів цінних паперів.

Розвиток інвестицій постійно потребує мобілізації й розподілу фінансових коштів.  Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння грошима, визначають відносини між особою, яка їх випустила, та їх власником. Крім того, вони передбачають можливість виплати доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також передавання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.  Відповідно до законів України можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі тощо.  Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає його власникові право одержувати частину прибутку у вигляді дивідендів, а також брати участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.  Облігації засвідчують внесення їх власником коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів у передбачений строк з виплатою відсотків (якщо інше не передбачено умовами випуску).  Казначейські зобов'язання — це цінні папери на пред'явника, які розповсюджуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником коштів до бюджету і дають право на одержання встановленого доходу.  Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника одержувати після встановленого строку депозит і відсотки за ним.  Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселеутримувачу).

98. Економічна суть вимірювання ефективності виробництва, господарської діяльності

Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили за певний проміжок часу.

Видова класифікація ефективності виробництва (діяльності) за окремими ознаками

Класифікаційна ознака	Ефективність
Одержаний результат	 Економічна  Соціальна
Місце одержання ефекту	 Локальна  Народногосподарська
Метод розрахунку	 Абсолютна Порівняльна
Ступінь збільшення ефекту	 Первинна Мультиплікаційна Синергічна
Структура організації виробництва	■ Робочого місця■ Виробничого підрозділу ■ Підприємства в цілому
Тип економічного зростання виробництва	■ Екстенсивного розвитку■ інтенсивного розвитку
Напрям інноваційно-інвестиційної діяльності	■ Науки, техніки і технології ■ Організаційно-управлінських інновацій ■ Інвестиційних проектів і програм
Характер витрат	■ Поточних витрат■ Одноразових (капітальних) витрат
Об’єкт оцінки	 Повна  Часткова (окрема)  Чинникова (багаточинникова)
Масштаб міжнародного співробітництва	■ Зовнішньоекономічної діяльності фірми ■ Діяльності спільних підприємств і транснаціональних корпорацій

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів — трудових, матеріальних і фінансових — досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва . Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва стає зростання продуктивності суспільної праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб’єктів господарювання.Підприємство має право самостійно планувати свою діяльність і визначати перспективи розвитку, виходячи з попиту та пропозиції на продукцію, що випускається, роботи і послуги а також необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів. Основою планів можуть бути державні замовлення, договори зі споживачами робіт і послуг.Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його збільшення з боку держави. Ним самостійно установлюються форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно із законодавством. Підприємства можуть використовувати тарифні ставки та посадові оклади як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних ними робіт і послуг.