70. Українське питання напередодні та на початку II світової війни.

Напередодні війни в Європі склалась дуже несприятлива обстановка. Територіальні претензії Німеччини, її реваншистські настрої, агресивна політика і неправильна політика міжнародного суспільства по відношенню до неї, таємні договори і змови, все це заплутало цей клубок міжнародних відносин так, що Німеччина змогла розв`язати цю війну.

Одним з важливих питань, які стали своєрідною причиною війни було «українське питання». Роз`єднаність і перебування у складі чотирьох держав українських земель було важливим дестабілізуючим фактором політичного життя Європи. Крім СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини, які прагнули утримати вже підвладні та приєднати нові укр.. землі, на українські території почала активно претендувати Німеччина, у своїй боротьбі за життєвий простір, а також Угорщина, що хотіла повернути собі Закарпатську Україну. Крім того Англія, Франція та США своїм втручанням у вирішення «українського питання» або своїм дипломатичним нейтралітетом мали задовольнити власні геополітичні інтереси. Драматизм ситуації полягав у тому, що самостійно об`єднати свої землі в єдину державу і таким чином вирішити українське питання український народ не міг. Все залежало від балансу інтересів таких гігантів як СРСР та Німеччина. Це робило українське питання, тобто питання про подальшу долю українських земель, клубком серйозних суперечностей, а «українську карту» - вагомим козирем у великій грі учасників Другої світової.

Важливо підкреслити, що майже до початку Другої світової війни Німеччина була активним ініціатором вирішення українського питання на свою користь. І тільки тверда позиція радянського керівництва про визнання інтересів СРСР на Балтиці, і Південно-Східній Європі, а також про відмову Німеччини від планів створення «Великої України» під час переговорів у Москві із міністром закордонних справ Німеччини Ріббентропом 22 серпня 1939р. змусили німецьке керівництво відмовитись від зазіхань на українські землі. Задоволення радянських вимог відкрило шлях до укладання наступного дня радянсько-німецького договору про ненапад терміном на 10 років. Додатково до основного договору було підписано ще й таємний протокол, який передбачав переділ сфер інтересів обох держав. Окремим пунктом протоколу було положення що стосувалося українських земель. По суті з цього розпочався поділ Європи між двома могутніми імперіями.

Звісно ця угода дала можливість Гітлеру розв`язати Другу світову, а СРСР фактично перетворився на її союзника, але це було фактично точкою відліку реального об`єднання українських земель у межах однієї держави. Звісно об`єднання укр.. земель і приєднання Західної України не було самоціллю для СРСР, а було лиш засобом для поширення свого впливу далі на захід.

Пожертвувавши своїми планами щодо України, Німеччина фактично зв’язала руки СРСР, що було важливим для неї на той час. Згідно із договором, після нападу Німеччини на Польщу, 17 вересня 1939 року радянські війська окупували Західну Волинь і Східну Галичину.

28 вересня 1939р. у Москві було підписано новий радянсько-німецький договір «Про дружбу і кордон між СРСР та Німеччиною». Згідно договору було встановлено кордон приблизно по річкам Сян і Зх. Буг. Переважна більшість території Західної України відійшла до СРСР.

У червні 1940 р. уряд СРСР звернувся з ультимативними вимогами до Румунії про негайне повернення Бессарабії. Німеччина не підтримала Румунію, і радянські війська без бою вступили в Північну Буковину і Бессарабію. У складі УРСР було створено дві нові області - Чернівецьку та Ізмаїльську, а також проведено розмежування з новоутвореною Молдавською РСР.

Хоч включення західноукраїнських земель було безпосереднім результатом змови між диктаторами, значення його в історії долі українського народу важко переоцінити - вперше українці об'єдналися в межах однієї держави.