34. Національно-культурні процеси в Україні наприкінці XVI – першій половині XVII ст.

Освітній, науковий та культурний розвиток України цього часу зазнає впливів європейських культурних процесів. Через брак власних середніх і вищих навчальних закладів українська молодь здобувала освіту в університетах Італії, Франції, Німеччини, Голландії, Чехії, Польщі. На межі XVI-XVIIст. з’являються братські школи, що забезпечували середню освіту. Статус вищої школи отримала лише Київська братська (заснована 1615 р.), згодом - Києво-Могилянський Колегіум. Серед навчальних програм переважало вивчення латинської, грецької, слов'янської мов, не використовувалася розмовна мова ХV-ХVІ ст., із розвитком освіти технічно-природничих знань, дедалі більше з'являється літератури не лише релігійно-богословського, морально-етичного, але й науково-природничого, як перекладної, так і оригінальної. В тогочасній історичній науковій думці відбувається процес нагромадження, систематизації і критичного осмислення знань про минуле України. З кінця XV ст. в українські землі проникають видання, надруковані кириличним шрифтом, а у 1574 р. у Львові 6уло видано першу книжку в Україні ― «Апостол» Івана Федорова. Розвиток літератури тісно пов'язаний із розвитком наукових знань. З часом у літературних пам'ятках відчутнішим стає наближення до народної мови, впливи білоруської та польської мов, гуманістичних та ренесансних ідей, подій Реформації та Контрреформації. Серед зразків світської прози можна назвати панегірики, що друкувалися у вигляді присвят у різних виданнях.

У XIV-XV ст.. з появою вогнепальної зброї будуються міцніші укріплення: державні і приватновласницькі заміси, фортеці, укріплені культові споруди. Зведення замісів такого масштабу, як, наприклад, у Меджибожі, вимагав величезних матеріальних та людських ресурсів, що свідчить про економічне піднесення українських земель. З середини XVI ст. в українській архітектурній традиції спостерігається дедалі більше паралелей із західноєвропейським архітектурним процесом. З початком XVII ст. активніше застосовується бароко.

Основними видами малярства залишаються настінні розписи та іконопис, розвивається книжкове малярство. Із поширенням книгодрукування частіше застосовується гравюра. Поряд із іконописом розвиваються світські види живопису: портретний та історичний, скульптурний портрет. Серед декоративно-ужиткових видів мистецтва поширеними є різьблення з каменю і дерева, художня обробка металу, виготовлення кахель, килимарство та вишивка.

У XIV^-XVI ст. в Україні, поруч із скоморохами, з'являються елементи церковного театру . У нових формах розвивається музика. Скоморохів починають змінювати організовані музичні цехи та капели, проте зберігаються й окремі форми мандрівних музик — кобзарі, бандуристи, лірники. Зароджуються історичні думи та пісні. У церковному середовищі засвоюється і розвивається пізньовізантійська та поствізантійська співоча культура, традиційне одноголосся доповнюється багатоголосим співом.

Визначальним елементом національно-культурного життя у цей час був релігійний. Особливості розвитку українських земель обумовили важливість «руської» (православної) віри, що з часом перетворюється на прапор антипольської боротьби.

Релігійне питання спершу зосереджується довкола функціонування Київської митрополії, що була поділена 3 вересня 1458 р. на Київську та Московську. Церковне та релігійне життя в Україні з середини XVI ст. тісно пов'язане із процесами Реформації та Контрреформації. Реформаційні ідеї, представлені такими течіями, як лютеранство, соцініанство(раціоналістична течія протестантства, що проголошувала Христа людиною, заперечувала християнське вчення про трійцю), антитринітаризм(не визнають з тих чи інших міркувань догмату Святої Трійці про єдину сутність трьох іпостасей Бога — Бога-Отця, Сина Божого і Святого Духа) здобувають підтримку частини української шляхти. Процеси Контрреформації традиційно пов'язують, здебільшого, із діяльністю ордену єзуїтів.

Загалом, розвиток української культури значною мірою перебуває під впливом релігійного чинника, але поступово набуває нових рис та світського змісту.