- •1. Передісторія України: археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •4.Антична колонізація Пн. Причорномор’я.
- •7.Перші слов'янські державні утворенняна території України
- •8. Східнослов'янські союзи племен: їх розселення та процес об'єднання навколо Києва.
- •9.Теорії походження Київської Русі
- •10. Основні етапи розвитку держави Київська Русь.
- •11. Основні напрями і форми зовнішньої політики Київської Русі та її наслідки
- •12. Політичний устрій Київської Русі.
- •14. Русь і кочовий степ:етапи та особливості відносин
- •15. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •16.Галицько-Волинське князівство: особливостівості історичного розвитку.
- •17. Київське, Чернігівське та Переяславська князівства у 1132 – 1240 рр.
- •18.Монгольське завоювання земель Русі. Причини та наслідки.
- •19. Входження українських земель до князівства Литовського.
- •20.Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релігійного життя в українських землях у складі Великого князівства Литовського.
- •21. Польсько-Литовські унії та їх наслідки для українського народу.
- •22. Берестейська унія: зміст та наслідки.
- •23. Виникнення та еволюція українського козацтва до середини XVII ст.
- •24. Запорізька Січ – суспільно-політичний устрій та військова організація
- •25. Козацько-селянські повстання повстання кінця XVI – першої половини XVII ст.
- •26. Причини національно-визвольної війни 1648-1657 рр.
- •27.Зовнішня політика б.Хмельницького
- •28. Визвольна боротьба б.Хмельницького, її основні етапи та наслідки.
- •29. Козацько-гетьманська держава: політико-адміністративний устрій, економіка, соціальна структура.
- •30. Переяславсько-московський договір: причини, умови та політико-правове значення.
- •31. Руїна: причини, суть, наслідки.
- •32. Зовнішньополітичні орієнтації українських гетьманів періоду Руїни.
- •33. Правобережна Україна та західноукраїнські землі під владою Польщі (2 половина XVII –XVIII ст.)
- •34. Національно-культурні процеси в Україні наприкінці XVI – першій половині XVII ст.
- •35. Україна в умовах Північної війни. І. Мазепа.
- •36. «Бендерська конституція» та «Вивід прав України» п.Орлика: політико-правові новації.
- •37. «Українська політика» Петра і.
- •38. Ліквідація Запорозької Січі і подальша доля запорозького козацтва.
- •40. Гайдамацькі рухи. Коліївщина. (Соціальні та національні аспекти)
- •42.Гетьманщина у складі російської держави та український автономістський рух.
- •45. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у хіх ст. Та їх наслідки для українського народу.
- •46. Політика російського самодержавства в царині національно культурного життя України (19ст.)
- •48. Феномен Тараса Шевченко в української історії.
- •49. Політизація українського громадського й національного руху на рубежі хіх-хх ст. Перші українські партії
- •50.Україна та українці в роки Першої світової війни.
- •52. Зовнішня політика Центральної Ради. Брест-Литовський мирний договір
- •55. Культурно-освітня робота центральної Ради і гетьманського уряду.
- •56. Внутрішня та зовнішня політика Директорії унр
- •58. Утвердження радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика.
- •61.Україна в умовах неПу:
- •63. Зміни політико-економічного курсу в срср наприкінці 1920-х рр. Та їх наслідки для Україні.
- •65. Індустріалізація в Україні в 1920-1930 рр. Її особливості.
- •68. Інтегральний Націоналізм, як суспільно-політичне явище української історії міжвоєнного періоду. 20 ст.
- •70. Українське питання напередодні та на початку II світової війни.
- •71.Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Всенародний рух опору на окупованій території.
- •73. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом
- •74.Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла»
- •77.Спроби десталінізації суспільного життя України в умовах хрущовської відлиги.
- •78.Дисиденський рух в Україні 1960-1980-х рр. Гельсінська спілка
- •79. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку урср в 1970 – поч.1980-ч рр.
- •80. Україна в умовах демократизації радянського суспільства 1985-1991 рр.
- •81. Перебудовчий курс м. Горбачова і Україна.
- •82. Історичні обставини та основні етапи державотворення в Україні (1990-і рр.)
- •83. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні в умовах становлення її нез.
- •85. Конституція України та її історичне значення.
- •28 Червня о 9.25 ранку Верховна Рада України кваліфікованою більшістю голосів (315) прийняла нову Конституцію України. День її прийняття було проголошено державним святом.
- •86. Соціально-економічний розвиток Української держави
- •87.Розвиток парламентаризму в сучасній Україні
- •88. Культурні здобутки 1991-2011 рр.
30. Переяславсько-московський договір: причини, умови та політико-правове значення.
Після болісних роздумів Б. Хмельницький прийняв невтішне рішення: заради збереження основних завоювань національно-визвольної боротьби українського народу і насамперед державності слід на деякий час піддатися під протекцію Москви.
В останні дні 1653 р. московське посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним зустрілося з гетьманом, його полковниками та генеральним штабом Війська Запорозького в Переяславі, біля Києва. 18 січня 1654 р. Хмельницький скликав раду козацької верхівки, на якій було ухвалено остаточне рішенняпро перехід України під зверхність царя. Того ж дня було скликано людей на міський майдан, де у своєму виступі гетьман наголосив на потребі України у верховному володарі, назвав чотирьох потенційних кандидатів на цю роль: польського короля, кримського хана, турецького султана та московського царя — й заявив, що найкращим для цього є православний цар. Задоволений тим, що вибір упав на православного правителя, натовп схвально відгукнувся на промову гетьмана. Тоді Бутурлін, Хмельницький та присутня там козацька старшина ввійшли до міської церкви, щоб скріпити це рішення спільною присягою.
Та несподіваний випадок завів справу у глухий кут. За прийнятою в Польщі традицією Хмельницький сподівався, що присягатимуть обидві сторони,— українці заприсягнуть на вірність цареві, а той пообіцяє боронити їх від поляків та шанувати їхні права й привілеї. Але Бутурлін відмовився присягати від імені свого монарха, кажучи, що на відміну від польського короля цар є самодержцем і не присягає своїм підданим. Роздратований відмовою Бутурліна, Хмельницький гордо вийшов із церкви, погрозивши взагалі скасувати угоду. Проте Бутурлін уперто стояв на своєму. Нарешті, побоюючись втратити підтримку царя через, здавалося б, простісіньку формальність, Хмельницький погодився дати клятву на вірність цареві.
Незабаром після того по 117 містах України було розіслано царських урядників, перед якими 127 тис. люду заприсягли на вірність цареві Олексію Михайловичу та його наступникам. Сповнений драматизму інцидент у переяславській церкві висвітлив відмінність політичних цінностей і традицій, з якими обидві сторони підійшли до укладення угоди. Та попри всі ці розбіжності підписання Переяславської угоди стало поворотним пунктом в історії України, Росії та всієї Східної Європи. Раніше ізольована й відстала Московія зробила гігантський крок уперед на шляху перетворення на велику державу. А доля України стала в усьому — доброму й лихому — невід'ємно пов'язаною з долею Росії.
Через конфлікти, що пізніше виникали між росіянами та українцями, оцінка угоди, яка поєднала їхні країни, була предметом частих суперечок учених. Справа ускладнювалася тим, що оригінальні документи втрачено, збереглися лише неточні копії чи переклади. Загалом пропонувалося п'ять основних тлумачень Переяславської угоди. На думку російського історика права Василя Сергєєвича (пом. 1910), угода являла собою персональну унію між Московією та Україною, за якою обидві сторони мали спільного монарха, зберігаючи кожна свій окремий уряд. Інший фахівець із російського права Микола Дьяконов доводив, що, погоджуючись на «особисте підкорення» цареві, українці безумовно погоджувалися на поглинення їхніх земель Московським царством, і тому ця угода була «реальною унією». Такі історики, як росіянин Венедикт Мякотін та українець Михайло Грушевський, вважали, що Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу (українців), не втручаючися в її внутрішні справи; українці ж зобов'язувалися сплачувати цареві податки, надавати військову допомогу і т. д. Інший український історик — Вячеслав Липинський — пропонує думку, що угода 1654 р. була не чим іншим, як лише тимчасовим військовим союзом між Московією та Україною.
Одним із перших наслідків Переяславської угоди стала радикальна зміна політичних союзів у регіоні. У відповідь на договір Хмельницького з царем поляки й татари об'єднали сили, почавши новий етап війни. Навесні 1654 р. Московське військо, підтримане 20 тис. козаків на чолі з Василем Золотаренком, вступило до Білорусії, відбивши у поляків значну частину території. Пізніше, восени, бої перемістилися у Південно-Західну Україну. зайняв безкомпромісну позицію щодо поляків, наполягаючи на тому, щоб під його владу перейшли всі українські землі, включаючи Галичину та Волинь.