- •1. Передісторія України: археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •4.Антична колонізація Пн. Причорномор’я.
- •7.Перші слов'янські державні утворенняна території України
- •8. Східнослов'янські союзи племен: їх розселення та процес об'єднання навколо Києва.
- •9.Теорії походження Київської Русі
- •10. Основні етапи розвитку держави Київська Русь.
- •11. Основні напрями і форми зовнішньої політики Київської Русі та її наслідки
- •12. Політичний устрій Київської Русі.
- •14. Русь і кочовий степ:етапи та особливості відносин
- •15. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •16.Галицько-Волинське князівство: особливостівості історичного розвитку.
- •17. Київське, Чернігівське та Переяславська князівства у 1132 – 1240 рр.
- •18.Монгольське завоювання земель Русі. Причини та наслідки.
- •19. Входження українських земель до князівства Литовського.
- •20.Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релігійного життя в українських землях у складі Великого князівства Литовського.
- •21. Польсько-Литовські унії та їх наслідки для українського народу.
- •22. Берестейська унія: зміст та наслідки.
- •23. Виникнення та еволюція українського козацтва до середини XVII ст.
- •24. Запорізька Січ – суспільно-політичний устрій та військова організація
- •25. Козацько-селянські повстання повстання кінця XVI – першої половини XVII ст.
- •26. Причини національно-визвольної війни 1648-1657 рр.
- •27.Зовнішня політика б.Хмельницького
- •28. Визвольна боротьба б.Хмельницького, її основні етапи та наслідки.
- •29. Козацько-гетьманська держава: політико-адміністративний устрій, економіка, соціальна структура.
- •30. Переяславсько-московський договір: причини, умови та політико-правове значення.
- •31. Руїна: причини, суть, наслідки.
- •32. Зовнішньополітичні орієнтації українських гетьманів періоду Руїни.
- •33. Правобережна Україна та західноукраїнські землі під владою Польщі (2 половина XVII –XVIII ст.)
- •34. Національно-культурні процеси в Україні наприкінці XVI – першій половині XVII ст.
- •35. Україна в умовах Північної війни. І. Мазепа.
- •36. «Бендерська конституція» та «Вивід прав України» п.Орлика: політико-правові новації.
- •37. «Українська політика» Петра і.
- •38. Ліквідація Запорозької Січі і подальша доля запорозького козацтва.
- •40. Гайдамацькі рухи. Коліївщина. (Соціальні та національні аспекти)
- •42.Гетьманщина у складі російської держави та український автономістський рух.
- •45. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у хіх ст. Та їх наслідки для українського народу.
- •46. Політика російського самодержавства в царині національно культурного життя України (19ст.)
- •48. Феномен Тараса Шевченко в української історії.
- •49. Політизація українського громадського й національного руху на рубежі хіх-хх ст. Перші українські партії
- •50.Україна та українці в роки Першої світової війни.
- •52. Зовнішня політика Центральної Ради. Брест-Литовський мирний договір
- •55. Культурно-освітня робота центральної Ради і гетьманського уряду.
- •56. Внутрішня та зовнішня політика Директорії унр
- •58. Утвердження радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика.
- •61.Україна в умовах неПу:
- •63. Зміни політико-економічного курсу в срср наприкінці 1920-х рр. Та їх наслідки для Україні.
- •65. Індустріалізація в Україні в 1920-1930 рр. Її особливості.
- •68. Інтегральний Націоналізм, як суспільно-політичне явище української історії міжвоєнного періоду. 20 ст.
- •70. Українське питання напередодні та на початку II світової війни.
- •71.Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Всенародний рух опору на окупованій території.
- •73. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом
- •74.Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла»
- •77.Спроби десталінізації суспільного життя України в умовах хрущовської відлиги.
- •78.Дисиденський рух в Україні 1960-1980-х рр. Гельсінська спілка
- •79. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку урср в 1970 – поч.1980-ч рр.
- •80. Україна в умовах демократизації радянського суспільства 1985-1991 рр.
- •81. Перебудовчий курс м. Горбачова і Україна.
- •82. Історичні обставини та основні етапи державотворення в Україні (1990-і рр.)
- •83. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні в умовах становлення її нез.
- •85. Конституція України та її історичне значення.
- •28 Червня о 9.25 ранку Верховна Рада України кваліфікованою більшістю голосів (315) прийняла нову Конституцію України. День її прийняття було проголошено державним святом.
- •86. Соціально-економічний розвиток Української держави
- •87.Розвиток парламентаризму в сучасній Україні
- •88. Культурні здобутки 1991-2011 рр.
27.Зовнішня політика б.Хмельницького
Хмельницький розумів, що для успіху повстання необхідна підтримка іззовні. Відтак він дедалі більше уваги звертав на зовнішню політику. Першу свою дипломатичну перемогу гетьман здобув, залучивши до союзу з козаками кримських татар. Але цей союз виявився ненадійним. До того ж він не розв'язав ключової для Богдана Хмельницького проблеми взаємин між Україною та Річчю Посполитою. Спочатку гетьман ще не був готовий до цілковитого розриву. Метою його стосунків із Річчю Посполитою, гнучким представником якої був великий православний магнат Адам Кисіль, полягала в тому, щоб здобути автономію для українського козацтва шляхом перетворення його на окремий і рівноправний стан Речі Посполитої. Але вперта нехіть шляхти визнати колишніх підданих рівними собі в політичному відношенні виключала можливість досягнення цієї мети.
Для забезпечення тривалої перемоги над поляками Хмельницький потребував надійної підтримки великої чужоземної держави. Звичайною платою за таку допомогу булла згода на те, щоб визнати зверхність правителя, який її надавав. Головним поштовхом до повстання виступало прагнення народних мас позбутися соціально-економічних лих, і для багатьох українців те, як ці проблеми вирішити — при своїй владі чи чужій,— було справою другорядною. Нарешті, у Східній Європі XV ст. суверенітет ототожнювався не з народом, а з особою законного (тобто загальновизнаного) монарха. З огляду на те, що за всієї своєї популярності та влади Хмельницький не мав такого визнання, він вимушений був знайти для України зверхника, який його мав. Тут не стояло питання про самоврядування України, бо українці вже здобули його. Їхньою метою було знайти монарха, що міг би забезпечити новосформованому й автономному суспільству законність і захист.
На думку Хмельницького, зручним кандидатом на роль покровителя й захисника України на міжнародній арені був турецький султан. Він був достатньо могутнім для того, щоб відбивати у поляків бажання нападати на Україну, й водночас надто віддаленим, щоб відкрито втручатися в її внутрішні справи. Відтак, у 1651 р., після обміну посольствами Оттоманська Порта формально прийняла своїми вассалами гетьмана та Військо Запорозьке на таких же умовах зверхності, що їх мали Крим, Молдавія та Валахія. Проте через поширену серед українців ненависть до «бусурманів» та внутрішні зміни в самій Оттоманській Порті ця угода так і лишилася нездійсненою.
Значно популярнішим кандидатом на роль покровителя України був православний московський цар. З початку повстання Хмельницький умовляв царя в ім'я спільної для них православої віри прийти на допомогу. Але Москва реагувала надзвичайно обережно. Зазнавши тяжких втрат у недавній війні з Польщею,московити воліли почекати, доки козаки й полями не виснажать одне одного, і вже тоді вда- ватися до відповідних дій.Проте у 1653 р., коли українці стали погрожувати тим, що віддадуть перевагу оттоманському варіанту, московити не могли більше зволікати з рішенням.Цар Олексій Михайлович скликав Земський собор, який вирі- шив, що «заради православної віри й святої церкви Божої государеві слід прийняти їх під свою високу руку».Приймаючи це рішення, московити також сподівалися відібрати деякі захоплені Польщею землі, використати Україну як буфер проти Оттоманської імперії та взагалі розширити свої впливи. Якщо перші дві коаліції мали на меті завдати Польщі військово-політичної поразки й забезпечити та гарантувати цілісність і незалежність козацької держави, то третя антипольська коаліція (1656—1657) — союз між Україною, Швецією, Семигородом та іншими державами (Бранденбург, Молдавія, Валахія), — за планом Хмельницького, мала створити незалежну Руську державу (Велике князівство Руське) в межах цілої етнографічної території України та Білорусі під владою гетьмана й Війська Запорізького. Також у планах союзників була цілковита ліквідація польської держави що дуже збентежило московський уряд, який доклав усіх зусиль, щоб перешкодити успіхові цієї коаліції. Московія, після підписання миру з Польщею, розпочала війну зі Швецією. Однак постійні військові невдачі та нереалізація дипломатичних планів, які плекав Б. Хмельницький, прискорила його смерть 6 серпня 1657.