- •1. Передісторія України: археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •4.Антична колонізація Пн. Причорномор’я.
- •7.Перші слов'янські державні утворенняна території України
- •8. Східнослов'янські союзи племен: їх розселення та процес об'єднання навколо Києва.
- •9.Теорії походження Київської Русі
- •10. Основні етапи розвитку держави Київська Русь.
- •11. Основні напрями і форми зовнішньої політики Київської Русі та її наслідки
- •12. Політичний устрій Київської Русі.
- •14. Русь і кочовий степ:етапи та особливості відносин
- •15. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •16.Галицько-Волинське князівство: особливостівості історичного розвитку.
- •17. Київське, Чернігівське та Переяславська князівства у 1132 – 1240 рр.
- •18.Монгольське завоювання земель Русі. Причини та наслідки.
- •19. Входження українських земель до князівства Литовського.
- •20.Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релігійного життя в українських землях у складі Великого князівства Литовського.
- •21. Польсько-Литовські унії та їх наслідки для українського народу.
- •22. Берестейська унія: зміст та наслідки.
- •23. Виникнення та еволюція українського козацтва до середини XVII ст.
- •24. Запорізька Січ – суспільно-політичний устрій та військова організація
- •25. Козацько-селянські повстання повстання кінця XVI – першої половини XVII ст.
- •26. Причини національно-визвольної війни 1648-1657 рр.
- •27.Зовнішня політика б.Хмельницького
- •28. Визвольна боротьба б.Хмельницького, її основні етапи та наслідки.
- •29. Козацько-гетьманська держава: політико-адміністративний устрій, економіка, соціальна структура.
- •30. Переяславсько-московський договір: причини, умови та політико-правове значення.
- •31. Руїна: причини, суть, наслідки.
- •32. Зовнішньополітичні орієнтації українських гетьманів періоду Руїни.
- •33. Правобережна Україна та західноукраїнські землі під владою Польщі (2 половина XVII –XVIII ст.)
- •34. Національно-культурні процеси в Україні наприкінці XVI – першій половині XVII ст.
- •35. Україна в умовах Північної війни. І. Мазепа.
- •36. «Бендерська конституція» та «Вивід прав України» п.Орлика: політико-правові новації.
- •37. «Українська політика» Петра і.
- •38. Ліквідація Запорозької Січі і подальша доля запорозького козацтва.
- •40. Гайдамацькі рухи. Коліївщина. (Соціальні та національні аспекти)
- •42.Гетьманщина у складі російської держави та український автономістський рух.
- •45. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у хіх ст. Та їх наслідки для українського народу.
- •46. Політика російського самодержавства в царині національно культурного життя України (19ст.)
- •48. Феномен Тараса Шевченко в української історії.
- •49. Політизація українського громадського й національного руху на рубежі хіх-хх ст. Перші українські партії
- •50.Україна та українці в роки Першої світової війни.
- •52. Зовнішня політика Центральної Ради. Брест-Литовський мирний договір
- •55. Культурно-освітня робота центральної Ради і гетьманського уряду.
- •56. Внутрішня та зовнішня політика Директорії унр
- •58. Утвердження радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика.
- •61.Україна в умовах неПу:
- •63. Зміни політико-економічного курсу в срср наприкінці 1920-х рр. Та їх наслідки для Україні.
- •65. Індустріалізація в Україні в 1920-1930 рр. Її особливості.
- •68. Інтегральний Націоналізм, як суспільно-політичне явище української історії міжвоєнного періоду. 20 ст.
- •70. Українське питання напередодні та на початку II світової війни.
- •71.Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Всенародний рух опору на окупованій території.
- •73. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом
- •74.Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла»
- •77.Спроби десталінізації суспільного життя України в умовах хрущовської відлиги.
- •78.Дисиденський рух в Україні 1960-1980-х рр. Гельсінська спілка
- •79. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку урср в 1970 – поч.1980-ч рр.
- •80. Україна в умовах демократизації радянського суспільства 1985-1991 рр.
- •81. Перебудовчий курс м. Горбачова і Україна.
- •82. Історичні обставини та основні етапи державотворення в Україні (1990-і рр.)
- •83. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні в умовах становлення її нез.
- •85. Конституція України та її історичне значення.
- •28 Червня о 9.25 ранку Верховна Рада України кваліфікованою більшістю голосів (315) прийняла нову Конституцію України. День її прийняття було проголошено державним святом.
- •86. Соціально-економічний розвиток Української держави
- •87.Розвиток парламентаризму в сучасній Україні
- •88. Культурні здобутки 1991-2011 рр.
17. Київське, Чернігівське та Переяславська князівства у 1132 – 1240 рр.
Київське князівство — руське князівство династії Рюриковичів. В 1130-х р., в епоху феодальної роздробленості, яка характеризувалася завершенням процесів виділення окремих князівств, Київ перетворився із столиці Русі в стольне місто однієї з її земель. В неспокійні часи феодальної роздробленості, коли території більшості давньоруських князівств стабілізувалися, межі Київської землі постійно зазнавали змін. Бажаючи послабити міць Київської держави, та значення Києва, як духовного центру всієї Русі, 1169 року Андрій Боголюбськийзахопив та зруйнував Київ, пограбував та спалив більшість церков, соборів та монастирів. Проте, ще деякий князі українських земель продовжували змагатися за Великокняжий престол та вважали Київське князівство - головним князівством.В середині 12 ст. до складу Київського князівства входили Київщина, Сх. Волинь, Переяславщина. Центром був Київ. Переяслав, Канів, Черкаси, Остер, Овруч, Житомир, Чорнобиль, Мозир та інші міста були центрами окремих феодальних володінь, що перебували у васальній залежності від Київського князівства. На Лівобережжі до Київської землі відносилася тільки вузька смуга (10-15 км), яка простягалася від Десни до Корані, з центром у Сакові. Південний кордон землі пролягав вздовж Пороської лінії оборони від Володарева до Родня через Юр'єв (Білу Церкву), Торчеськ, Богуслав і Корсунь. На півночі до складу землі входили території басейну річки Уж з містами Ушеськ, Іскоростень, Овруч, Чорнобиль. Київська земля роздробилася на ряд уділів, якими як бенефіціями початково володіли молодші сини київських сюзеренів. З кінця 12 століття у більшості з них утвердилися князі із смоленської гілки Мономаховичів. У 1240 році Київське князівство захопили монголо-татари. Хан Батий зруйнував Київ, після чого він остаточно втратив значення столиці Давньоруської держави. Як пише тогочасний мандрівник та місіонер Плано де Карпіні, що через декілька років після погрому у Києві – було знищено близько 600 церков, понад 20 монастирів, а в Києві залишилось коло 200 уцілілих домів. Хоча треба брати до уваги, що хан Батий захопив Київ лише через 70 років після спалення його Андрієм Боголюбським. І як пише літописець: «Суздальці так дуже зруйнували 1169 року Київ, що татари не мали вже що руйнувати 1240 року».
Чернігівське князівство — князівство династії Рюриковичів. Столицею князівства було місто Чернігів. Володіння й впливи Чернігівського князівства до 12 ст. поширювалися далеко на північний схід (Муромо-Рязанська земля) і південний схід (Тмутороканське князівство). У першій половині 12 ст. головна увага зовнішньої політики чернігівських князів була скерована на південий схід, у бік Дону й Нижнього Поволжя (колишня Хозарія), Кавказу й Тмуторокані. Це визначало й стосунки зполовцями, що виступали або союзниками Ч.к. в їх зовнішній політиці та внутрішніх усобицях, або противниками в їх експансії на схід. Однією з останніх спроб чернігівських князів у цьому напрямку був невдалий похід Ігоря Святославича 1185 p., оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Це й дало можливість Візантії закріпити свій вплив на терені Тмутороканського князівства. У першій половині 13 століття, в наслідок дальшого дроблення на уділи та довгої боротьби чернігівських князів за Київ і Галич, що велася з перемінним успіхом, Чернігівське князівство занепало. У 1223 битві на Калці загинув чернігівський князь Мстислав Святославич. 18 жовтня 1239 Чернігів був захоплений монголами, а князь Мстислав Глібович урятувався лише втечею до Угорщини. Його наступник Михайло Всеволодович був убитий монголами під час відвідин Орди (леґенда зробила з нього мученика за віру). Чернігівське князівство, розділене на низку уділів, на довгий час потрапило у безпосередню залежність від Орди. Частина населення відійшла на пн.., де постав новий центр — Брянськ.
Переяславське князівство – давньоруське удільне князівство з центром у місті Переяславі. Виникло близько сер. 11 ст., виділившись в окреме князівство. За заповітом великого князя київського Ярослава I Мудрого Переяславське князівство становило спадщину його сина Всеволода I Ярославича. Займало територію по лівих притоках Дніпра – Сулі, Пслу, Ворсклі, на заході межувало з Київським князівством, на півночі – з Чернігівським, на сході і півдні – з Диким полем. Переяславське князівство було форпостом Русі в обороні від грабіжницьких нападів половців, проти яких вели боротьбу переяславські князі Всеволод I Ярославич, Володимир II Мономах та ін. В сер. 12 ст., під час боротьби Юрія I Долгорукого проти Ізяслава II Мстиславича за Київ, Переяславське князівство переходило з рук у руки, поки не було закріплене за нащадками Юрія. В 1239 р. Переяславське князівство було спустошене монголо-татарськими загарбниками і припинило своє існування.