3 Основні напрями політичного розвитку Англії 13 ст.

Поч.. 13ст посилилося невдоволення королівською владою через зловживання та невдалу зовн. політику. В той час королем був Джон Безземельний, який втратив Нормандію. Папа видав указ про позбавлення його престолу. 1215р. почалося повстання баронів проти короля, що завершилося підписанням Великої Хартії Вольностей (63 статті). В ній: король визнав свою провину, підтримав права баронів, був ств. наглядовий комітет (25 баронів), що пильнував за виконання королем умов Хартії, було встан. єдину систему мір та ваги, дозволено вільний в’їзд купців, найважл. пункт, який поклав традицію захисту особистих прав людини. наслідок Х.: обмежена королівська влада.

Генріх 3 (1216-1272) син Іоана Безземельного. На Х. дивився лише як на обіцянку, якої можна зректися. Звернувся до баронів з вимогою передати 1\3 доходів на авантюру. Вони відмовилися. В Оксфорді зібралася «шалена» рада магнатів і затвердила Оксфордські провізії, що встан. в країні режим «баронської олігархії»: влада передавалася раді 15 баронів, без них король не міг приймати рішення. Однак, серед баронів відбувся розкол. Король знову перебрав усю владу в свої руки. Почалася громадянська війна 1263 -1267рр. Опозицію очолив граф Сімон де Монфер. Корол. армія була розбита у 1264р., король із сином Едуардом 1 попав у полон. Правителем А. став Мон форд, який правив 15 місяців.

В 1256р. Мон фор вперше в історії А. скликав парламент. Були запрошені по 2 представники від графств та міст. Це стало вирішальним кроком у ств. станового представництва. Була ств. палата громад. В 1265р. був вбитий граф Монфер. Влада Генріха 3 була відновлена.

Впродовж 13-15ст. форм. станова монархія. Едвард 1 (1272-1307). В 1295р. в парламенті участь на постійній основі почали брати представники від графств та міст. Тому його назвали Взірцевий парламент. Поступово він став закон. органом і до нього перейшло право затвердження та встановл. податків. 1343р. – парламент поділений на 2 палати: верхня –Палата лордів, а нижня палата громад. В 1 пол. 15ст. вперше в історії парл. був встан. ценз для виборців –40 шиллінгів в рік. Основна маса не мала можливості брати участь в виборах. Із правлінням Едварда 1 почалася спадкова передача престолу. До цього часу за згодою магнатів владу могла отрим. інша людина. Також до скл. Англ. держави був включений Вельс. В 1 пол. 14ст. А. визнала незалежність Шотландії, яку так і не змогла підкорити.

4 Визначте причини та суть підписання Іоаном Безземельним «Великої Хартії Вольностей»

"Вели́ка ха́ртія во́льностей"— перша "неписана" конституція Англії. Вона вважається 1-им правовим документом, в якому закладено основи концепції прав людини. 15 червня 1215 під натиском повсталих проти нього баронів, до яких згодом приєдналися також лицарі та городяни, англійський король Іоан Безземельний підписав В х в, 63 статті якої гарантували права і привілеї феодальної знаті, надання свободи дій церкві і зобов'язували короля дотримуватися державних законів.

Іоанн Безземельний (1199—1216) був правителем без великого таланту. Невдачі короля викликали - проти нього повстання англ. знаті. Крім того, дізнавшись про ганебне рішення Іоана визнати себе васалом папи і платити йому данину в розмірі тисяча маpoк сріблом щороку, лорди А. почали війну проти короля. Він не мав симпатій в А., бо держався гордо і більше дбав про свої землі у Ф., ніж про англ. державу. Найвизначніші світські й духовні вельможі зажадали, щоб він привернув давні, «саксонські», права й вольності. Король спочатку не хотів йти на поступки, але коли лондонське міщанство пристало до повсталих, він мусив здатися. 15 червня 1215 р. він підписав Вх в.

В х в мала на меті обмеження свавілля короля, надавала окремі привілеї лицарству, певним категоріям купців, верхівці вільного селянства та застерігала окремі права громадян загалом. Ця хартія закріпила основні, хоча й елементарні, права людини. Саме вона заклала основи обмеженої монархії - форми державного правління, що з XVII ст. незмінно панує в Спол. Корол. Вона поклала початок парламентаризму в Англії.