43 Економічна і соціальна політика не консервативних урядів. Тетчеризм.

Тетчеризм– британська економічна політика уряду М. Тетчер (1979-1990) для виходу національної ек. з кризи другої половини 70-х років ХХ століття за допомогою неоконсервативної моделі державного регулювання економіки. Головне гасло: « Закон і порядок». Головні ідеї: денаціоналізація, перегулювання, де бюрократизація. Сутність цієї політики, що базувалася на концепції неолібералізму (монетаризму) полягала в: підтримці вільного підприємництва і особистої ініціативи; податковій реформі (відмова від прогресивних ставок оподаткування приватних осіб та підприємців, податкові пільги для підприємництва, скорочення прямого оподаткування і розширення непрямих податків); скороченні бюджетних витрат (скорочення державного апарату, ліквідація галузевих міністерств; скорочення соціальних програм); антиінфляційній політиці (обмеження грошової маси в обігу, підвищення ставки банківського проценту; скасування обмежень на експорт капіталу); приватизації державних галузей і підприємств (вугільна, автомобільна, металургійна, газова і нафтова, авіакосмічна, телекомунікаційна, залізничний та повітряний транспорт тощо); правовому регулюванні проведення страйків.

Результатами “тетчеризму” були: зниження інфляції з 18 до 6 відсотків; позитивна динаміка темпів економічного зростання (темпи пром. в-ва – з 1 до 4-6 відсотків тощо); збільшення золотовалютних резервів; скорочення безробіття; помітне зростання доходів і життєвого рівня населення; високий авторитет М. Тетчер та підтримку виборців.

44 Зовнішня політика Великої Британії в добу правління консерваторів: 1979-1997рр.

У зовн. пол. зберігалися тісні взаємини з Пн. Америко. Велася співпраця із східноєвропейськими країнами, країнами Азії та Лат. Америки. 1982 р. - збройний конфлікт з Аргентиною за Фолклендські острови. А. захопила їх, а Арг. вимагала повернути їх за допомогою ООН, Ліги Націй. Військова влада силою намаг. повернути о-ви. Рада Безпеки ООН засудила дії Арг. Острови залишилися за Англією. У 1980р. – бойкот олімпіади в Москві А. і США. 1982р. – парламент прийняв рішеггя про припинення повноважень щодо Канади. В 1985р до влади в РС прийшов Горбачов, а у 1987р він відвідав Лондон. У 1986р. В.Б. не приєдналася до Шенгенських угод. 1991р. –В.Б. брала участь у військових діях проти Іраку у Перській затоці – «Буря в пустелі». Уряд В.Б. підтримав запров. ек. санкцій проти Югославії. 1992р. – поїздка Єлизавети 2 в Росію. Було здійснено прорив у відносинах з Китаєм – підписано спільну Декларацію про Гонг Конг – Китай поверну суверенітет над ним у 1997р.

45 Велика Британія в добу правління нових лейбористів.

На виборах 1 травня 1997 р. лейбористи здобули перемогу, отримавши більшість місць в обох палатах парламенту. Новим прем'єр-міністром став Тоні Блер. Т.Блер відразу взявся за реформи, які можна назвати радикальними. Реформування зачепило конституційний устрій В.Б. Сформовано регіональні парламенти в Шотландії та Уельсі. Важливим кроком стало поступове реформ. палати лордів з метою перетворення її в орган, до якого обирають, а не який призначають. Передбачається взагалі змінити систему виборів до англійського парламенту. Уряд лейбористів не обмежився конят. реформами. Провелися реформи в системі освіти, охороні здоров'я.

Важливим здобутком Т.Блера стало підписання Угоди про політичне верг. Оль. проблеми: І. відмовляється від возз'єднання з Пн. І., а В.Б. надає право Пн. І. на самовизначення аж до відділення, якщо за це проголосує населення на референдумі. Угода передбачає припинення насилля, введення самоуправління (Північноірландська ассамблея), здачу зброї і проведення референдуму про статус Пн. І.

У зовн. пол. лейбористи чітко координують свою політику з США, беруть участь майже у всіх зовнішньополітичних акціях американців. В.Б. була однією з перших країн, які підтримали перебудову в СРСР. Після розпаду СРСР визнала незалежність України.

Останні 2 місяці його перебування на посаді прем'єр-міністра були позначені значною міжнародною активністю. У тому числі він зміг відстояти інтереси Сполученого Королівства у новому базовому договорі щодо ЄС, який має замінити Європейську конституцію . 27 червня 2007 королева Єлизавета ІІ прийняла відставку Тоні Блера з посади прем'єр-міністра та призначила Гордона Брауна, доручивши йому сформувати Кабінет.