1 Заселення британських островів англо-саксонське завоювання

Сліди 1-ої людини з’явилися близько 300 тис. р. до доби палеоліту, коли Б. не була від’єднана від континенту. Внаслідок таїння льодовиків вони були від’эднані протокою. Близько 2000 р. до н. е. на зх. Брит. Остр. виселилися ібери. Їх нащадки – пікти. В добу неоліту (новий кам’яний вік) там проживали скоти та пікти. До початку бронзової епохи відносять Стоунхедж («висячі камені») – виставлені по колу брили, кожна масою до 30 т. Існує версія, що це було святилище пов’язане з культом Сонця. З 6-1 ст. до н.е. почалося заселення Б. кельтськими племенами. Саме кельти змішалися зі шкотами та піктами і асимілювали це населення. Це змішане населення прийнято називати бритами.

В 1 ст. н.е. Брит. о-ви були завойовані римлянами і тривало це завоювання до 5 ст. н.е. Римляни наз. цю країну за крейдяними відкладеннями набережних скель Туманним Альбіоном . Оскільки римляни не змогли підкорити шотландців та ірландців, вони звели вали величезної протяжності, які наз. римські вали.

З 2 пол. 5 ст до початку 7 ст. тривав процес англо-сакс. завоювання. До англо-саксів входили Юти, англи, сакси. В процесі завоювання було ств. 7 королівств: Пн та Сх. – Кортумбрія, Мерсія, Схю Англія (англи); Пд. Сх. – Кент (юти); Пд. – Весекс, Есекс, Сасекс. Цей період наз. Доба Семикоролів’я або Гептархії. Головним вважався король, який носив титул Бретвальд. До сер. 8 ст. незаперечною була перевага Мерсії. Спілкувалися діалектами, англо-сакс. або староангл мовою. Назви дніва тижня наслідували назви божеств. Середа – день Водіна (бог війни). Четвер – день Тундера або Тора (бог повітря, грому). 597р. – розпочалася християнізація Брит. о-вів, що тривала до кінця 7 ст. Резиденцією архієпископа стала столиця Кенту – Кентербері. Наприкінці 7 ст. перемогла римо-католицька церква. Церква стала першою національною організацією що об’єднала людей. групи – англи та сакси впливали на вибір етноніма назви держави.

2 Централізація англійської держави та утворення англійської монархії

З кінця 8 ст. посилюється прагнення до централізації через появу ворога – норманів (датчани, вікінги). Достатньо далеко від ворога знаходився Весекс, навколо якого і об’єдналися інші королівства. На чолі став король Альфред. У 829р. більша частина королівств об’єдналася у єдину А..

В 60 рр. 9 ст. розпочинається скандинавське вторгнення, внаслідок чого Альфред підписав з ними договір про розподіл держави по р.Темзі: Пд. Зх залишався за англо-саксами, Пн Сх. переходив датчанам – ця територія була наз. Область Данського Права. Англо-сакси сплачували податок – данські гроші (1-ий постійний податок в Англії).

З доби Середньовіччя територія ділиться на 3 частини: Пд – Англія, Зх – Вельс, Пн – Шотландія. Підставою для цього поділу стали етнічні кордони англо-саксонського і кельтського населення. А. – територія англо-сакс. завоювання, Вельс та Шотландія – за кельтами.

11-13 ст. А. перебувала під іноземним пануванням. Спочатку це були нормани. В 1 пол. 11 ст. англ.. королем стає Едвард Сповідник (1042-1060). Саме на цей час було досягнуто об’єднання всіх англо-сакс. земель. Він вважається засновником Вестмінстерського абатства. Після його смерті з’явився новий ворог – Нормандія. Її король Вільгельм заявив про своє право на англ. престол і у 1060р. він був коронований під іменем Вільгельма Завойовника (1060-1087). Це завоювання посилило королівську владу, політ. єдність країни. Важл. захід короля – Земельний перепис (в народі – Книга страш. суду) - 1,5 млн. осіб.

11-13 ст. В Англ. королівстві сформувалася Ленна монархія (лен – феодальне пожалованіє). Взаємини складалися за формою Сюзерен-васал. Король – носій вищої військової і судової влади. Офіційною мовою стала французька. З 1204 р. А. правили Анжуйські королі. Ця династія утв. завдяки шлюбу правнучки Вільгельма 1 - Матильди з сином графа французької провінції Анжу – Гтфрідом (Жоффруа). Він мав звичку носити на шлемі рослину з лат. planta genista, тому отримав прізвисько Плантагенет, що призвело до появи Плантагенетської династії (до 1399р.).