Література

1. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996р. №86/96 (із змінами, внесеними згідно із Законами ... № 2745-ІІІ від 4 жовтня 2001р. ).

2. Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів/За редакцією П.Д.Біленчука, О.Ф.Філонюка, І.В. Яковенка. - Київ: Атіка, 1999. - 464с.

3. Залетов А.Н. Страхование в Украине / Под редакцией д.э.н. Слюсаренко О.О. – К.: Международная агенция “ВееZone”, 2002. – 452с.

4. Залєтов О.М. Страхування/За редакцією д.е.н. О.О.Слюсаренко. – К.: Міжнародна агенція “ВееZone”, 2003. – 320с.

5. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. - 321с.

6. Основы страховой деятельности: Учебник/Отв. ред. проф. Т.А. Федоровой. - М.:БЕК, 2001. - 768с.

7. Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільсько­госпо­дарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №1000.

8. Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003р. №590.

9. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посібник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 400с.

10. Страховое дело:Учебник / Под ред. проф. Рейтмана Л.И. - М.: РоСТо, 1992. - 526 с.

11. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець.- Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

12. Шихов А.К. Страхование: Учеб. пос. для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 431 с.

Питання для самоконтролю

1.На які групи поділяють об’єкти страхування майна сільськогосподарських підприємств?

2. Які найбільш типові ризики передбачаються договорами страхування:

1. врожаю;

2. тварин;

3.В чому полягає різниця між збитком і страховим відшкодуванням?

4.Які існують методики визначення збитку зі страхування врожаю?

5. Чим зумовлені особливості страхування врожаю і тварин?

6. На який випадок здійснюється страхування тварин?

7. Що є предметом страхування в сільськогосподарському страхуванні?

8. Дати визначення «індекс погоди»?

9. Дати визначення «індекс врожайності»

10. Дати визначення поняттю «страхування врожаю»

Лекція №11 Тема лекції: «автотранспортне страхування» План лекції

1. Страхування транспортних засобів

1. Страхування транспортних засобів

Страхування транспортних засобів є поширеною підгалуззю майнового страхування. Відповідні види страхування транспортних засобів створювалися і розвивалися в міру появи і розвитку відповідних видів транспорту. Морське страхування (страхування суден і перевезених ними вантажів) є самим раннім видом транспортного страхування, воно виникло в Італії в XVI ст. Великий внесок у його розвиток зробила Великобританія (Указ про морське страхування 1601 р. і Закон про морське страхування 1906 р.). Страхування засобів залізничного транспорту почало застосовуватися в XVIII ст. Страхування засобів автотранспорту починає існування наприкінці XIX ст. і в даний час є найбільш масовим видом. Страхування повітряних суден почалося на початку XX ст. (перший страховий поліс Ллойда в Лондоні видано у 1919 р.).

Небезпеки, що супроводжують транспортну діяльність, впливають на транспортний засіб, вантаж (багаж), водіїв і пасажирів, третіх осіб. Історично страховики починали здійснювати страхування окремо транспортних засобів і перевезених вантажів (багажу), а потім водіїв (пасажирів) і відповідальності власників(перевізників) транспортного засобу за заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну третіх осіб (включаючи пасажирів). В Україні відповідно до державних вимог ліцензування страхової діяльності необхідно одержати окремі ліцензії на майнове страхування транспортного засобу, особисте страхування від нещасних випадків водіїв (пасажирів) і страхування відповідальності власника (перевізника).

Оскільки в практиці транспортного страхування достатньо широко застосовується комбінація видів, то в Україні це здійснюється шляхом укладання комбінованого договору страхування, що включає в різноманітних сполученнях страхування засобу транспорту і перевезеного вантажу (багажу) із вартістю транспортування (фрахту), а також страхування відповідальності власника (перевізника), страхування від нещасних випадків.

По існуючій в Україні класифікації видів страхування, що ліцензуються, виділяють такі види майнового страхування транспортних засобів:

- страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного);

- страхування засобів залізничного транспорту;

- страхування засобів водного транспорту;

- страхування засобів повітряного транспорту.

Страхування засобів транспорту, що передбачає відшкодування збитку, нанесеного страхувальнику при ушкодженні, знищенні (загибелі) або втраті тільки самого транспортного засобу (без страхування вантажу, багажу і страхування відповідальності) у страховій практиці називається страхуванням каско (каско повітряного (водного) судна або автокаско).

Страхування транспортних засобів - один із видів автотранспортного страхування, об'єктами якого виступають механізовані й інші засоби транспорту.

Транспортне страхування представлене страхуванням транспортних засобів (“КАСКО”) і вантажів, що ними перевозяться (“КАРГО”). Страхування цих видів здійснюється як в обов'язковій та добровільній формі. До обов'язкових відноситься страхування засобів авіаційного тра­нспорту, а страхування наземного, водного транспорту і вантажів здійснюється в добровільній формі.

На страхування приймаються: автотранспортні засоби, підмети реєстрації органами МВС; автомобілі, у тому числі з причепами промислового виробництва; мотоцикли, моторолери, мотоколяски, мопеди з робочим обсягом двигуна не менше 49,8 см³; водяний транспорт, що підлягає реєстрації спеціальними органами; вітрильні, моторні човни (крім надувних); моторні, вітрильні, моторно-вітрильні катера і яхти.

Основний договір страхування транспортного засобу укладається терміном на один рік або від 2 до 11 місяців, додатковий - на термін, що залишився до кінця дії основного договору.

Страхування проводиться від:

1) викрадення транспортного засобу - по його вартості (з урахуванням зносу);

2)знищення транспортного засобу - по вартості (з урахуванням зносу) за відрахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання;

3) ушкодження транспортних засобів - по вартості ремонту в такому порядку: вартість нових частин, деталей зменшується відповідно відсотку зносу, зазначеному в договорі страхування. До отриманої суми додається вартість ремонтних робіт, а потім відраховується вартість залишків, придатних для подальшого використання, переоцінених по відсотку зносу і ступеню їхнього знецінювання.

У суму збитку включається також витрата по порятунку транспортного засобу (у т. ч. порятунок людей), по транспортуванню до найближчого ремонтного пункту або постійного місця проживання страхувальника.

У страхуванні автотранспорту використовується комбіноване страхування - страхується не тільки транспортний засіб, але і відповідальність автовласника, а також багаж і додаткове устаткування.

Даний вид страхування здійснюється в двох варіантах:

1) із повним відшкодуванням збитку і сплатою платежу по тарифі;

2) із власною участю страхувальника у відшкодуванні збитку (франшизою) на визначену суму і сплатою платежу по тарифі.

Повне страхування (від усіх ризиків) - найбільше широке страхове покриття, що передбачає відшкодування страхувальнику збитків, викликаних втратою або ушкодженням застрахованого транспортного засобу, фізичними травмами людей і ушкодженням майна третьої сторони.

Транзитне страхування укладається на термін до 30 днів для забезпечення страхового захисту на час перегону транспортного засобу до місця призначення.

Страхування морських судів - вид морського страхування, що забезпечує страховий захист судовласників і інших осіб, що мають відношення до експлуатації судів, у випадку нанесення збитку, загибелі або іншого збитку їхнім майновим інтересам у зв'язку з експлуатацією судів.

Даний вид страхування майнових інтересів базується на таких принципах:

1) наявність майнового інтересу;

2) найвищий ступінь довіри сторін (клієнт зобов'язаний повідомити страховику всю інформацію про застрахований об'єкт, що дозволяє встановити конкурентоспроможні умови страхування);

3) наявність причинно-слідчого зв'язку збитку і події, яка визвала його;

4) виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

5) суброгація - виплатив страхове відшкодування, страховик одержує усі права клієнта і вживає заходів до відшкодування збитку з третіх винних осіб.

Обсяг страхової відповідальності поширюється на збитки судновласників, які пов'язані:

1) із фізичною загибеллю, ушкодженням і поломками корпуса, машин або устаткуванням судна, в результаті шторму, затоплення і перевороту судна, торкання інших судів, пожежі, вибуху, крадіжки з боку сторонніх осіб та інше.

2) із виникненням відповідальності перед третіми особами в результаті шкоди, заподіяної іншому судну або його майну, загальної аварії, рятувальних робіт.

3) із витратами судновласників по зменшенню розміру збитку в результаті загальної аварії, що підлягають розподілу між судном, вантажем пропорційно їхньої вартості, а також витрат, пов'язаних із запобіганням небезпеки, наприклад, змушений захід у порт-сховище, частини вантажу для зняття судна з мілини.

Ставка страхової премії при страхуванні морських судів виражається у відсотках від страхової суми за договором і залежить від розмірів і віку судна. Розмір ставки страхової премії обернено пропорційний розміру франшизи, рівень якої в різних країнах різноманітні і залежать від вартості і типу судна (на українському ринку франшизи низькі - 5 тис. $ по кожному страховому випадку, на англійському - 50 тис. $).

Страхування повітряних судів - вид авіаційного страхування, який включає страхування різноманітних видів відповідальності експлуатантів повітряних судів, власників (операторів) аеропортів і ангарів, виробників літальних апаратів і ін. продукції авіаційно-промислового комплексу і галузей, пов'язаних з авіацією.

Суб'єктами страхування повітряних судів є комерційні авіаперевізники і експлуатанти, що займаються багатьма видами повітряних робіт, аероклуби, авіазаводи, різноманітні організації, фірми, що займаються продажем і перепродажем авіатехніки, часткові власники повітряних судів.

Об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, пов'язаний із цілістю повітряних судів його корпуса, включаючи крила і хвостову частину, шасі, електричні, гідравлічну, навігаційну системи, і радіоустаткування, встановленого усередині або на корпусі повітряного судна.

У практику найбільше поширені комбіновані поліси по страхуванню повітряних судів, у яких включається умови:

1) продажі повітряного судна (повітряне судно рахується зниклим без звістки і страхового відшкодування виплачується, якщо про нього після зльоту немає звістки протягом 15 днів і більш);

2) змушеної посадки і витрати по порятунку повітряного судна, у зв'язку з форс-мажорними обставинами і неможливості зльоту з місця посадки - відшкодовуються витрати по забезпеченню зльоту повітряного судна;

3) вартості ремонту ушкодженого повітряного судна (обмовляються умови і межі відшкодування витрат, якщо визнане, що ушкодження мало місце внаслідок страхового випадку);

4) установлення повної загибелі повітряного судна;

5) право на абандон (відмова страхувальника на користь страховика від своїх прав на застраховане майно з метою одержання страхового відшкодування в розмірі страхової суми).

Страхова сума страхування повітряного судна встановлюється в розмірі, яка не перевищує дійсної вартості судна на момент укладення договору страхування.

У випадку оренди, лізингу, придбання повітряних судів у кредит, в умови страхового договору включаються обмовки, що захищають інтереси сторін - учасників відповідних правовідносин (орендних, кредитних).

Страхування засобів авіаційного транспорту здійснюється на підставі Порядку і правил обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіа­ції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1535 від 12 жовтня 2003 року. Цим документом передбачено здійснення 5 ви­дів обов'язкових страхувань, з числа котрих до майнових видів відносить­ся страхування повітряних суден.

Страхувальником виступає власник або експлуатант повітряного судна. Страховими ризиками є повна загибель судна або пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції. Повною загибеллю вважаєть­ся:

– повна втрата судном здатності виконувати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій або у разі технічної неможливості або економічної недоцільності виконати його ремонт;

– втрата судна у зв'язку з вимушеною посадкою на місцевість, не придатну для зльоту судна або економічною недоцільністю його евакуації;

– зникнення безвісти судна, яке здій­снювало плановий політ, не прибуло до пункту призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали результатів або розшук офіційно при­пинено до закінчення зазначеного терміну.

Страхова сума за договором не повинна бути меншою, ніж балансова вартість судна. Страхові тарифи вста­новлюються у відсотках до страхової суми і максимально становлять:

• для суден з максимальною злітною масою до 15 000 кг – не більше 8 відсотків;

• для суден з максимальною злітною масою від 15 001 кг і більше – не більше 6 відсотків;

• для вертольотів – не більше 10 відсотків.

Страховий платіж визначається стандартно.

Збиток визначається на підставі технічного акту огляду судна після його пошкодження та документів, які обґрунтовують суми витрат на ремонт, а в разі загибелі – акт списання повітряного судна. Страхове відшкодування виплачується в розмірі вартості ремонту або в розмірі страхової суми.

До наземного транспорту відноситься автомобільний та залізнодорожний. Найбільш поширеним видом страхування на них є добровільне страхування корпусів транспортних засобів, зокрема корпусів автомашин (автокаско).

Договори страхування автокаско укладаються, як правило на один рік. Найбільш типовим ризиком є знищення, пошкодження або втрата транспортного засобу внаслідок:

1. дорожньо-транспортного випадку (ДТВ);

2. викрадення (угон);

3. протиправних дій третіх осіб;

4. вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ.

Укладення договору на усі три ризики називається «повним каско», на один або два – «частковим каско».

Машина перед страхуванням обов'язково оглядається спеціалістом страхової компанії (андеррайтером) з метою оцінити її стан, вартість, і визначити страховий тариф. Останній залежить від кількості ризиків, типу і марки машини, терміну її експлуатації та вартос­ті, а також тривалості стажу водія.

Страхові випадки. Цей вид страхування покриває збитки аварійного характеру, тобто такі, що виникли несподівано й непередбачено, призвівши до ремонту чи заміни застрахованого майна.

Машини страхуються від пошкодження чи знищення з таких причин:

• помилки в конструкціях та розрахунках, помилки під час монтажу, дефекти лиття та матеріалу;

• помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, злий намір;

• дії відцентрової сили;

• коротке замикання та інші електричні ризики;

• нестача води в парогенераторах;

• фізичний вибух;

• буря, мороз, льодохід.

Винятки. Страхове відшкодування не виплачується, якщо шкоду майну завдано з таких причин:

• воєнні чи подібні до них події, усі види громадського безладдя, а також дії страйкарів чи робітників і службовців, що підпадають під локаут;

• намір чи груба необережність страхувальника або його пред­ставника;

• ризики, страхування яких передбачено іншими видами страхування (наприклад, вогонь, блискавка, вибух, спричинений хімічною реакцією, крадіжка, злом та крадіжка зі зломом);

• затоплення, повінь, землетрус, просідання ґрунту, зсув;

• дії наземних, водних та повітряних транспортних засобів;

• спрацювання внаслідок звичайного використання чи експлуатації, а також дія кавітації, ерозії, корозії та накипу;

• помилки або несправності, що існували на момент укладання договору страхування і про які страхувальник знав чи мав знати;

• помилки чи недостачі, за які несе відповідальність постачальник (у рамкам гарантійних зобов’язань).

Страхова сума. Страхова сума у страхуванні машин завжди встановлюється відповідно до нової відновлювальної вартості машин, яка містить вартість нової машини, митний збір, а також витрати на транспорт та монтаж. Це пов’язано з тим, що страхувальникові відшкодовуються всі витрати на ремонт без урахування фактичного зносу. Якщо змінюється страхова вартість, наприклад за рахунок підвищення цін, то страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика, щоб уникнути неповного страхування.

Страхова премія. Ставки премій у страхуванні машин визначаються окремо за кожним типом машин. Порівняно з іншими видами страхування (наприклад, із вогневим страхуванням), премії можуть здаватися високими, що зумовлюється підвищеною частотою страхових випадків у цій галузі.

Умовою укладення договору страхування, особливо на престижні та дорогі машини, є наявність протиугонних засобів і сигналізації. В ряді випадків у договори вносяться обмеження відповідальності за ви­крадення автомашини зі стоянки, котра не охороняється. Дуже часто до договору страхування вимагаються кольорові фото, зроблені з різних боків машини.

Страхова сума встановлюється на підставі згоди сторін, але не вище її дійсної вартості.

Дуже часто страхові компанії застосо­вують підвищувальні коефіцієнти за вік водія і знижувальні – за водіння без аварій протягом двох років при умові страхування в одній і тій же компанії. Мінімальна кількість корегуючих коефіцієнтів – 1-2, мак­симальна – до 10. Сумарний страховий тариф за повним каско в Україні коливається від 4-5 до 10-12 відсотків. На українському страховому ринку, страхові компанії застосовують переважно безумовну франшизу в розмі­рі від 0,2 до 15 відсотків, встановлюючи її до окремих ризиків.

Збиток визначається в розмірі вартості ремонту транспортного засо­бу. Підставою для цього є довідки з ДАІ про випадок, фотографії пош­кодженого засобу, а також кошторис вартості ремонту та пов'язаних з ним витрат (втрата товарного вигляду, перефарбування та ін.). Визначення вартості матеріального збитку здійснюється на підставі Методики товарознавчої експертизи дорожніх транспортних засобів. У зв'язку зі значною трудомісткістю визначення збитків в останні роки для цього використовується комп'ютеризована система Audatex.

На страховому ринку часто пропонуються страхові продукти з різними страховими програмами.

Страхування може здійснюватися за повною або пропорційною відповідальністю на підставі дійсної вартості транспортного засобу. Якщо автомашина страхується за пропорційною системою, мінімальна величина відповідальності компанії повинна становити не менше 50 відсотків вартості транспортного засобу. Договори страхування укладаються, як правило, на один рік, хоч не виключається і більший тер­мін дії договору, який відповідає терміну дії кредитної угоди. Програми передбачають однаковий набір ризиків, до яких відносяться знищення, пошкодження або втрата транспортного засобу унаслідок дорожньо-транспортного випадку, викрадення (угону), протиправних дій третіх осіб та інших випадкових подій. До останніх відносяться стихійні лиха, град, пожежа унаслідок удару блискавки, вибух, падіння на транспортний засіб інших предметів. Програмами враховується або не враховується зноше­ність транспортного засобу віком до 5 років, відсутні обмеження щодо зберігання транспортного засобу в нічний період, передбачається його використання на підставі довіреності, не вимагається довідка з ДАІ про дорожньо-транспортний випадок, якщо пошкоджені тільки фари, перед­нє, заднє або бокове скло. Програми відрізняються тарифами, величи­нами франшизи та витратами на транспортування пошкодженої автома­шини. Тарифи встановлюються у відсотках від страхової суми і залежать лише від вартості автомашини та програми.

Легкові автомашини страхуються віком до 8-10 років та вантажні автомашини віком до 10-15 років. За ризиком «Викрадення» («Угон») переважно страхуються лише автомашини, обладнані протиугонними пристроями та охоронною сигналізацією. Не підлягають страхуванню автомашини зі значними механічними та корозійними пошкодженнями, стан яких не відповідає вимогам стандартів та правил технічної експлуатації, канатно-тросовий транспорт, транспортні засоби, які обслуговують аеропорти та аеродроми, а також транспортні засоби, спеціалізовані на перевезенні вибухонебезпечних речовин, хімікатів та речовин у газоподібному чи скрапленому стані та речовин під тиском.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо транспортний засіб був втрачений, знищений або пошкоджений унаслідок вчинення навмис­ного злочину або був знаряддям злочину, в умовах воєнних дій чи заходів або їх наслідків, унаслідок проявів громадянської війни, народних заво­рушень або конфіскацій, прямого чи непрямого впливу атомного вибуху, радіації чи радіоактивного випромінювання, управління транспортним засобом в аварійному стані, в стані алкогольного, токсичного або нарко­тичного сп'яніння, не підпорядкування представникам органів державної влади, перевезення транспортного засобу як вантажу, буксирування транспортного засобу з порушенням правил дорожнього руху та будь-якого його використання не за призначенням відповідно до технічних умов експлуатації, визначених заводом-виробником.

При настанні страхового випадку, страхувальник повинен негайно повідомити про це Держа­вну автомобільну інспекцію (ДАІ) та не пізніше двох робочих днів – страхову компанію або її філію. Повідомлення про випадок будь-якими засобами зв'язку у письмовій формі в страхову компанію теж повинно бути поданим протягом двох днів. Після повідомлення страхувальник повинен представити пошкоджену автомашину для огляду, на підставі якого страховик складає Акт огляду. В деяких випадках здійснюється експертиза транспортного засобу (детальний огляд з перевіркою причин випадку і величин пошкоджень).

Документами на виплату є заява про виплату, договір страхування та пакет документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб, настання страхового випадку та величину збитків. Особа, яка управляла транспортним засобом у момент випадку, підтверджує це свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, правами водія, який керував транспортним засобом у момент випадку та документом, що засвідчує його особу. Настання випадку підтверджується документами ДАІ або судового органу з описом місця, часу, причин, обставин і наслідків випадку. Якщо автомашина була пошкоджена стихійним явищем, дода­ється довідка метеорологічної служби або Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Величина збитків визначається на підставі акту огляду або акту експертизи, висновку аварійного комісара страхо­вика або спеціаліста – автотоварознавця експертної установи, деталізованих розрахунків ремонтного підприємства, якщо ремонт на ньому здійснювався за згодою страхової компанії.

В випадку викрадення транспортного засобу додатково додаються довідки, постанови, рішення, вироки, видані органами внутрішніх справ, суду або прокуратури, які підтверджують місце, час, причини, обставини і наслідки викрадення, опис транспортного засобу та норми закону, згідно якого порушена кримінальна справа за ознаками крадіжки, грабежу або розбою, усі оригінальні комплекти ключів та пультів управління протиугинними і охоронними пристроями та засобами.

Величина страхового відшкодування визначається з врахуванням обсягу відповідальності страхової компанії, величини франшизи та інших умов згідно договору страхування. Відшкодування зменшується або і не виплачується, якщо страхувальник:

• не заявив при укладенні договору про водіння автомашини водієм зі стажем менше трьох років або передав машину для водіння довіре­ній особі;

• несвоєчасно повідомив про страховий випадок без поважних при­чин;

• здійснив ремонт пошкодженого транспортного засобу на ремонтно­му підприємстві без узгодження зі страховиком.

До страхового відшкодування не включається вартість робіт для усунення пошкоджень, які існували до випадку, з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу, робіт, пов'язаних з переобладнанням транспортного засобу, витрат на паливно-мастильні, миючі та фільтруючі матеріали, заправні технологічні рідини і гази та гальмівні колодки.

Якщо в результаті випадку мала місце повна фактична або конструктивна загибель транспортного засобу, або коли вартість відновлювального ремонту перевищує 70-80 відсотків його дійсної вартості, виплата відшкодування здійснюється на умовах «повна загибель» за одним з двох варіантів.

У випадку викрадення транспортного засобу 30-40-50 відсотків страхового відшкодування виплачується на підставі копії постанови про відкриття кримінальної справи, а решта (за винятком безумовної франшизи) виплачується після закінчення розслідування за умови, що актами органів дізнання, досудового слідства чи судом достовірно встановлено факт ная­вності злочину та достовірно встановлено обставини, які виключають вину страхувальника чи його зацікавленість у здійсненні злочину. Підставою для виплати в цьому випадку є документ про припинення або про зупинення кримінальної справи, довідка органів досудового слідства про притягнення до відповідальності обвинуваченої особи або про винесення обвинуваль­ного вироку та передачу справи до суду.

Після отримання усіх необхідних документів рішення про виплату відшкодування приймаються протягом 10-15 робочих днів. Виплата відшкодування здійснюється протягом 5 чи 10-денного терміну.

Страхування вантажів належить до найдавніших видів страхуван­ня. Воно розпочалося в середні віки на морському транспорті, де вантаж отримав загальну назву «карго».

Вантажі перевозяться водним (морським і річковим), назем­ним (автомобільним, залізничним і трубопровідним) та повітряним транспортом. Найбільшого по­ширення страхування набуло на водному, автомобільному і авіаційному транс­порті.

Незалежно від виду транспорту страхування вантажів здійснюється в добровільній формі.

При перевезеннях вантажів в межах України страхові суми встановлюються не вище вартості вантажів. Страхові тарифи залежать від виду транспорту, виду вантажу, тари і упакування, маршруту перевезення, іно­ді – віддалі перевезення і вартості вантажу.

Страхові тарифи знаходяться в межах від 0,1 до 2 відсотків вартості ван­тажу. В окремих випадках за страхування вантажів, які швидко псуються, застосовуються тарифи величиною від 3,5 до 6,3 відсотка.

Причини страхового випадку встановлюються на підставі актів експерт­них комісій. У випадку дії стихійних сил природи обов'язковою є наявність довідок гідрометеорологічних бюро. Збитки визначаються за величиною пошкоджень вантажу.

Величину збитків визначають такі фахівці, як – аварійні комісари. Збитки при морських перевезен­нях визначаються залежно від того, яка аварія трапилась – загальна чи окрема.

Величина збитків може збільшуватися на витрати, пов'язані з рятуванням вантажу.

Особливістю страхування вантажів є термін дії договорів. Вони можуть укладатися на окремі партії вантажів (разові договори тривалістю від 1-2 до 10-15 днів) і на усю продукцію, відвантажувану продавцем чи виробником (генеральні договори на квартал, півроку або рік), тобто на рейс і на термін.

Страхування вантажів - захист майнових інтересів власників вантажів або осіб, що несуть матеріальну відповідальність за вантаж.

Учасниками перевезення є:

1) відправник (вантажовідправник) - фізична або юридична особа, що відправляє приналежний йому вантаж із пункту відправлення в пункт призначення;

2) одержувач - фізична або юридична особа, що має право одержати цей вантаж у пункті призначення;

3) перевізник - фізична або юридична особа (транспортна організація), що володіє транспортним засобом або орендує його.

4) експедитор - юридична особа, що забезпечує координацію і взаємодію всіх сторін, залучених у перевезення, здійснення перевалочних операцій і інших послуг, пов'язаних із договором перевезення.

Міжнародні поставки вантажів здійснюються на основі «Правил ІМСОТЕРМS-2010».

Договори транспортного страхування вантажів укладаються: 1) із відповідальністю за всі ризики; 2) із відповідальністю за часткову аварію (відшкодовуються збитки від повної загибелі усього або частини вантажу); 3) без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії.

Страхові премії диференціюють за видами транспортування і типам страхової відповідальності. Вони залежать від місця перебування вантажу під час перевезення водяним транспортом (у трюмі або на палубі), а також інших умов перевезення (дальності, напрямку і району плавання, конструкції, віку і стану транспортних засобів). Для торгових судів ставки різняться в залежності від їхньої спеціалізації (танкери, лісовози, зерновози, контейнеровози).

Особлива увага в договорі приділяється періоду страхування (тимчасовий ліміт дії страхового покриття на одне перевезення) і поширенню відповідальності на окремі транспортні операції, при яких ризик ушкодження або втрати товару може зростати: навантаження, розвантаження, проміжне збереження.

Норми природної втрати вантажу в процесі транспортування звичайно використовується для визначення франшизи.

Страхування фрахту, тобто плата за перевезення вантажу має свою специфіку, оскільки воно в інтересах як перевізника (судновласника), що не одержить фрахти у випадку недоставляння вантажу (загибелі судна), так і вантажовласника, який повинний буде оплатити фрахт при доставці вантажу, навіть якщо він ушкоджений.

У практику часто використовуються генеральні поліси терміном на один рік. Генеральний поліс скорочує адміністративні витрати на ведення справ, спрощує розрахунки по оплаті страхової премії, і оформляється лише для страхувальника, що має тверді замовлення, щодо установленого обороту і номенклатури вантажів і може надати графік постачань або зразковий місячний оборот, підтверджуючи їх документально.

При настанні страхового випадку, страхувальник зобов'язаний протягом доби повідомити про нього страховику, який у свою чергу, не пізніше чим через три дні після одержання відповідних документів повинний приступити до упорядкування страхового акта і визначенню збитку.