
- •1. Поняття терміна «культура».
- •2. Ґенеза терміна «культура».
- •3. Структура культури.
- •5.Субкультура та її функції
- •6 Класичні філософські концепції розвитку культури
- •7.Українська культура у контексті світової культури
- •11. Українська національна ідея та ідейний зміст української культури.
- •13 Періодизація української культури
- •14. Трипільська культура. Основні здобутки
- •15. .Культура кіммерійців,скіфів,сарматів та грецьких поселень.
- •17. .Доба зарубинецької культури.Розвиток матеріальної і духовної культури.
- •18. Доба Черняхівської та Київської культури. Господарський, культурний розвиток.
- •21. Розвиток мистецтва Київської Русі : архітектура і малярство. Візантійський стиль.
- •22. Писемність, літописання, література Києвської Русі
- •24. Умови культурного розвитку України в складі Литовсько-Руської і Польської держави.
- •33. Острозька академія. Діяльність Смотрицького, Дем'яна Наливайка, Василя Суразького
- •34. Києво – Могилянська академія, її культурно – просвітня діяльність.
- •35. Розвиток освіти в Україні у 2 половині 17-18 ст. Створення колегіумів, університетів, поч.. Шкіл.
- •36. Книгодрукування в Україні у 17-18 ст. Діяльність друкарень.
- •40. Образотворче мистецтво в Україні 17-18 ст. Творчість Кондзилевича, Рутковича, Петрахновича, Левицького, Боровиковського, Мартоса.
- •41. Театр і музика в Україні в іі пол.. 17-18 ст. Творчість Березовського, Веделя, Бортнянського.
- •42. Історичні літописи Самійла самовидця, Грабянки, Величка. Думи і пісні.
- •46. Розвиток музики в Україні у хіх ст. Творчість с.Гулака – Артемовського, п. Нішинського, м.Лисенка, м.Леонтовича, м.Вербицького.
- •47. Розвиток театрального мистецтва в Україні у хіх ст. Творчість корифеїв українського театру: м.Кропивницького, братів Тобілевичів, м.Заньковецької.
- •51. Фольклористика й етнографія. Розвиток української науки: п.Чубинський, п.Житецький, м.Зібер, с. Подолинський, п. Юркевич та ін.
- •52. Розвиток укр. Літератури 19ст. : провідні тенденції та художні стилі.
- •54 Культурний поступ на західноукраїнських землях у хіх ст
- •55. Кирило-Мефодїївське товариство й культурне самоствердження української нації.
- •56. Українська етнографія та історія: м. Грушевський, д. Яворницький, д. Багалій, в. Хвойка, о. Єфименко. Українське сходознавство: а. Кримський.
- •57. Національно-культурне піднесення 20-х років в Україні: українізація освіти, науки, розвиток мистецтва.
- •58. Література на тлі нових національних і соціальних реалій: літературні течії і гуртки 20-х рр.
- •59. Ідейно-політична боротьба за оновлення української літератури. Творчість м. Хвильового.
- •60.Новаторське сценічне мистецтво в 20-30 роки. Лесь Курбас і його театр.
- •61. Оновлення українського образотворчого мистецтва, футуристичні та експресіоністичні захоплення й експерименти.
- •62. Утворення Української академії наук; науково-організаційна робота в.Вернадського, м. Грушевського, а. Кримського, с. Єфремова, м. Василенка, м. Яворського.
- •63. Культуротворча робота української еміграції в 20-30 рр.
- •65. Становлення та розквіт українського кінематографу/ с. Параджанов, і. Миколайчук, ю. Іллєнко/ в 60-ті рр.. Та його занепад.
- •67. Розвиток музичного мистецтва у 20 ст.: Верьовка, Ревуцький, Людкевич, Майборода, Лятошинський, Скорик, Дичко.
- •69 Молодіжна музична культура 70-80-х рр
- •72. .Культурне життя України в 30-х рр. "Розстріляне відродження".
- •73. Українська культура в період політичної відлиги.
- •75. .Особливості українського національного відродження у 90-х рр. XXст.
- •86.Розвиток освіти в урср Освіта у перші роки становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.)
- •87 Розвиток науки в Україні в радянський період
1. Поняття терміна «культура».
Культурні процеси і явища відрізняються складністю і багатоплановістю. Тому у сучасній науці нараховується декілька сотень визначень культури. Деякі з них широко відомі: культура - це сукупність досягнень людства; все багатство матеріальних і духовних цінностей; це інтегральний образ, що об'єднує науку, освіту, літературу, мистецтво, мораль, уклад життя при визначальній ролі світогляду. У таких визначеннях міститься вказівка і перелік елементів культури.
Термін «культура» у початковому його тлумаченні не позначав якогось особливого предмета, стану або змісту. Він був пов'язаний з уявленнями про дію, зусилля, спрямовані на дію чогось, і тому вживався з певним доповненням, позначаючих завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму тощо.
Специфіка культури як якісної характеристики духовно-практичного освоєння людиною світу (зовнішнього та власного, внутрішнього) відбивається у тому, що вона (культура) свідчить, в якій мірі людина стала для себе та інших людиною, як вона відчуває та усвідомлює себе такою. Культура відповідно, в такій же мірі, як і праця, робить людину людиною. Але якщо праця — це єдина соціальна субстанція, що створює людину та розвиває її сутнісні сили, то культура є єдиною соціальною мірою, демонструючи, в якій мірі людина стала людиною. Інакше кажучи, культура є якісна характеристика розвитку суспільства
Зараз культура — це складний суспільний феномен, що відіграє величезну роль у життєдіяльності людини: праця, побут, дозвілля, спосіб життя як окремої особи, так й усього суспільства, менталітет тісно пов’язані з рівнем розвитку культури.
Отже, культура — це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений продуктами матеріальної й духовної праці,системою соціальних норм й настанов, духовними цінностями, сукупністю відносин людей з природою, між собою та ставленням до власної особистості, це система життєвих орієнтацій суб’єкта.
Поняття «культура» вживається:
— для характеристики певних історичних епох (первісна культура, антична
культура, середньовічна культура і т. ін.);
— для визначення конкретних людських спільнот, народностей, націй (україн-
ська культура, культура племені майя, американська культура тощо);
— для визначення специфічних сфер життєдіяльності (культура праці, політич-
на культура, художня культура), у вужчому смислі — як сфера духовної життєдія-
льності людей;
— як сумарний термін, що характеризує предметні результати діяльності людини:
машини, споруди, результати пізнання, твори мистецтва, норми моралі й права і т. ін.).
2. Ґенеза терміна «культура».
Поняття “культура” складне і багатогранне. Чимало філософів та інших дослідників давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово “культура” латинського походження і означає “обробіток”, “догляд”.
Таке значення слова «культура» — «землеробство» — пішло у минуле. Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон, Колумелла (І ст. до н. е.). Вони пропонували такі способи організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів. Слово «культура» набуло багатозначності у знаменитого римського оратора і публіциста Цицерона. У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого – засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму.
Пізніше слово “культура” все частіше починає вживатися як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому розумінні воно увійшло по суті у всі європейські мови. У середні віки поняття “культура” асоціюється з міським укладом життя, означав термін «Цивілізація», а пізніше, в епоху Нарешті, у ХVІІ ст. слово “культура” набуває самостійного наукового значення, хоча переважає думка, до культуру розуміли, як розум, свідомість.
Український філософ Г.Сковорода вперше поставив питання про культуру як окремий, незалежний від природи, символічний світ, у якому вищі цінності людського буття, все святе і божественне, розкриваються і побутують у символічній формі.
Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення культури. У світовій літературі можна знайти більш як 500 визначень поняття “культура”. Ось деякі з них:
Культура – все те, що є результатом людської історії.
Культура – як міра людяності людини.
Культура – все те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи.
Культура – це матеріальний і духовний прогрес як індивідів, так і різноманітних соціально-національних спільнот.
Культура – водночас історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у матеріальних і духовних цінностях, створених самою людиною.