4. Цілі та цільовий підхід у менеджменті . Місія і цілі управління.

Цель деятельности - это желаемое состояние объекта управления через определенное время.

Цели устанавливаются на основе следующих принципов: конкретности и измеримости; достижимости и реальности. Недостижимые цели не поддаются мотивации, но и реализация легких целей плохо мотивируется, следовательно, цели должны соответствовать способностям работников; наличия сроков исполнения; эластичности целей, возможности их корректировки.

Этот принцип особо актуален в наших постоянно меняющихся условиях. Цели предприятия могут быть краткосрочными, среднесрочными и долгосрочными.

Краткосрочные цели определяются не больше, чем на квартал или год. Это может быть и увеличение ассортимента на торговом предприятии, и продажа залежавшегося товара в определенные сроки, и т. д.

Среднесрочные цели устанавливаются на срок от года до трех лет. Это и увеличение мощностей, и улучшение качества.

Долгосрочные цели определяются на срок от трех до десяти лет. Они могут включать освоение новых рынков, универсализацию производства и др.

Миссия - это причина существования предприятия.

Миссия определяется в процессе стратегического планирования, она и является основной стратегией предприятия, в соответствии с которой строится вся остальная деятельность. Ее принятие позволяет четко определить назначение деятельности данного предприятия и не дает руководителям возможности ориентироваться на личные интересы. Например, Генри Форд определил миссию своего предприятия как предоставление людям дешевого автотранспорта.

Выбор миссии придает деятельности предприятия стабильность, так как определяются основные принципы его работы. Миссия позволяет организации быть гибкой и в случае необходимости изменить ее профиль.

Для выбора миссии предприятию необходимо четко определить, кто будет являться его клиентами и какие потребности покупателей оно будет удовлетворять. На основе миссии определяются цели деятельности.

После установления миссии и цели предприятие может приступать к дальнейшей деятельности.

4. Методика побудови дерева цілей. Ранжування цілей.

Орг-ція на ринку діє відповідно до комплексу цілей, які утворюють певну ієрархічну систему.

Ієрархію очолює місія як результат стратегічного бачення орг-ції та ії місця в перспективі. Ієрархія цілей еквівалентна ієрархії менеджменту і проблем орг-ції: ціль вищого рівня відповідно має пріоритет перед ціллю нижчого. Крім того, є цілі, які не можна поставити в ієрархічну залежність одну від одної, тобто вони для менеджера рівноцінні. Але й між ними існує залежність: цілі можуть конкурувати, доповнювати одна одну, бути нейтральними. Конфлікт цілей повинен вирішити керівник відповідного рівня, не виносячи його на рівень співробітників. Практ. реалізація цільового підходу в управлінні викликала необхідність доведення його принципів до кожного конкретного виконавця. Це можна забезпечити за допомогою декомпозиції цілей та завдань, тобто побудовою «дерева цілей», де встановлюються конкретні, кількісно визначені завдання, які покладено в основу конкретних видів робіт.

«Дерево цілей» – це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Основна ідея щодо побудови «дерева цілей» – декомпозиція. Декомпозиція (розукрупнювання) – це метод розкриття структури системи, при якому за однією ознакою ії поділяють на окремі складові. Осн. правило побудови «дерева цілей» – «повнота редукції» – процес зведення складного явища, процесу або системи до простіших складових. Незалежно від системи управління, в якій відбувається встановлення цілей, розрізн. такі основні підходи до організації цього процесу: централізований, децентр. і змішаний.

Центр. підхід до визначення цілей («згори – вниз») передбачає формулювання головних цілей вищим керівництвом організації, а на їхній основі свої цілі вибирають нижчі рівні управління. Цей підхід є логічним способом поділу завдань, сформульованих для всієї організації, на цілі, за досягнення яких відповідають керівники самостійних підрозділів. Водночас усі цілі підпорядковані одній орієнтації, що є істотною перевагою.

Децентр. підхід до визначення цілей («знизу – вгору») передбачає, що цілі нижчих ланок є основою для формулювання цілей вищого рівня, а також більшої самостійності і відповідальності всіх підрозділів і кожного працівника. Такий процес відповідає філософії тих організацій, які декларують залучення до управління працівників усіх рівнів. Прикладом децентр. підходу може бути процедура, яка практикується в японських компаніях. Виконавець приймає рішення, яке потім скеровує на узгодження в усі підрозділи організації, які будуть причетні до його виконання. Кожна зацікавлена особа висловлює свою думку з цього питання. У випадку виникнення неузгодженості, рішення повертається до виконавця.

Змішаний підхід передбачає, що керівники вищого рівня розробляють основні показники діяльності організації на плановий період і доводять їх до відповідних підрозділів, які аналізують свої можливості у виконанні поставлених завдань і при потребі уточнюють їх, а потім повертають для розгляду й затвердження вищому керівництву. Цей підхід заст. на практиці багато зарубіжних прив. фірм. Загалом він об'єднує обидва з описаних вище способів визначення цілей, що до певної міри дає змогу позбутись їхніх недоліків. Таким чином, орг-ція самостійно визначає, який підхід до визначення цілей обрати, але, незалежно від прийнятого підходу, алгоритм його виконання є спільним.