Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответы на менеджмент.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
153.91 Кб
Скачать
  1. Адаптивне керівництво. Загальна характеристика моделі сучасного менеджера.

Різні ситуаційні моделі допомагають усвідомити необхідність гнучкого підходу до керівництва. Щоб точно оцінити ситуацію, керівник повинний добре представляти здатності підлеглих і свою власні, природу задачі, потреби, повноваження і якість інформації. Керівник повинний завжди бути готовим до переоцінки суджень і, якщо необхідно, що відповідає зміні стилю керівництва. Керівник, що хоче працювати як можна більш ефективно, одержати усе, що можна від підлеглих, не може дозволити собі застосовувати якийсь один стиль керівництва протягом усієї своєї кар'єри. Скоріше керівник повинний навчитися користуватися всіма стилями, методами і типами впливу, найбільш підходящими для конкретної ситуації.

Існує ряд зовнішніх факторів, під впливом яких здійснюється процес кер-ва і відтворюється трудовий потенціал керівника: законодавчі акти; професійний досвід, підготовка; особистий досвід; колектив; ринок; клієнти; конкуренція; галузева структура; економічне середовище; філософія організації; культура.

Потенціал керівника полягає у виконанні численних соціальних ролей, зв'язаних із соц. процесами і структурою організації. Для виконання цих задач менеджер повинний мати визначені риси, що формують модель особистості керівника. Ця модель має характер, що змінюється, у залежності від виду діяльності.

Крім того, керівник повинний вписуватися в об'єктивну соціальну ситуацію, особливі умови життя. Тому модель посади повинна відповідати життєвим умовам, структурі організації і її цілям.

Між цими двома моделями спостерігається тісний взаємозв'язок, що полягає в тім, що особистість керівника має характеристики, необхідними для виконання обов'язків, представлених у другій моделі.

  1. Організаційні перетворення та управління ними.

Організаційні зміни — сукупність змін в організації, що зумовлюють здійснення нововведень та можуть відбуватись у таких напрямах: зміна цілей організації, структури, техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів, управління виробн.-госп. діяльністю.

Власне, управління організаційними змінами є конкретною функцією менеджменту. Тому технологія управління ними реалізується через загальні функції менеджменту, охоплюючи такі етапи:

1.Планування організаційних змін.

2.Організування колективів працівників та окремих виконавців - учасників організаційних змін.

3.Мотивування працівників — учасників організаційних змін.

4. Контролювання результатів організаційних змін.

5. Регулювання відхилень, збоїв тощо, виявлених у процесі організаційних змін.

Існує три способи розподілу влади між різними рівнями організації при здійсненні організаційних змін:

Поділ повноважень. Передбачає спільну участь керівників і підлеглих у визначенні необхідних змін, виробленні альтернативних підходів.

Однобічні дії. Базується на використанні законної влади для забезпечення змін. Конкретно цими питаннями займається вище керівництво організації.

Делегування повноважень. Вище керівництво на ліберальних засадах передає підлеглим інформацію про необхідність змін, а потім делегує повноваження для здійснення коригуючи дій.