- •Сутність, роль та методологічні основі менеджменту.
- •2. Рівні управління , групи менеджерів
- •3 Закони та закономірності менеджменту.
- •Функції менеджменту як види управлінської діяльності
- •Характеристика інтегрованих підходів до управління
- •Формування сучасної системи менеджменту в Україні.
- •Законодавче регулювання управлінської діяльності в освітній сфері.
- •Нормативна (законодавча) база, що пов’язана з управлінням в освітній сфері і вищій школі.
- •Поняття та ознаки організації. Особливості освітніх організацій в Україні.
- •Модель організації освіті як відкритої системі.
- •Факторі впливу на організацію. Фактори внутрішнього середовища, оцінка впливу факторів зовнішнього середовища.
- •Цілі та цільовий підхід у менеджменті . Місія і цілі управління.
- •Методика побудови дерева цілей. Ранжування цілей.
- •Сутність, поняття та складові організаційної діяльності. Повноваження, обов’язки, відповідальність.
- •Централізація та децентралізація в організаційній діяльності.
- •Сутність організаційної структури управління. Елементи структури.
- •Види організаційних структур управління, що притаманні організаціям освітньої сфери.
- •Сутність планування як загальної функції менеджменту.
- •Сутність і зміст планування як функції менеджменту, система планів розвитку організаційної освіти.
- •Поняття контролю та його місце в системі управління організацією освітньої сфери.
- •Принципи та цілі функції контролювання. Самоконтроль в освітній сфері.
- •Етапи процесу контролювання. Зворотній зв'язок при контролі.
- •Види контролю, типи поведінки при отриманні результатів контролю.
- •Поняття регулювання та його місце в системі управління.
- •Значення людського фактора в управлінні організацією. Управління персоналом.
- •Сутність мотиваційної діяльності як загальної функції менеджменту.
- •Сутність та еволюція мотивування. Засоби мотиваційного впливу.
- •Стимулювання праці в освітніх організаціях.
- •Відбір та оцінка персоналу в організаціях освіти.
- •Сутність та класифікація методів менеджменту.
- •Економічні методи менеджменту.
- •Адміністративні методи менеджменту.
- •Соціально-психологічні методи менеджменту.
- •Природа і типи конфліктів в організаціях.
- •Причини і методи вирішення конфліктів. Природа і причини стресу.
- •Інформація, її види та роль в менеджменті. Носії інформації.
- •Складові та етапи комунікаційного процесу.
- •Сутність управлінських рішень.
- •Класифікація управлінських рішень.
- •Етапи прийняття управлінських рішень. Якість управлінських рішень.
- •Поняття та загальна характеристика керівництва.
- •Форми впливу та влади.
- •Основи керівництва: вплив, лідерство, влада. Влада як елемент примусу.
- •Характеристика та класифікація стилів керівництва.
- •Адаптивне керівництво. Загальна характеристика моделі сучасного менеджера.
- •Організаційні перетворення та управління ними.
- •Опір змінам. Система подолання опору організаційним змінам.
Природа і типи конфліктів в організаціях.
Конфлікт – відсутність згоди між двом чи більше суб’єктами, зіткнення протилежних сторін, сил (осіб, груп працівників); внутрішній дискомфорт особи.
За наслідками конфлікти бувають:
- функціональні – сприяють підвищенню ефективності діяльності організації;
- дисфункціональні – зумовлюють зниження рівня забезпечення особистих потреб,
Послабл. ролі групового співробітництва, а у підсумку – зниж. ефек-сті діяльності організації;
- безрезультатні – не зумовлюють жодних змін у діяльності організації.
За змістом виділяють такі типи конфліктів:
- внутріособистісний – найчастіше його породжують некоректність, різноспрямованість вимог, неструктурованість завдань, що засвідчує низьку культуру делегування повноважень, недосконалу організаційну структуру управління тощо;
- міжособистісний – виникає при розподілі ресурсів, робіт, матеріальних заохочень, обов’язків тощо, а також внаслідок помітних відмінностей у знаннях, кваліфікації, рівні інтелекту, психол. несумісності працівників тощо;
- конфлікт між особою і групою – породжений порушенням групових норм, персональних обов’язків, низьким рівнем культури взаємин тощо;
- між груповий – виникає між лінійним і штабним персоналом, профспілкою та адміністрацією, формальними і неформальними групами тощо; в його основі – зіткнення інтересів різних груп;
- конфлікт між апаратом управління (керуючою системою) та виконавчим аппаратом (керованою системою) – є наслідком неефективних управлінських рішень, недоліків в сфері комунікацій тощо.
В основі конфліктної ситуації – або протилежні позиції сторін, або протилежні цілі та засоби їх досягнення. Для розкручування конфлікту необхідний інцидент, за якого одна сторона вдається до дій, що прямо посягають на інтереси іншої сторонни.
Причини і методи вирішення конфліктів. Природа і причини стресу.
Конфлікт – відсутність згоди між двом чи більше суб’єктами, зіткнення протилежних сторін, сил (осіб, груп працівників); внутрішній дискомфорт особи.
В основі конфліктної ситуації – або протилежні позиції сторін, або протилежні цілі та засоби їх досягнення. Для розкручування конфлікту необхідний інцидент, за якого одна сторона вдається до дій, що прямо посягають на інтереси іншої сторони.
Для подолання конфліктів використовують міжособистісні та структурні методи. До міжособистісних методів подолання конфліктів належать: - ухилення (людина ухиляється від конфлікту);
- згладжування (погашення прагнення до конфлікту); - компроміс (зближення точок зору);
- примус (ліквідація конфлікту силою влади чи іншим примусовим способом);
- розв’язання проблеми, яка спричинила конфлікт.
Найефективнішими структурними методами подолання конфлікту є: - роз’яснення вимог до роботи;
- викор. координац. та інтеграц. мех-мів (через ієрархію посадових осіб, підрозділи, служби тощо);
- визначення комплексних цілей орг-ції з метою спрямування зусиль працівників в єдине русло;
- використання системи винагород (матеріальних та моральних стимулів).
Надзвичайно важливий у разі конфлікту вибір стилю поведінки опонентів. Стиль може захищати власні інтереси опонентів (діючи активно чи пасивно) та інтереси організації (діючи спільно чи індивідуально). З урахуванням цього розрізняють кілька стилів поведінки в конфліктній ситуації.
1. Стиль конкуренції. Передбачає активне розв’язання конфлікту на засадах співпраці з різними його сторонами. Ефективний в тому разі, якщо менеджер володіє певною владою.
2. Стиль ухилення – пасивний стиль, але в деяких випадках доречний.
3. Стиль пристосування. Це теж пасивний стиль, який варто використовувати, якщо наслідки конфлікту надзвичайно важливі для опонента і не дуже суттєві для менеджеру.
4. Стиль співпраці. Характеризується тим, що опоненти є активними учасниками розв’язання конфлікту, які відстоюють власні інтереси, намагаючись при цьому співпрацювати.
5. Стиль компромісу. Передбачає часткове задоволення інтересів обох сторін через взаємні поступки, є найбільш прийнятним у разі: - рівноправності та єдності інтересів усіх сторін;
- намагання усіх сторін швидко віднайти розв’язання проблеми; - погодження всіх з тимчас. рішенням;
- безуспішності інших підходів до розв’яз. проблеми; - ймовірності збереження добрих взаємовідносин у результаті компромісу; - готовності отримати хоча б щось, ніж втратити все.