74. Електролітична дія струму

Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу. За законом Ома, сила струму в електричній мережі прямо пропорційна напрузі й обернено пропорційна опору провідника, тобто ступінь небезпеки ураження електричним струмом залежить від його напруги та умов, у яких перебуває людина.

Опір тіла людини проходженню струму різний і залежить від низки чинників: від стану людини (збудження, втомлюваності), площі контакту з провідником, сили і тривалості проходження струму, роду струму (змінний, постійний), частоти змінного струму, напруги, шляху проходження струму в організмі, стану шкіри, а також схеми ввімкнення тіла в електричну мережу. Найбільший опір має суха, неушкодженна шкіра (до 2 х 10⁶ Ом/см²).

За даними багатьох дослідників, загальний опір тіла людини можна в середньому прийняти за 1 х 10³ Ом. Чим більша площа контакту і чим триваліша дія струму, тим більше збільшується його загальна провідність. Через ЗО секунд опір тіла людини протіканню струму зменшується приблизно на 25 % , а через 90 секунд — на 70 %.

Для організму людини змінний струм з частотою 50 Гц більше небезпечний порівняно зі струмами іншої частоти і постійним струмом. Особливості дії електричного струму на організм людини (шлях струму "рука — рука").

75, Біологічна дія струму

Біологічна дія струму проявляється у подразненні і збуренні живих тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні. При цьому порушуються внутрішні біоелектричні процеси, що протікають в організмі, який нормально функціонує, і пов'язані з його життєвими функціями. Збурення, спричинене подразнюючою дією струму, може проявлятися у вигляді мимовільного непередбачу-ваного скорочення м'язів. Це, так звана, пряма або безпосередня збурююча дія струму на тканини, по яких він протікає. Разом із цим, збурююча дія струму на тканини може бути і не прямою, а рефлекторною — через центральну нервову систему. Механізм такої дії полягає в тому, що збурення рецепторів (периферійних органів центральної нервової системи) під дією електричного струму передається центральній нервовій системі, яка опрацьовує цю інформацію і видає команди щодо нормалізації процесів життєдіяльності у відповідних тканинах і органах. При перевантаженні інформацією (збуреннях клітин і рецепторів) центральна нервова система може видавати недоцільну, неадекватну інформації виконавчу команду. Останнє може призвести до серйозних порушень діяльності життєво важливих органів, у тому числі серця та легенів, навіть коли ці органи не знаходяться на шляху проходження струму. Крім зазначеного, протікання струму через організм негативно впливає на поле біопотенціалів в організмі. Зовнішній струм, взаємодіючи з біострумами, може порушити нормальний характер дії біострумів на тканини і органи людини, подавити біоструми і тим самим спричиняти специфічні розлади в організмі.

Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням мязів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кругообігу.

Електричні удари за ступенем важкості поділяються на чотири ступені та характеризуються:

• — спазмовим скороченням м'язів, втратою свідомості, але збереженим диханням і роботою серця;

• — спазмовим скороченням м'язів без втрати свідомості;

• — втратою свідомості чи (і) порушенням серцевої діяльності;

• — відсутністю дихання, кровообігу і клінічною ("уявною") смертю тривалістю до 5—8 хв.