3. Стан охорони праці в Україні

За зростання на 7 % економічної активності в країні впродовж 2006 р. рівень загального травматизму знижено майже на 9 %. Під час виконання трудових обов'язків загинуло 1 077 осіб, що 1 % менше ніж у 2005 р.

Зниження рівня смертельного травматизму відбулося на підприємствах гірничорудної та нерудної промисловості - на 33 %, нафтогазовидобування - 66 %, агропромислового комплексу - 16 %, машинобудування - на 9 %.

Водночас на 8 % зріс рівень смертельного травматизму у вугільній промисловості, на 17 % - у будівництві, на 10 % - у соціально-культурній сфері, в енергетиці - на 19 %, на підприємствах житлово-комунального господарства - на 6 %, більше ніж у двічі - у газовій промисловості.

Більше половини нещасних випадків на виробництві припадає на індустріальні регіони - Донецьку, Луганську, Дніпропетровську та Київську області.

З метою запобігання виробничому травматизму та для підвищення рівня промислової безпеки органами Держпромгірнагляду впродовж 2006 року проведено понад 207 тис. оперативних обстежень підприємств. Через загрозу травмувань працівників державні інспектори призупиняли експлуатацію та виконання робіт майже на 253 тис. об'єктах. До адміністративної відповідальності притягнено понад 94 тис. працівників, з них більше 20 тис. - керівники підприємств. Сума штрафів сягнула майже 7,3 млн грн.

Одним із головних пріоритетів державного нагляду був і залишається стан безпеки у вугільній галузі, особливо на підприємствах недержавної форми власності, бо саме там зберігається тенденція зростання травматизму.

Зростання рівня смертельного травматизму зумовлено незадовільним станом промислової безпеки на підприємствах недержавної форми власності та на центральних збагачувальних фабриках. На шахтах і підприємствах, що не входять до сфери управління Мінвуглепрому, з недержавною формою власності у 2006 р. сталося 41,7 % нещасних смертельних випадків (70 із 168).

На підприємствах гірничорудної та нерудної промисловості виробничий травматизм зі смертельними наслідками знизився, порівняно з 2005 р., на 34 %. Основними причинами нещасних випадків були численні грубі порушення правил безпеки безпосередньо виконавцями робіт; незадовільний технічний стан машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

4. Основні законодавчі акти про охорону праці

Законодавчими актами, що визначають основні положенні про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів, що визначають основи положення про охорону праці належать: Конституція Україні , Закони України "Про охорону праці", "Про охорону здоровя", "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Кодекс законів про працю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи.

В основному законі України - Конституції питанням охорони праці присвячені статті 43,45, 46.

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи й організацій незалежно від форм власності та видів їх діяльності на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Даний Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації з питань охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці є високий рівень прав і гарантій працівникам. Вперше в історії держави працівникам було надано право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для їх життя і здоров'я або для оточуючих їх людей і навколишнього природного середовища. Розширено права працівників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку ушкодження їх здоров'я на виробництві.

До позитивних моментів Закону України "Про охорону праці" безперечно належить закріплення за державою функції нагляду за охороною праці.